ЧЕРПАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
черпа́ти «набирати, діставати; (перен.) добувати, запозичати»
псл. *čerpti з первісним значенням «тяти, шарпати, рвати» (пор. р. [че́рпать] «рвати, шарпати (напр., про ведмедя)»);
розвиток значення: «відривати щось від цілості, відділяти долонею» → «набирати долонею щось сипке, рідке» → «переливати, відливати рідину»;
споріднене з лит. kir̃pti, kerpù «різати (ножицями), обтинати, стригти», лтс. cìrpt, cḕrpu/cìrpu «підрізати, обрізати», двн. herbist «осінь», лат. carpere, carpō «зривати, скубти; вибирати, розділяти», гр. ϰρώπιον «серп», ϰαρπός «плід», дінд. kṛpāṇa- «меч», хет. karp- «брати, збирати»;
іє. *(s)kerp-/(s)krep- «різати, тяти, відділяти, відривати»;
неприйнятними є зближення з нім. schöpfen «черпати» (Machek ESJČ 98) або з псл. *čerpъ, укр. че́реп (черепо́к) від «набирати воду черепком» → «черпати» (Sławski I 118);
р. че́рпать, бр. чэ́рпаць, п. czerpać, ч. čerpati, слц. čerpat’, вл. čerpać, нл. črĕś «тс.», болг. че́рпя «черпаю», м. црпе «черпає», схв. цр́псти, цр̀пати «черпати», слн. črépati «тс.; жадібно ковтати», čŕpati «черпати», стсл. чрѣти, чрьпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́черпка
(тех.)
виче́рпливий
виче́рпний
зачере́ти
«зачерпнути»
зачерну́ти
заче́рти
зачеря́пити
«тс.»
ізчерну́ти
«вичерпати»
начерти
неви́черп
«невичерпність»
неви́черпальний
неви́че́рпний
черпа́к
«ківш, посудина для черпання; [вид рибальської сітки]»
черпакува́тий
черпа́лка
че́рпало
черпа́льний
черпа́льник
(спец.)
черпа́льня
«водочерпна машина на паперовій фабриці»
черпу́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чэ́рпаць | білоруська |
| че́рпя «черпаю» | болгарська |
| čerpać | верхньолужицька |
| ϰρώπιον «серп» | грецька |
| herbist «осінь» | давньоверхньонімецька |
| kṛpāṇa- «меч» | давньоіндійська |
| *(s)kerp-/(s)krep- «різати, тяти, відділяти, відривати» | індоєвропейська |
| carpere | латинська |
| cìrpt | латиська |
| kir̃pti | литовська |
| црпе «черпає» | македонська |
| črĕś «тс.» | нижньолужицька |
| schöpfen «черпати» | німецька |
| czerpać | польська |
| *čerpti «тяти, шарпати, рвати» (пор. р. [че́рпать] «рвати, шарпати (напр., про ведмедя) | праслов’янська |
| *čerpъ | праслов’янська |
| че́рпать | російська |
| цр́псти | сербохорватська |
| čerpat' | словацька |
| črépati «тс.; жадібно ковтати»«черпати» | словенська |
| čŕpati «тс.; жадібно ковтати»«черпати» | словенська |
| чрѣти | старослов’янська |
| че́реп «набирати воду черепком» (черепо́к) | українська |
| від «набирати воду черепком» (черепо́к) | українська |
| цр̀пати «черпати» | українська |
| чрьпати | українська |
| karp- «брати, збирати» | хетська |
| čerpati | чеська |
| значення: «відривати щось від цілості, відділяти долонею» | ? |
| kerpù «різати (ножицями), обтинати, стригти» | ? |
| cḕrpu/cìrpu «підрізати, обрізати» | ? |
| carpō «зривати, скубти; вибирати, розділяти» | ? |
| ϰαρπός «плід» | ? |
Карпо́
гр. Καρπός як чоловіче імʼя утворене на основі іменника κάρπος «плід», спорідненого з лат. carpo «зриваю», дінд. kṛpāṇaḥ «меч», двн. herbist «осінь», лит. kir̃pti «стригти», псл. *čеrръ, *čьr̥pati, укр. че́реп, черпа́ти;
через церковнословʼянську мову запозичено в давньоруську з грецької;
р. болг. Карп, бр. Ка́рпа, Карп, стсл. Каръпъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Каріпо́н
Карпъ
(1430)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ка́рпа | білоруська |
| Карп | болгарська |
| Καρπός «плід» | грецька |
| κάρπος | грецька |
| herbist «осінь» | давньоверхньонімецька |
| kṛpāṇaḥ «меч» | давньоіндійська |
| carpo «зриваю» | латинська |
| kir̃pti «стригти» | литовська |
| *čеrръ | праслов’янська |
| *č<SUP>ь</SUP>r̥pati | праслов’янська |
| Карп | російська |
| Каръпъ | старослов’янська |
| че́реп | українська |
| черпа́ти | українська |
| Карп | українська |
ча́рпати «черпати»
виникло з черпа́ти внаслідок регресивної асиміляції голосних е ‹ а;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| черпа́ти | ? |
чира́ти «черпати»
очевидно, похідне від *че́рти (‹*че́рпти) «черпати» (пор. [наче́рти] «начерпати»), пов’язаного з черпа́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *че́рти «черпати» (‹*че́рпти)(пор. [наче́рти] «начерпати») | ? |
| черпа́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України