ЧЕРТА — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *ker-t- «різати»;

спорідненe з лит. kirtà «удар», kir̃sti «рубати, бити», kir̃tis «удар», дінд. kṛtíṣ «ніж», kṛ́tā «розколина, тріщина», kártati «ріже», лтс. cìrst «рубати», ав. karǝta- «тс.», алб. geth (‹ *kertō) «стрижу», оск. cortex «кора»;

псл. *čr̥ta, пов’язане з псл. *čersti (‹ *čert-ti), *čr̥tǫ «різати»;

р. черта́ «риса; [різець]», черти́ть «креслити», бр. чарці́ць «тс.», болг. черта́ «риса», черта́я «креслю», м. црта «риса; (він) креслить», схв. цр̏та «риса», цр̏тати «креслити», слн. čŕta «риса, лінія», čŕtati «креслити», стсл. чрьта «риса, лінія»;

запозичено з латинської мови (форми з початковим кол- – через польську);

лат. coriandrum (coriandrus) «коріандр посівний», пізньолат. нар.лат. coriandron «тс. » виводяться від гр. κορίανδρον, що, як і κορίαμβλον (форми -ανδρον і -αμβλον є нез’ясованими, очевидно, народноетимологічними утвореннями), пов’язане з κορίαννον «тс.», середземноморським словом неясного походження, скорочена форма якого κόριον (через блощичний запах коріандру) зазнала зближення з κόρις «блощиця, Сіmех lectularius», букв. «ріжучий» (відповідає р. [корь] «міль»), що перебуває в зв’язку з κείρω «стрижу, зрубую, ріжу; гризу, пожираю; знищую», спорідненим з вірм. k‘erem «скребу, скоблю», хет. karšmi «обрізаю», лит. kir̃sti «рубати; жати; кусати; сильно бити», псл. *čersti (‹*čert-ti) «різати», *č^ьr̥ta «лінія», укр. че́рсти, че́рта́, коро́ткий, та лат. corium «товста шкіра, шкура, оболонка», дінд. cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ «тс.», лит. kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору), karnà «липове лико», псл. kora «кора», укр. кора́;

форми з початковим кол- (п. kol-), очевидно, за посередництвом свн. kullander «коріандр» (двн. kullantar, chulluntar) походять від нар.-лат. слат. соliandrum «коріандр», слат. colandrum «тс.», утворених від слат. лат. coriandrum;

р. кориа́ндр (з XVI ст.), заст. коріандеръ, ст. кориандра (XVI ст.), бр. каля́ндра, ст. кориандръ (XVII ст.), кориандровый (1519), п. kolendra (з XVI ст.), kolender, [kolęder, kolander, koleander, kalandra], ст. kolędra (XVII ст.), kolijandr, korijandr, korijander (XV ст.), koryjander (XV–XVIII ст.), каш. k^uolądär, ч. koriandr, [koliandr], рідк. koryandr, ст. koriandr, koliandr, слц. koriander, вл. korjan, korjeń, нл. заст. korbjan (Corbiann), болг. кориа́ндър, рідк. кореа́ндър, [колиа́ндро] «коріандр», ко́ле́ндро́ «біфора промениста, Bifora radiens M. В.», [коле́ндра, коле́дра, коля́ндра, коляндро, колеа́ндро, кале́ндро́] «тс.», схв. korijàndar «коріандр», [korijànder] «тс.», [kolèndra] «біфора», слн. koriánder (korjānder) «коріандр»;

потребує додаткової аргументації зіставлення з семантично віддаленими ірл. coirm, cuirm «пиво», гал. κου̃ρμι «вид пива», лат. cremor «слизуватий, густий сік» (КЭСРЯ 212; Фасмер II 329; Гамкрелидзе–Иванов 703; Pedersen Kelt. Gr. I 168);

пропонується також (з припущенням чергування задньоязичних) пов’язання з гр. κορέσκω «нагодовую», κόρος «нагодовування, ситість, пересичення», лит. šérti «годувати», šer̥mens, šer̥menys «поминки», прус. sermen «тс., тризна», лит. šãras (pãšaras) «корм для худоби, фураж», що, як і оск.-лат. caria (*k ̑er-i̯ā) «хліб», carēnsis «мірошник», оск. karanter «годуються, харчуються» та лат. Cerēs «Церера (богиня полів, землеробства, зернових культур); дари полів, жнива, врожай, зерно, хліб» (‹ праітальське *keres-), вірм. serm (sermn) «насіння; плем’я, покоління», ser «рід, плем’я, покоління; народження», виводяться від іє. *k ̑er- «рости; годувати» (Фасмер II 329; Преобр. І 356; Горяев 158; Sławski II 80; Brückner 220; Machek ESJČ 293, ESJČS 235; Schuster-Šewc 628; Младенов 265–266; Gołąb LP 16, 61; Agrell BS1 Laufst. 24; Bezzenberger BB 17, 222; Solmsen KZ 35, 483–484; Osthoff Parerga 58, 61–62; Fick I 422; Frisk I 918–919; Boisacq 495; Hrnout–Meillet I 116–117; Walde–Hofm. I 204–205; Джаукян 161, 188–189; Pokorny 577);

висловлюється думка про генетичний зв’язок псл. *k^ъr̥mъ / *k^ъr̥ma (‹*(s)k^ъr̥mъ / *(s)k^ъr̥ma) «корм, їжа» і *skormъ/ *skorma (‹ *(s)kormъ/ *(s)korma) «жир; їжа» з іє. *(s)ker-m-, що, як і *(s)krem-/ *(s)krəm (звідки псл. *krem-/*krom- «відтинати, відсікати; відділяти», укр. кре́мса́ти, кромса́ти, [кро́мити]), продовжує іє. *(s)ker «різати», засвідчене у псл. skora «шкура, шкіра», укр. [шкору́па], причому реконструюється семантичний розвиток «січка» (букв. «посічена солома, висівки») → «корм для худоби» → «корм, їжа» (Петлева Этимология 1974, 16–31);

іншими авторами зближується з псл. *skormъ / *skorma «жир, сало; їжа», представленим у др. скоромъ «жир, масло», укр. ско́ром «м’ясна або молочна їжа, заборонена для вживання у пісні дні», і припускається первісне значення «жир, жирна їжа» з огляду на схв. кṕмак «кабан», кр̀мача «свиноматка» (КЭСРЯ 212; Фасмер III 652–653; Brückner 496; Machek Recherches 38; Мартынов Этимология 1968, 17; Сл. и ие. аккомод. 155–156);

як паралелі до розвитку семантики наводяться лат. carō «м’ясо» (спочатку «відрізаний кусок»), cēna «трапеза» (‹ іє. *kersnā ‹ *kertsnā- ‹ *kert-, засвідчене також псл. *č^ъr̥tǫ «ріжу», *čers-ti‹*čert-ti «різати», яким відповідають укр. че́рсти, начерта́ти, че́рта́), гр. δαΐς «бенкет; частування, страви», δαίΐζω «розділяю; розсікаю, розрубую; розриваю; спустошую; знищую» і фр. portion «частина; порція страви» (Петлева Этимология 1974, 16–29; Sławski II 80; SchusterŠewc 628; Bern. I 669; Šuman AfSlPh ЗО, 303; Коген ИОРЯС 23, 27–28);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. *^ъr̥mъ/*k^ъr̥ma / *k^ъr̥mo «корм, їжа», *k^ъr̥m-jа «тс.» (первісно як назва дії, словотворчо й семантично подібне до *ěd-ja «їжа»);

здебільшого пов’язується з іє. *(s)ker- «різати, краяти; рубати», представленим у дінд. kṛṇā́ti «ранить, вбиває», гр. κείρω (‹*κερ-ι̯ω) «стрижу, відрізую; зрубую; гризу, ковтаю; поїдаю, пожираю; знищую» (сюди ж належать семантично віддалені похідні утворення з формантом -m- типу κορμός «стовбур, колода, поліно, жердина», κέρμα «відрізаний кусок, зокрема невелика монета, дрібні гроші»), двн. sceran «відтинати, відсікати», лит. skìrti «ділити, відділяти, розривати», псл. kora «кора», skora «шкура», *k^ъr̥nъ «короткий», споріднених з укр. кора́ «луб», [скі́ра] «шкіра», [корня́ти] «колоти, рубати, бити», причому псл. *k^ъr̥m(-ъ, -a, -ja) тлумачиться як давній дієприкметник теп. ч. з первісним значенням «щось відрізуване, зрубуване», найкраще збереженим у сучасному «підніжний корм, корм для худоби»;

р. корм, [ко́рмля], бр. корм, [карма́, ко́рма], др. кормъ (кърмъ, коръмъ) «корм; харчі; вид данини, податку, збору, мита», п. [karma], karm (жін. р.), [karm] (чол. р.), ст. karḿ, [karmia], ч. krmě (кн.), заст. krmí, рідк. krm, слц. krm, [krma], вл. korm, korma, [kormo] «корм (зокрема, той, що приносить пташенятам дорослий птах)», нл. kjarm, kjarmo, болг. кърма́, м. крма, схв. кṕма, слн. kŕma, стсл. кръма «їжа», кръмлга «тс.», кръмити;

запозичення з французької мови;

фр. carnaval «масниця, запуст; карнавал» походить від іт. carnevale (первісне «залишки; широка масниця; останній день карнавалу»), яке є результатом видозміни форми сагneleva, букв. «забери мʼясо», утвореної з іменника carne «мʼясо», що походить від лат. caro, carnis «тс.», спорідненого з дісл. họrund «тс.», гр. κείρω «відрізую», лит. kertù «зрубую, обрубую», р. черта́ «риска», і дієслова levare «знімати, усувати, забирати», яке походить від лат. levāre «полегшувати, піднімати», похідного від levis (‹*legu̯is) «легкий, швидкий», спорідненого з дінд. laghúh «тс.», псл. lьgъkъ, укр. ле́гки́й;

пояснення як іт. carne vale «мʼясо прощай» (Фасмер II 202; Machek ESJČ 243) є проявом народної етимології;

р. бр. болг. карнава́л, п. karnawał, ч. слц. karneval, вл. karnewal, м. карнева́л, схв. карнèвāл, слн. karnevál;

розглядається як звуконаслідувальне утворення (Bern. I 169) або як новотвір (Фасмер IV 344) від че́рта́ (див.);

р. черк, чирк, бр. чырк;

назву утворено від че́рта́ через наявність у коропів бічної лінії;

псл. *čr̥tъ «чорт»;

слово праслов’янського походження без відповідників в інших індоєвропейських мовах;

значення «злий дух» набуло в східно- й західнослов’янських мовах (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми);

остаточно встановленої етимології не має;

найвірогідніші пов’язання з *čersti, *čr̥tǫ «проводити борозну, орати ( рити)», тобто це «той, хто риє (земляний, підземний дух)» (ЭССЯ 4, 164–166) або з *čerti, *čr̥ǫ ( іє. *(s)ker-) «тяти, різати», тобто «скалічений, обтятий» (Bern. I 172; Sławski I 113; Sł. prasł. II 256), з р. черта́, черти́ть (магічне коло і т. ін.) та їхніми відповідниками (Jakobson IJSLP I–II 1959, 276);

менш вірогідні інші пояснення: як пов’язаного з čarъ «чари» (Фасмер–Трубачев IV 347–348; КЭСРЯ 492; Brückner 73), з псл. skorъ «швидкий, скорий» (Schuster-Šewc ZfSl 16, 369–371), з р. теря́ть (Зеленин ЖСт 20, 360);

р. чёрт, бр. чорт, п. czart, ч. слц. вл. čert, нл. cart, слн. cŕt «ненависть; розкорчоване місце, межа; злий дух»;