ЧЕТА — ЕТИМОЛОГІЯ

че́та́ «загін; взвод»

псл. četa, форма жін. р. до četъ «число; парне число», похідне від псл. čisti/čitati (čьtǫ) «лічити, рахувати»;
суто слов’янське утворення, однак, традиційно зіставляється з лат. caterva «натовп, загін», ірл. cethern «тс.», умбр. kateramu (Фасмер IV 351; Черных II 386–387; Sł. prasł. II 178–179; Machek ESJČ 101; Skok I 314–315; Bezlaj ESSJ I 80; Bezzenberger BB 16, 240; Bern. I 152–153; Stokes 76; Kretschmer KZ 31, 378–379; Ernout–Mеillet I 188);
ще сумнівніша спроба зближення з др. укр. кото́ра «чвара, розбрат» (Vaillant RÅS 19, 106);
потребує глибшої аргументації (Lamprecht Sborník FFBrU III 7) відокремлення від решти слов’янських відповідників р. чета́ «пара», чёт(ный) «парне число», слц. cet «тс.» як слів, що постали під фіно-угорським впливом, пор. уг. kettő (két) «два»;
р. че́та́ «загін; пара; рівня», бр. [чата́] «частка; пара, рівня», др. чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники», ч. četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови), болг. че́та «загін», м. чета «загін; рота», схв. че̏та «загін, військо», слн. čéta «загін; група бандитів», цсл. чeта «фаланга, колона», стсл. съчeтати «поєднувати, сполучати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

почет
при́че́т «церковні служителі (священик, диякон і ін.)»
приче́тен
приче́тний
приче́тник «молодий член церковного причету»
приче́тність
причт «тс.»
чета́р «лейтенант»
че́тник «член чети»
чота́ «взвод»
чота́р «взводний; лейтенант» (іст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чата́ «частка; пара, рівня» білоруська
че́та «загін» болгарська
кото́ра «чвара, розбрат» давньоруська
чета «загін, громада, юрба, полчище; спільники» давньоруська
cethern «тс.» ірландська
caterva «натовп, загін» латинська
чета «загін; рота» македонська
četa праслов’янська
čisti/čitati «лічити, рахувати» (čьtǫ) праслов’янська
до četъ «число; парне число» російська
чета́ «пара» російська
че́та́ «загін; пара; рівня» російська
та «загін, військо» сербохорватська
cet «тс.» словацька
čéta «загін; група бандитів» словенська
съчeтати «поєднувати, сполучати» старослов’янська
kettő «два» (két) угорська
кото́ра «чвара, розбрат» українська
kateramu умбрська
чeта «фаланга, колона» церковнослов’янська
četa «взвод; бригада» (запозичення з схв. мови) чеська
до četъ «число; парне число» ?
чёт(ный) «парне число» ?
kettő «два» (két) ?

котора́ «сварка, розбрат, кривда»

псл. kotora;
споріднене з свн. hader «сварка, незгода», дісл. hǫð «боротьба, бій», ірл. cath «тс.», гр. κότος «гнів, злість», можливо, з лит. katãryti «бити», katãlyti «тс.»;
менш певні або неприйнятні зближення з р. (па)кость (Соболевский ЖМНП 1886, 152), з р. чета́, лат. caterva «натовп, загін» (Vaillant RÉS 19, 106), з р. кото́рый (Vaillant Сл. филология 1958/1 68), з вірм. kotor «шматок, уламок» (Bugge KZ 32, 49);
р. [котора́] «сварка, розбрат», др. котора, котера «тс.», стсл. котора «бій»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кото́ра «морока»
которли́вий
которува́ти
куто́ра «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kotor «шматок, уламок» вірменська
κότος «гнів, злість» грецька
hǫð «боротьба, бій» давньоісландська
котора давньоруська
котера «тс.» давньоруська
cath «тс.» ірландська
caterva «натовп, загін» латинська
katãryti «бити» литовська
katãlyti «тс.» литовська
kotora праслов’янська
(па)кость російська
кото́рый російська
чета́ російська
котора́ «сварка, розбрат» російська
hader «сварка, незгода» середньоверхньнімецька
котора «бій» старослов’янська

ча́та «варта, охорона»

запозичення з угорської мови (як і п. czata «варта, охорона», слц. čata «взвод, колона», слн. čȃta «засідка»);
уг. csata «бій, битва» походить від схв. че̏та «загін, військо», спорідненого з укр. че́та́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чата «загін кінноти, посланий на розвідку»
ча́ти «тс.» (мн.)
чатівли́вий
чатівни́к «вартовий»
чатівни́цький
чатови́й «тс.»
чатовни́к «тс.»
чатовни́цький
чатува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
че̏та «загін, військо» сербохорватська
csata «бій, битва» угорська
че́та́ українська

чита́ти «сприймати писемну мову по буквах; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадати зміст чогось; повчати СУМ; [рахувати, лічити Нед]»

псл. čitati, ітеративна форма до čisti «читати»;
споріднене з лтс. šķìetu, šķist «думати», а також (з морфологічними відмінностями) з лит. skaitaũ, skaitóti «лічити, рахувати; читати», дінд. cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє», ав. čikiϑvā˚ «той, що розмірковує»;
іє. *kĭtō, *kei̯t-tei/skitō, skei̯t-tei;
р. чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]», бр. чыта́ць, др. чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися», чьсти, чести «тс.», п. czytać «читати; [рахувати, лічити]», ч. čítatі «читати; рахувати», čisti «читати; шанувати», слц. čítat’ «читати; рахувати», вл. čitać «читати», нл. cytaś «тс.», болг. чета́ «читаю; викладаю», почи́там «шаную», м. чита «читає», схв. чѝтати «читати», слн. čítati «тс.», стсл. чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́читаний «прочитаний; [зачитаний Г]»
ви́читати
ви́чити «повчання»
ви́читка
вичи́тування
зачита́ти
зчита́ти
зчи́тка
зчи́тувач
зчи́тувачка
начи́таний
начита́ти
нече́тний «нечіткий»
нечите́льний «нечіткий, нерозбірливий»
одчи́тувати «виявляти при читанні, вибирати»
пере́чит «?»
перечо́т «перелік Нед; (у виразі на перечо́т) у наявності Нед»
підчи́тувач
по́чет
почита́ти
почи́тувати
почти́вий
пошти́вий
чете́ць «читач»
чита́бельний
чита́ка «читець»
чита́лка «читальний зал»
чита́льник «читач; постійний відвідувач читальні»
чита́льня
чи́таний
чи́танка «книга для читання; читання»
чита́ння «читка; цикл доповідей, лекцій СУМ; [рахування Г]»
чита́тель
чита́тельство «читаюча публіка, читаючий світ»
чита́цький
чита́ч
чите́льник «читець, читач»
чите́ць «декламатор; [читач Г]»
чите́цький
читка
чи́тки́й «чіткий, розбірливий, зручний для читання»
читли́вий
читни́й «тс.»
чтець «тс.»
чти́тель «шанувальник»
чти́ти «шанувати, поважати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
čikiϑvā˚ «той, що розмірковує» авестійська
чыта́ць білоруська
чета́ «читаю; викладаю» болгарська
čitać «читати» верхньолужицька
cétati «дотримується, мислить, пізнає, розуміє» давньоіндійська
чисти «рахувати; припускати; читати; шанувати; дотримуватися» давньоруська
*kĭtō індоєвропейська
šķìetu латиська
skaitaũ литовська
чита «читає» македонська
cytaś «тс.» нижньолужицька
czytać «читати; [рахувати, лічити]» польська
čitati праслов’янська
чита́ть «читати; декламувати; виступати з лекцією, доповіддю; розгадувати зміст чогось; повчати; [вважати (за когось)]» російська
чѝтати «читати» сербохорватська
čítat' «читати; рахувати» словацька
čítati «тс.» словенська
чисти «лічити; рахувати; читати; шанувати» старослов’янська
чьсти українська
чести «тс.» українська
почи́там «шаную» українська
čítatі «читати; рахувати»«читати; шанувати» чеська
čisti «читати; рахувати»«читати; шанувати» чеська
čisti «читати» ?
šķist «думати» ?
skaitóti «лічити, рахувати; читати» ?
*kei̯t-tei/skitō ?
skei̯t-tei ?

чет «частина, частка»

зводиться до др. четь «чверть», що постало внаслідок скорочення слова четвьрть «тс.»;
р. четь «чверть; четверта частина орної землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

че́тка «четверта частина чогось, переважно десятини землі»
четь «четверта частина, чверть» (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
четь «чверть» давньоруська
четь «чверть; четверта частина орної землі» російська
четвьрть «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.