ЧОЛОВА — ЕТИМОЛОГІЯ

чо́ло́ «верхня надочна частина обличчя людини; лоб СУМ, Г; [частина очіпка; у гуцульській церкві трикутний причілок; передня частина гончарної пічки; все найкраще, добірне; вістря; найважливіший Куз; найбільш спіле і повне зерно, що випадає під час віяння першим; найрозумніші люди суспільства; мансарда; горщик Шух]»

псл. čelo «чоло»;
споріднене з лит. kêlti «піднімати; підвищувати; відкривати», kálnas «гора», лат. -cello (‹ *cel-no), ex-cello «виділяюся, висуваюся, перевершую, піднімаюся», сelsus «який високо піднімається, високий; піднятий», collis «горб», columna «колона, стовп», гот. hallus «горб», дісл. hallr «тс.», дангл. hyll, holm «острів», сангл. hil, hull (англ. hill «горб»), гр. ϰολωνός, ϰολώνη «височина, горб; курган», дінд. kūṭam (kultam) «верх, вершина; череп» ( «підняття, підвищення»);
іє. *kel- «підносити; високий»;
спроба зблизити з дсканд. ісл. норв. шв. skalli «гола голова» і розглядати псл. *kelо у первісному значенні «лисина за чолом» (Machek ESJČ 97) або пов’язувати з лат. calva «череп», calvus «лисий» (Lewy KZ 40, 561) викликає сумнів;
не пов’язане з гр. τέλος «кінець, розв’язка; закінчення; вища точка» всупереч Брандту (РФВ 21, 215) і з дінд. síras ( klas) «голова» всупереч Погодіну (РФВ 32/3, 124);
на підставі форм типу čelesьnъ псл. čelo розглядалося як s-основа (Bern. І 140; Фасмер IV 327), проте наводяться аргументи (Meillet Études II 235; ЭССЯ 4, 46–47) на користь погляду на це слово як на давню о-основу;
р. чело́, бр. чало́, др. чело, чоло «чоло; жіночий головний убір; передня частина ратного строю; передня частина корабля», п. czoło «чоло; фасад; (військ.) голова», ч. čelo «чоло; фасад», слц. čelo «тс.», вл. čоłо «чоло», čelesno «щелепа», нл. coło «чоло», полаб. celü «щока, обличчя», болг. чело́ «чоло», м. чело, схв. чѐло, слн. čȇlo, стсл. чєло;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зачо́лок «товста поперечна нитка на краю рибальської сітки»
надчі́лля «частина черепа над лобом»
на́чілок «причілок»
начі́льний
начі́льник
на́чолко «металева пластинка на лобі; налобний ремінь, налобник»
очо́лювати
перечі́лок «лобова частина вуздечки»
перечоло́мкатися «вітатися, по черзі цілуючись»
причівки «хата; церква»
при́чі́вок «причілок»
причі́лє «передня частина голови»
причі́лко́вий
причі́лля «захист, загата; бійниця, амбразура; забороло у шолома»
причі́лок «бічна стіна хати, дому; [бічна стінка скрині]»
причі́льний
причі́льник «частина очіпка»
причо́л «причілок»
причоло́вий «який знаходиться біля лоба Куз; який знаходиться біля перенісся Нед»
причо́лок «причілок Куз; схил даху Нед»
про́чіл
прочо́лок «передня частина (хати); вершина гори»
цільни́й «чільний»
чі́льний
чола́тий
чо́лка
чолкува́ти «відділяти краще зерно»
чо́лний «лобовий, головний; найважливіший»
чолови́й
чоло́мкати «чоломкатися»
чоло́мкатися
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чало́ білоруська
чело́ «чоло» болгарська
čоłо «чоло»«щелепа» верхньолужицька
čelesno «чоло»«щелепа» верхньолужицька
hallus «горб» готська
ϰολωνός грецька
τέλος «кінець, розв’язка; закінчення; вища точка» грецька
hyll давньоанглійська
kūṭam «верх, вершина; череп» (kultam)( «підняття, підвищення») давньоіндійська
síras «голова» ( klas) давньоіндійська
hallr «тс.» давньоісландська
чело давньоруська
*kel- «підносити; високий» індоєвропейська
skalli «гола голова» ісландська
-cello (‹ *cel-no) латинська
calva «череп» латинська
kêlti «піднімати; підвищувати; відкривати» литовська
чело македонська
coło «чоло» нижньолужицька
skalli «гола голова» норвезька
celü «щока, обличчя» полабська
czoło «чоло; фасад; (військ.) голова» польська
čelo «чоло» праслов’янська
*kelо «лисина за чолом» праслов’янська
čelo розглядалося як s-основа праслов’янська
чело́ російська
чѐло сербохорватська
hil середньоанглійська
čelo «тс.» словацька
čȇlo словенська
чєло старослов’янська
чоло «чоло; жіночий головний убір; передня частина ратного строю; передня частина корабля» українська
čelo «чоло; фасад» чеська
skalli «гола голова» шведська
kálnas «гора» ?
ex-cello «виділяюся, висуваюся, перевершую, піднімаюся» ?
сelsus «який високо піднімається, високий; піднятий» ?
collis «горб» ?
columna «колона, стовп» ?
holm «острів» ?
hull (англ. hill «горб») ?
ϰολώνη «височина, горб; курган» ?
skalli «гола голова» ?
calvus «лисий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.