ЧЕТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
че́та́ «загін; взвод»
потребує глибшої аргументації (Lamprecht Sborník FFBrU III 7) відокремлення від решти слов’янських відповідників р. чета́ «пара», чёт(ный) «парне число», слц. cet «тс.» як слів, що постали під фіно-угорським впливом, пор. уг. kettő (két) «два»;
ще сумнівніша спроба зближення з др. укр. кото́ра «чвара, розбрат» (Vaillant RÅS 19, 106);
суто слов’янське утворення, однак, традиційно зіставляється з лат. caterva «натовп, загін», ірл. cethern «тс.», умбр. kateramu (Фасмер IV 351; Черных II 386–387; Sł. prasł. II 178–179; Machek ESJČ 101; Skok I 314–315; Bezlaj ESSJ I 80; Bezzenberger BB 16, 240; Bern. I 152–153; Stokes 76; Kretschmer KZ 31, 378–379; Ernout–Mеillet I 188);
псл. četa, форма жін. р. до četъ «число; парне число», похідне від псл. čisti/čitati (čьtǫ) «лічити, рахувати»;
р. че́та́ «загін; пара; рівня», бр. [чата́] «частка; пара, рівня», др. чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники», ч. četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови), болг. че́та «загін», м. чета «загін; рота», схв. че̏та «загін, військо», слн. čéta «загін; група бандитів», цсл. чeта «фаланга, колона», стсл. съчeтати «поєднувати, сполучати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
почет
при́че́т
«церковні служителі (священик, диякон і ін.)»
приче́тен
приче́тний
приче́тник
«молодий член церковного причету»
приче́тність
причт
«тс.»
чета́р
«лейтенант»
че́тник
«член чети»
чота́
«взвод»
чота́р
«взводний; лейтенант»
(іст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чата́ «частка; пара, рівня» | білоруська |
| че́та «загін» | болгарська |
| кото́ра «чвара, розбрат» | давньоруська |
| чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники» | давньоруська |
| cethern «тс.» | ірландська |
| caterva «натовп, загін» | латинська |
| чета «загін; рота» | македонська |
| četa | праслов’янська |
| čisti/čitati «лічити, рахувати» (čьtǫ) | праслов’янська |
| чета́ «пара» | російська |
| до četъ «число; парне число» | російська |
| че́та́ «загін; пара; рівня» | російська |
| та «загін, військо» | сербохорватська |
| cet «тс.» | словацька |
| čéta «загін; група бандитів» | словенська |
| съчeтати «поєднувати, сполучати» | старослов’янська |
| kettő «два» (két) | угорська |
| кото́ра «чвара, розбрат» | українська |
| kateramu | умбрська |
| чeта «фаланга, колона» | церковнослов’янська |
| četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови) | чеська |
| чёт(ный) «парне число» | ? |
| kettő «два» (két) | ? |
| до četъ «число; парне число» | ? |
котора́ «сварка, розбрат, кривда»
псл. kotora;
споріднене з свн. hader «сварка, незгода», дісл. hǫð «боротьба, бій», ірл. cath «тс.», гр. κότος «гнів, злість», можливо, з лит. katãryti «бити», katãlyti «тс.»;
менш певні або неприйнятні зближення з р. (па)кость (Соболевский ЖМНП 1886, 152), з р. чета́, лат. caterva «натовп, загін» (Vaillant RÉS 19, 106), з р. кото́рый (Vaillant Сл. филология 1958/1 68), з вірм. kotor «шматок, уламок» (Bugge KZ 32, 49);
р. [котора́] «сварка, розбрат», др. котора, котера «тс.», стсл. котора «бій»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кото́ра
«морока»
которли́вий
которува́ти
куто́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kotor «шматок, уламок» | вірменська |
| κότος «гнів, злість» | грецька |
| hǫð «боротьба, бій» | давньоісландська |
| котора | давньоруська |
| котера «тс.» | давньоруська |
| cath «тс.» | ірландська |
| caterva «натовп, загін» | латинська |
| katãryti «бити» | литовська |
| katãlyti «тс.» | литовська |
| kotora | праслов’янська |
| (па)кость | російська |
| кото́рый | російська |
| чета́ | російська |
| котора́ «сварка, розбрат» | російська |
| hader «сварка, незгода» | середньоверхньнімецька |
| котора «бій» | старослов’янська |
ча́та «варта, охорона»
уг. csata «бій, битва» походить від схв. че̏та «загін, військо», спорідненого з укр. че́та́;
запозичення з угорської мови (як і п. czata «варта, охорона», слц. čata «взвод, колона», слн. čȃta «засідка»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чата
«загін кінноти, посланий на розвідку»
ча́ти
«тс.»
(мн.)
чатівли́вий
чатівни́к
«вартовий»
чатівни́цький
чатови́й
«тс.»
чатовни́к
«тс.»
чатовни́цький
чатува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| че̏та «загін, військо» | сербохорватська |
| csata «бій, битва» | угорська |
| че́та́ | українська |
чита́ти «сприймати писемну мову по буквах; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадати зміст чогось; повчати СУМ; [рахувати, лічити Нед]»
псл. čitati, ітеративна форма до čisti «читати»;
споріднене з лтс. šķìetu, šķist «думати», а також (з морфологічними відмінностями) з лит. skaitaũ, skaitóti «лічити, рахувати; читати», дінд. cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє», ав. čikiϑvā˚ «той, що розмірковує»;
іє. *kĭtō, *kei̯t-tei/skitō, skei̯t-tei;
р. чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]», бр. чыта́ць, др. чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися», чьсти, чести «тс.», п. czytać «читати; [рахувати, лічити]», ч. čítatі «читати; рахувати», čisti «читати; шанувати», слц. čítat’ «читати; рахувати», вл. čitać «читати», нл. cytaś «тс.», болг. чета́ «читаю; викладаю», почи́там «шаную», м. чита «читає», схв. чѝтати «читати», слн. čítati «тс.», стсл. чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́читаний
«прочитаний; [зачитаний Г]»
ви́читати
ви́чити
«повчання»
ви́читка
вичи́тування
зачита́ти
зчита́ти
зчи́тка
зчи́тувач
зчи́тувачка
начи́таний
начита́ти
нече́тний
«нечіткий»
нечите́льний
«нечіткий, нерозбірливий»
одчи́тувати
«виявляти при читанні, вибирати»
пере́чит
«?»
перечо́т
«перелік Нед; (у виразі на перечо́т) у наявності Нед»
підчи́тувач
по́чет
почита́ти
почи́тувати
почти́вий
пошти́вий
чете́ць
«читач»
чита́бельний
чита́ка
«читець»
чита́лка
«читальний зал»
чита́льник
«читач; постійний відвідувач читальні»
чита́льня
чи́таний
чи́танка
«книга для читання; читання»
чита́ння
«читка; цикл доповідей, лекцій СУМ; [рахування Г]»
чита́тель
чита́тельство
«читаюча публіка, читаючий світ»
чита́цький
чита́ч
чите́льник
«читець, читач»
чите́ць
«декламатор; [читач Г]»
чите́цький
читка
чи́тки́й
«чіткий, розбірливий, зручний для читання»
читли́вий
читни́й
«тс.»
чтець
«тс.»
чти́тель
«шанувальник»
чти́ти
«шанувати, поважати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čikiϑvā˚ «той, що розмірковує» | авестійська |
| чыта́ць | білоруська |
| чета́ «читаю; викладаю» | болгарська |
| čitać «читати» | верхньолужицька |
| cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє» | давньоіндійська |
| чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися» | давньоруська |
| *kĭtō | індоєвропейська |
| šķìetu | латиська |
| skaitaũ | литовська |
| чита «читає» | македонська |
| cytaś «тс.» | нижньолужицька |
| czytać «читати; [рахувати, лічити]» | польська |
| čitati | праслов’янська |
| чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]» | російська |
| чѝтати «читати» | сербохорватська |
| čítat' «читати; рахувати» | словацька |
| čítati «тс.» | словенська |
| чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати» | старослов’янська |
| чьсти | українська |
| чести «тс.» | українська |
| почи́там «шаную» | українська |
| čítatі «читати; рахувати»«читати; шанувати» | чеська |
| čisti «читати; рахувати»«читати; шанувати» | чеська |
| čisti «читати» | ? |
| šķist «думати» | ? |
| skaitóti «лічити, рахувати; читати» | ? |
| *kei̯t-tei/skitō | ? |
| skei̯t-tei | ? |
чет «частина, частка»
зводиться до др. четь «чверть», що постало внаслідок скорочення слова четвьрть «тс.»;
р. четь «чверть; четверта частина орної землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
че́тка
«четверта частина чогось, переважно десятини землі»
четь
«четверта частина, чверть»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| четь «чверть» | давньоруська |
| четь «чверть; четверта частина орної землі» | російська |
| четвьрть «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України