ЧЕРЕН — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

че́ре́н «леміш; колодочка (ножа); стебло»

іє. *ker-n-;
зіставляється з дінд. kárṇa- «руків’я, держак», кімр. carn «ручка»;
чергуванням голосних пов’язане з псл. korę (род. в. korene, зн. в. korenь);
псл. *černъ/černa/černo/černь;
р. [че́рен] «руків’я; чубук, живець», черено́к «тс.», бр. чарано́к «живець; черешок; колодочка (ножа)», др. черень «руків’я», п. trzon «руків’я; черенок (ножа); вогнище, (перен.) ядро (чогось)», ч. střen «(рідк.) молодша дитина; ст. стрижень стовбура (у дереві)», слц. črienka «колодочка (ножа і под.)», вл. čronо «колодочка ножа; руків’я; ясна», нл. crjonk «руків’я соломорізки», болг. че́рен, [чи́рен] «руків’я, колодочка (ножа)», схв. crȅn, слн. črȇn «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чере́нка «колодочка (ножа) (мн.: черенки́, черему́шки) «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чарано́к «живець; черешок; колодочка (ножа)» білоруська
че́рен болгарська
čronо «колодочка ножа; руків’я; ясна» верхньолужицька
kárṇa- «руків’я, держак» давньоіндійська
черень «руків’я» давньоруська
*ker-n- індоєвропейська
carn «ручка» кімрська
crjonk «руків’я соломорізки» нижньолужицька
trzon «руків’я; черенок (ножа); вогнище, (перен.) ядро (чогось)» польська
korę (род. в. korene, зн. в. korenь) праслов’янська
*černъ/černa/černo/černь праслов’янська
че́рен «руків’я; чубук, живець» російська
crȅn сербохорватська
črienka «колодочка (ножа і под.)» словацька
črȇn «тс.» словенська
черено́к «тс.» українська
чи́рен «руків’я, колодочка (ножа)» українська
střen «(рідк.) молодша дитина; ст. стрижень стовбура (у дереві)» чеська

ко́рінь «частина рослини, що міститься в землі»

псл. *korę (род. в. *korene, зн. в. *korenь) «корінь рослини; нижня частина, основа; початок, джерело; рід, покоління» (‹*koren «корінь»), пов’язане чергуванням голосних із пн.сл. [*kъrjь] «кущ, корінь» (представленим у р. [корь] «корінь», п. заст. [kierz] «купина, кущ» (з XIII ст.), ст. kierzek «кущик», ч. keř «кущ», слц. вл. ker, вл. kerk, вл. нл. keŕ, р.-цсл. кърь «корінь» і сл. [*kъr-j-ak-ъ] «кущик», укр. [кряк, крак] «тс.»), а також, очевидно, з псл. *černъ / *černo / *černa / *černь «рукоятка, держак, колодочка; стовбур, ніжка» (‹ iє. *ker-n-), укр. [че́ре́н] «держак; леміш»;
споріднене з лит. [kẽras «кущ, корінь, засохлий пень», [kẽrė] «пень, безлисте стебло», kerėˊti «вкорінюватися», лтс. cęrs «кущ», cę͂ra «волосся (на голові), особливо розкудлане», лит. kìrna «гострий пень», прус. kirno «кущ» (сюди ж, можливо, більш віддалене алб. shkurrë «кущ», похідне від *sm̥-ker-n-), що, як належні до іє. *(s)ker- «різати, стригти; відділяти», здебільшого зближуються з лит. kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору), пов’язаним також з лат. corium «товста шкіра, шкура, оболонка», дінд. kṛ́ttiḥ «шкіра, шкура», cárman- «тс.», лит. kardà «лико», karnà «тс.», псл. kora «кора, луб», укр. кора́ (інакше ЭССЯ 11, 62–65);
пов’язання з лит. kìrnas «вишневе дерево, Cerasus Juss.», kirnis «назва божества (захисника черешень)» (‹ балт. *kirnijas) i лат. cornus «кизил, Cornus mascula L.; кизилове дерево» (‹ іє. *kr̥n-os), гр. κράνος «тс.» (Trautmann Apr. Sprachdenkm. 358) через семантичні труднощі менш певне;
зіставлення з ірл. crann «дерево», гал. pren, кімр. prenn «тс.», брет. prenn «дерев’яна будівля» (Бецценбергер у Stokes 63; Младенов 251) фонетично неприйнятне;
р. ко́рень, бр. ко́рань, др. корень, коря, къря, п. korzeń, ч. kořen, [kořeň, kořán], слц. koreň, вл. нл. korjeń, заст. koren, koreṅ, полаб. ťörin (ťau̯rín, kürėˊn, küörėˊn ‹*kurenь), болг. м. ко́рен, схв. кȍрēн, kȍrijen, kȍrīn, [koren], ст. korěnь (‹*koręnь), korenь, слн. korén (kȏren), p.-цсл. с.-цсл. коpѧ, стсл. корєнь, корьнь, корєнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́коренити
ви́коренитися «зникнути, пропасти; [втратити життєдайні корені]»
ви́коренувати
викорі́нювати
викорі́нюватися
вкорени́ти
вкорени́тися
вкорі́нювати
вкорі́нюватися
докорі́нний
закорени́тися
закорені́лий
закорені́ти
закоре́нок «основний корінь»
закорі́нений
закоріни́тися
зако́рінки «кореневі паростки; зародки» (мн.)
корена́стий «тс.»
корена́тий «тс. Ж; кремезний Г»
кореневи́ще
корени́стий «тс.; у якому міститься коріння, з корінням; [твердий як корінь Я]”›, корінько́вий «зроблений з кореня; настояний на корінні (про горілку)»
корени́ти «вкорінювати»
корени́тися
кореніза́ція «введення до складу державних установ національних областей представників місцевого населення»
коренізува́ти «вводити до складу державних установ національних областей представників місцевого населення»
коренча́тий «з великим сильним, глибокосидячим корінням»
ко́рень
коріне́ць «маленький корінь; ніжка гриба; частина книжки, зошита, папки; частина, що залишається після відривання квитанції, ордера та ін.»
коріни́стий
корі́нка «пеньок зрізаного стебла»
корі́нна «горілка, настояна на коріннях»
корі́нни́й
корінни́к «кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних); середній кінь у трійні»
корі́нниця «банка з прянощами»
коріння (зб.)
корінча́к «бичок, який водиться у Дністрі під корінням прибережних дерев чи під камінням Дз; вид риби з роду бичків, Gobius Mo» (іхт.)
корінча́н «вид риби з роду бичків»
корі́нча́стий «тс.»
на́ко́ре́нок «тс.; потомство; поріддя, виродок (про чию-небудь дитину)»
на́корінок «паросток, коренева парость, пагін; нащадок; рід, покоління; походження; спадкова хвороба»
невикорі́нний
окорени́тися «пустити коріння»
окоре́нкуватий «кремезний»
око́ре́нок «тс.; нижня частина дерева, що прилягає до кореня; нижній товщий кінець чого-небудь, зробленого з дерева; [паросток, кореневий пагін Ж]»
окоре́шок «окорінок»
окорі́нок «частина стовбура дерева від кореня до гілок»
о́корок «тс.»
підкорі́нний
повикореня́ти «знищити, повиривати з коренем (рослини та ін.)»
повикоріня́ти «тс.»
поко́ренок «нащадок; пагонець, паросток»
поко́реньство «нащадки»
прикорене́вий
прикорени́тися «прикріпитися коренями»
прикоре́нок «частина стовбура біля кореня; пеньок; частина стебла трав’янистої рослини біля кореня»
при́корень «тс.; [прикіл; кіл, вбитий у землю]»
прикорі́ння «частини стебла трав’янистих рослин біля кореня»
при́корінь «тс.; кілок, до якого прив’язують коня»
розкорени́тися
розкоріни́тися
скорени́ти
скореня́ти «винищувати, усувати»
укорени́ти
укорі́нювати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
shkurrë албанська
*sm̥-ker-n- албанська
*kirnijas балтійські
ко́рань білоруська
ко́рен болгарська
prenn «дерев’яна будівля» бретонська
ker верхньолужицька
kerk верхньолужицька
keŕ верхньолужицька
korjeń верхньолужицька
koren (заст.) верхньолужицька
pren галльська
κράνος «тс.» грецька
kṛ́ttiḥ «шкіра, шкура» давньоіндійська
cárman- «тс.» давньоіндійська
корень давньоруська
коря давньоруська
къря давньоруська
*ker-n- індоєвропейська
*(s)ker- «різати, стригти; відділяти» індоєвропейська
*kr̥n-os індоєвропейська
crann «дерево» ірландська
prenn «тс.» кімрська
corium «товста шкіра, шкура, оболонка» латинська
cornus «кизил, Cornus mascula L.; кизилове дерево» (‹ іє. *k$rn-os) латинська
cęrs «кущ» латиська
cę͂ra «волосся (на голові), особливо розкудлане» латиська
kẽras «кущ, корінь, засохлий пень» литовська
kẽrė «пень, безлисте стебло» литовська
kerėˊti «вкорінюватися» литовська
kìrna «гострий пень» литовська
kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору) литовська
kardà «лико» литовська
karnà «тс.» литовська
kìrnas «вишневе дерево, Cerasus Juss.» литовська
kirnis «назва божества (захисника черешень)» (‹ балт. *kirnijas) литовська
ко́рен македонська
keŕ нижньолужицька
korjeń нижньолужицька
koreṅ (заст.) нижньолужицька
ťörin полабська
ťau̯rín полабська
kürėˊn полабська
küörėˊn полабська
*kurenь полабська
kierzek «кущик» (ст.) польська
kierz (заст.) польська
korzeń польська
*korę «корінь рослини; нижня частина, основа; початок, джерело; рід, покоління» (род. в. *korene, зн. в. *korenь)(‹*koren «корінь») праслов’янська
*černъ «рукоятка, держак, колодочка; стовбур, ніжка» (‹ iє. *ker-n-) праслов’янська
*korene праслов’янська
*korenь праслов’янська
*koren праслов’янська
*černo праслов’янська
*černa праслов’янська
*černь праслов’янська
kora «кора, луб» праслов’янська
kirno «кущ» (сюди ж, можливо, більш віддалене алб. shkurrë «кущ», похідне від *s$m-ker-n-) прусська
корь російська
ко́рень російська
кърь «корінь» русько-церковнослов’янська
коpѧ русько-церковнослов’янська
коpѧ сербо-церковнослов’янська
кȍрēн сербохорватська
koren сербохорватська
korěnь (‹*koręnь), korenь, (ст.) сербохорватська
kȍrijen сербохорватська
kȍrīn сербохорватська
*koręnь (ст.) сербохорватська
korenь (ст.) сербохорватська
*kъr-j-ak-ъ «кущик» слов’янські
ker словацька
koreň словацька
korén (kȏren), p.-цсл. с.-цсл. коpѧ словенська
korenь словенська
kȏren словенська
корєнь старослов’янська
корьнь старослов’янська
корєнъ старослов’янська
кряк «тс.» українська
че́ре́н «держак; леміш» українська
крак українська
кора́ (інакше ЭССЯ 11, 62--65) українська
keř «кущ» чеська
kořen чеська
kořeň чеська
kořán чеська
*kъrjь «кущ, корінь» (представленим у р. [корь] «корінь», п. заст. [kierz] «купина, кущ» (з XIII ст.) ?

Корні́й

припускається також зв’язок з лат. cornum «ягода дерену», cornus «дерен (кущ чи деревце)», спорідненим з гр. κράνος «тс.», κράνον «кизил (ягода)», лит. *kìrnas «вишневе дерево», дальші генетичні зв’язки яких із прус. kirno «кущ», лит. kẽras «тс.; корінь, пень», псл. *korę (korene) «корінь рослини», укр. ко́рінь та псл. *černъ (‹*ker-n-o) «держак; леміш», укр. че́ре́н «тс.» (Фасмер IV 340; Bern. I 146) менш певні, як і зіставлення (Boisacq 439, 509) з гр. κέρασος «вишневе дерево» (звідки виводяться лат. cerasus «тс.; плід вишні», псл. *čeršьna / čeršьnia «черешня», укр. чере́шня]. – Беринда 217; Сл. вл. імен 56; Бондалетов Русск. ономастика 102, 133; Петровский 135; Спр. личн. имен 426, 504; Knappová 113–114; Бірыла 102; Илчев 270; Constantinescu 35; Walde–Hofm. І 202; Frisk І 827–828; Pokorny 572–573. – Пор. ко́рінь1, корне́т1, че́ре́н, чере́шня;
пов’язується (Суперанская 79; Спр. личн. имен 426) з лат. cornū «ріг, бивень»;
через посередництво старослов’янської мови запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Κορνήλιος походить від лат. Cornēlius «Корнелій», давньоримського патриціанського родового імені, яке загальноприйнятого пояснення не має;
р. Корне́лий, Корне́лия, заст. Корни́лий, розм. Корне́й, Ко́рни́й, Корни́л, Корни́ла, бр. Карне́й, Карне́лій, Карне́ль, Карні́л, Карні́ла, розм. Карно́, Карну́сь, др. Корнилий, п. Kornel, Korneli, Korneliusz, ч. слц. Kornel, болг. Корне́лий, Корнели, м. Корнел, Корнелие, Корнилие, схв. Кòрнēлије, Kornilije, слн. Kornel, Kornélius, Kornélij, стсл. Корнилии, Корнилъ, Корниль, Корнѣлъ, Корънилъ, Корьниль;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Kopи́лій «рогъ, (рог)ат(ъ)» (Корнил)(1627)
Корне́лій
Корне́лія
Корни́лій
Корни́лко
Корни́ло
Корні́єць
Корні́йко
Корну́сь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Карне́й білоруська
Карне́лій білоруська
Карне́ль білоруська
Карні́л білоруська
Карні́ла білоруська
Карно́ (розм.) білоруська
Карну́сь (розм.) білоруська
Корнилий білоруська
Корне́лий болгарська
Корнели болгарська
κράνος «тс.» грецька
κράνον «кизил (ягода)» грецька
κέρασος «вишневе дерево» (звідки виводяться лат. cerasus «тс.; плід вишні», псл. *čeršьna / čeršьnia «черешня», укр. чере́шня]. -- Беринда 217; Сл. вл. імен 56; Бондалетов Русск. ономастика 102, 133; Петровский 135; Спр. личн. имен 426, 504; Knappová 113--114; Бірыла 102; Илчев 270; Constantinescu 35; Walde--Hofm. І 202; Frisk І 827--828; Pokorny 572--573. -- Пор. ко́рінь1, корне́т1, че́ре́н, чере́шня., грецька
Κορνήλιος грецька
Корнилий давньоруська
cornum «ягода дерену» латинська
cornus «дерен (кущ чи деревце)» латинська
cerasus латинська
cornū «ріг, бивень» латинська
Cornēlius «Корнелій» латинська
*kìrnas «вишневе дерево» литовська
kẽras «тс.; корінь, пень» литовська
Корнел македонська
Корнелие македонська
Корнилие македонська
Kornel польська
Korneli польська
Korneliusz польська
*korę «корінь рослини» (korene) праслов’янська
*černъ «держак; леміш» (‹*ker-n-o) праслов’янська
korene праслов’янська
*ker-n-o праслов’янська
*čeršьna праслов’янська
čeršьnia праслов’янська
kirno «кущ» прусська
Корне́лий російська
Корне́лия російська
Корни́лий (заст.) російська
Корне́й (розм.) російська
Ко́рни́й (розм.) російська
Корни́л (розм.) російська
Корни́ла (розм.) російська
Кòрнēлије сербохорватська
Кòрнēлије сербохорватська
Kornel словацька
Kornel словенська
Kornélius словенська
Kornélij словенська
Корнилии старослов’янська
Корнилъ старослов’янська
Корниль старослов’янська
Корнѣлъ старослов’янська
Корънилъ старослов’янська
Корьниль старослов’янська
ко́рінь українська
че́ре́н «тс.» українська
чере́шня українська
Kornel чеська

сковоро́да́

зіставляється з двн. scart-īsan «казанок, сковорода» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 114–115; Брандт РФВ 24, 176; Kluge-Mitzka 637), з че́рен (Osten-Sacken IF 22, 320), з вірм. skavaṙak‹*skavaridak «миска» (Семереньи ВЯ 1967/4, 14–15);
дальші зв’язки остаточно не встановлені;
псл. *skovorda, *skovordy, -dъve;
р. сковорода́, бр. скаварада́, п. [skowroda, skawroda], ч. ст. skravada, skrovada, вл. škorodej, нл. škórodwej, стсл. сковрада;
Фонетичні та словотвірні варіанти

скаваруодник «корж, спечений на сковороді»
сковерда́ «сковорода»
сковорі́дник «тс.»
ско́вородень «гачок для підіймання сковороди»
сковоро́дник «чаплія»
скорово́да «сковорода»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
скаварада́ білоруська
škorodej верхньолужицька
skavaṙak «миска» вірменська
*skavaridak вірменська
scart-īsan «казанок, сковорода» давньоверхньонімецька
škórodwej нижньолужицька
skowroda польська
skawroda польська
*skovorda праслов’янська
*skovordy праслов’янська
сковорода́ російська
сковрада старослов’янська
че́рен українська
skravada чеська
skrovada чеська

скоро́нний «скроневий»

похідне утворення від незасвідченого *скоронь «скроня», яке мало б бути споріднене з р. [скоронь], др. скоронь, скороня, п. skroń, ч. skráň, слц. skráň, skrаňа, вл. skróń, слн. skránjа, р.-цсл. с.-цсл. скраниа;
псл. *skornь/skren-, очевидно, пов’язане з р. че́рен «кутній зуб», слц. čren, лтс. cernoklis «тс.», кімр. cern «щелепа», сірл. cern «кут»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skróń верхньолужицька
скоронь давньоруська
скороня давньоруська
cern «щелепа» кімрська
cernoklis «тс.» латиська
skroń польська
*skornь/skren- праслов’янська
скоронь російська
че́рен «кутній зуб» російська
скраниѩ русько-церковнослов’янська
скраниѩ сербо-церковнослов’янська
cern «кут» середньоірландська
skráň словацька
skrаňа словацька
čren словацька
skránjа словенська
*скоронь «скроня» українська
skráň чеська

тро́нок «держално вил НикСгЛ, Корз, ручка лопати НикСгЛ»

п. trzonek «ручка (інструментів); ніжка (гриба)» є зменш. від trzon «ручка (інструментів); ніжка (гриба); анат. тіло, корінь; техн. під; стрижень», спорідненого з укр. че́ре́н «ручка (ножа)», чері́нь (у печі);
запозичення з польської мови;
бр. [тро́нак] «ручка (ножа, вил, ціпа, пилки)», [тро́нка] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тороно́к «ручка лопати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тро́нак «ручка (ножа, вил, ціпа, пилки)» білоруська
тро́нка «тс.» білоруська
trzonek «ручка (інструментів); ніжка (гриба)» польська
trzon «ручка (інструментів); ніжка (гриба); анат. тіло, корінь; техн. під; стрижень» польська
че́ре́н «ручка (ножа)» українська
чері́нь (у печі) українська

чере́шо́к «стебельце листка; квітконіжка» (бот.)

похідне утворення від че́ре́н, оформлене за зразком іменників типу дашо́к, пушо́к, реп’яшо́к і т. ін;
р. черешо́к «стебельце листка; колодочка, ручка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

черешкува́тий «з квітами на черешках»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
черешо́к «стебельце листка; колодочка, ручка» російська
че́ре́н ?
дашо́к ?
пушо́к ?
реп'яшо́к ?
ін ?

че́рі́нь «вогнище; під печі; майданчик над склепінням варистої печі; майдан, простір»

псл. čerěnъ/čerěnь;
споріднене з гр. ϰέρνος «чаша для офірування, жертвоприношення», ірл. cern «миска»;
(‹ іє. *kuer-/ker- «плести»);
псл. *čerěnь мало первісне значення «решітка, сітка над вогнем», звідки розвинулися пізніші «вогнище; під печі» і «рибальська сітка»;
зв’язок з коренем іє. *kuer-/ker- «плести» пояснюється стародавнім способом виготовлення посуду або сіток над вогнищем, які робили у вигляді плетениць, обмазаних глиною (ЭССЯ 4, 64–65; Трубачев Рем. терминол. 204–206; 226–227);
зіставляється також із псл. *černъ «руків’я» (Sł. prasł. II 153), з лтс. cеri «розпечене каміння (у печі, лазні тощо)», двн. hёrd «вогнище» (Bern. I 146; Osten-Sacken IF 22, 312);
р. [черен] «солеварний казан для випарювання солі», бр. чарэ́нь «черінь», др. черенъ «сковорода для випарювання солі», п. trzon «черінь», ч. čeřeň «гірський хребет; вид рибальської сітки», слц. čereň «рибальська сітка», нл. šerjeń «підсака ловити рибу», болг. ст. че́ренъ «верхня частина вогнища», схв. чѐрен, чѐрjен «склепіння над вогнищем», слн. čerén «скеляста місцевість»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

передчері́ннє «майданчик перед челюстями варистої печі»
чаро́н
чере́н
че́рень
чери́н
черо́н
чєрано́ «тс.»
чири́н «тс.; тік»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чарэ́нь «черінь» білоруська
че́ренъ «верхня частина вогнища» болгарська
ϰέρνος «чаша для офірування, жертвоприношення» грецька
hёrd «вогнище» давньоверхньонімецька
черенъ «сковорода для випарювання солі» давньоруська
*k «плести» індоєвропейська
cern «миска» ірландська
cеri «розпечене каміння (у печі, лазні тощо)» латиська
šerjeń «підсака ловити рибу» нижньолужицька
trzon «черінь» польська
čerěnъ/čerěnь праслов’янська
*čerěnь «решітка, сітка над вогнем» праслов’янська
*černъ «руків’я» праслов’янська
черен «солеварний казан для випарювання солі» російська
чѐрен сербохорватська
čereň «рибальська сітка» словацька
čerén «скеляста місцевість» словенська
чѐрjен «склепіння над вогнищем» українська
čeřeň «гірський хребет; вид рибальської сітки» чеська
пізніші «вогнище; під печі» ?
і «рибальська сітка» ?
че́ренъ «верхня частина вогнища» ?

чернь «кістковий мозок; осереддя»

можливо, пов’язане з че́ре́н «стебло, стрижень» (див.);
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
че́ре́н «стебло, стрижень» ?

черу́н «казан; черпак, черпальний ківш»

утворення, похідне від [чира́ти] «черпати» Нед;
не виключений також зв’язок із че́рі́нь «під печі»;
р. [черен] «солеварний казан для випарювання солі», др. черенъ «сковорода для випарювання солі», п. [czerun] «чирун» (запозичене з української – SW I 266);
Фонетичні та словотвірні варіанти

чиру́н «солеварна сковорода»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
черенъ «сковорода для випарювання солі» давньоруська
czerun «чирун» (запозичене з української -- SW I 266) польська
черен «солеварний казан для випарювання солі» російська
чира́ти «черпати» ?
че́рі́нь «під печі» ?

чо́рний «кольору сажі, вугілля, найтемніший (протилежне бі́лий); темний; брудний; непрофесійний; неголовний; непарадний (про приміщення); (спец.) необроблений; (заст.) належний до нижчих верств суспільства; важкий, безрадісний; злісний, підступний; вкрай ворожий; поганий, ганебний; уживається як складова частина деяких ботанічних, зоологічних, технічних, хімічних та інших назв, термінів; (заст.) чаклунський, пов’язаний з нечистою силою; [брудний (про одяг)] До»

[(бот.) «вовчі ягоди, Actaеa spicata L. Пі»], [черне́ча] «ченці» Нед, [черне́чество] «чернецтво» Нед, [черне́ччина, черне́щина] «монастирські маєтки», [черник] (орн.) «чернь зікрата, Nyroca nyroca Guld.» Шарл, [черника] (бот.) «черниця, Vaccinium myrtillus L.» Mak, черни́ця «монашка; (бот.) боровиця, Vaccinium myrtillus L., [(бот.) ожина, Rubus fruticosus L.], [чорна коза ВеНЗн]», [черни́чник] (бот.) «кущ чорниці Нед; чорниця, Vaccinium myrtillus L. Mak», [черни́ш] (орн.) «чернь червоноголова, Nyroca ferina L.» Шарл, [чернівки] (бот.) «ренклод, Prunus insititia variet. Mak», [черні́т] «чорна вовняна пряжа; [звичайна вовняна тканина»] Куз, [чернітка] (орн.) «горихвістка-лисушка, Phoenicurus phoenicurus L.» Шарл, [черну́ля] «кличка чорної корови», [черну́шка] (бот.) «чорнушка, Nigella sativa L.» Куз, (у словосполученнях чернушка дика, полева) (бот.) «Nigella arvensis L.» Mak;
(орн.) «чернь чубата, Nyroca fuligula L.; (орн.) чернь зікрата, Nyroca nyroca Guld. Шарл», черню́к (орн.) «чернь, Fuligula cristata L.», [че́рня] «пляма на зубах коня» Доп. УжДУ IV 108, [черня́] «вид дикої качки» Бі, [че́рнява] «натовп», [черня́вка] (орн.) «чернь-головня, Oidemia fusca L.» Шарл, [черня́дка] «чернітка, плахта-чернітка; (орн.) чернявка, Anas oidemia Нед», чернь «сплав з кількох металів для художнього оздоблення металевих (переважно срібних) виробів; чорний колір чогось; (спец.) чорна вугільна фарба; (переважно знев.) простий народ, низи суспільства; (орн.) птах родини качиних; чернь червоноголова, Nyroca ferina L.; чернушка, Nyroca fuligula L.», чернь-головня «чернявка, Oidemia fusca», чернь зікрата «черник, Nyroca nyroca Guld.», чернь морська «Nyroca marila L.», чернь червоноголова «нирок, Nyroca ferina L.», чернь чорна «чернявка, Oidemia nigra L.», чернь чубата «чернушка, Nyroca fuligula L.» Шарл, [че́рчик, черчу́к] (зменш. форма від черне́ць), чо́рна «арештантська», [чорнець] (бот.) «вовчі ягоди, Actaea spicata L.» Mak, [чорни́лець] (зоол.) «каракатиця, Sepia» Куз, [чорни́лиця] (зоол.) «каракатиця, Sepia officinalis» Нед, чорни́ло, чорни́льниця, [чорни́тель] «наклепник» Нед, чорни́ця (бот.) «Vaccinium myrtillus L.», чорни́чник, [чорничо́к] (іхт.) «бичок чорного кольору, що водиться на дні водоймища, здебільшого під камінням» Мо, чорни́ш (ент.) «чорний жук, що паразитує на рослинах, Tenebrivnida L.; (тех.) плями у вигляді чорного квадратика в друкарському відбитку; [чорний хліб (у жебраків); (ент.) острогузець чорний, Blaps mortisaga Нед; (бот.) підберезовець, Boletus scaber Bull. Mak», [чорнівки] (бот.) «сливи-ренклоди, Prunus insititia variet.» Mak, чорнота́, [чорно́ха] «чорна корова» Нед, [чорно́хи] (бот.) «вид чорної вишні, Cerasus duracina DC.» Нед, [чорну́ха] «чорна жирна глина; чорна корова] Куз; (іхт.) червоноперка, Scardinius erythrophthalmus L.», чорну́шка (бот.) «трав’яниста рослина родини жовтецевих з чорним насінням, використовуваним як прянощі, Nigella L.; насіння цибулі городньої з чорною твердою оболонкою; [чорна головка стрілки цибулі, в якій міститься насіння] ЛЖит», [чорню́лька (дівчина)] «брюнетка» Нед, [чорню́х] «дубильні рослини» Нед, [чорню́ха] «чорнявка, брюнетка», [чо́рнява] «чорнота, скупчення чорніючих удалині предметів; чорні хмари», чорня́вка, чорня́к (іхт.) «вид риби з роду бичків», [чорня́та] (орн.) «чернь, Nyroca fuligula L.» Нед, [чо́ря] «чорний пес» ВеНЗн, [черни́ти] «чорнити; зводити наклеп» Нед, [черни́чити] «бути черницею; жити (майже) чернецьким життям» Нед, чорни́ти, чорні́ти, чорні́шати, [по́чорнявий] «чорнуватий, смаглявий», [про́чорний] «чорний» ВеНЗн, зачо́рнювати, [обчерни́ти] «обчорнити», обчорни́ти, [перечорни́ти] «занадто почорнити», на́чорно;
псл. *čr̥nъ(jь) ‹ *čьrxnъ ‹ іє. *kĭrs-no- «чорний» є, очевидно, індоєвропейським балто-слов’янсько-індійським діалектизмом, що має точні відповідники лише в прус. kirsnan «чорний», лит. [kir̃snas] «особливо чорний», дінд. kṛṣṇáḥ «чорний, темно-синій»;
інші пов’язання – зі шв. harz «харіус» (‹ пгерм. *harzu-) (Lidén PBrB 15, 510), з псл. *čeršja «черешня» (Георгиев Въпр. на бълг. етим. 26, 31), з лат. niger «чорний» (Otrębski Stud. indoeurop. 165), з дангл. hrúm «сажа» (Persson Beitr. II 750) сумнівні;
р. чёрный «чорний», бр. чо́рны, др. чорныи, чьрныи, чрьныи, чьрьныи, черныи, п. czarny, ч. černý, слц. čierny, вл. čorny, нл. carny, полаб. cornеÊ, болг. че́рен, чер, м. черен, схв. цр̑н (заст. чрњети «чорніти»), слн. čŕn, стсл. чрьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чарниця
чарноха
чарнушка «чернушка, Nigella sativa L.» (бот.)
чене́ць «чернець»
черне́та «чорна коза»
черне́тка «чорновик»«плахта чорного кольору» (у виразі плахтачернетка)
черне́цтво
черне́ць «монах»
черне́чий
черниці «ожина, Rubus fruticosus L.» (мн.)] (бот.)
черноха «назва чорної корови»
черня́вий (який має чорне волосся і чорні брови)
чо́рен (скорочена форма від чо́рний)
чорна́вий «чорнявий»
чорне́нечкий (зменш. форма від чо́рний)
чо́рнений
чорни́льний
чорнине́нний «дуже брудний»
чорни́чний
чорні́ший (порівняльний ступінь від чо́рний)
чорнови́й
чорнува́тий
чорня́вий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чо́рны білоруська
че́рен болгарська
čorny верхньолужицька
hrúm «сажа» давньоанглійська
kṛṣṇáḥ «чорний, темно-синій» давньоіндійська
чорныи давньоруська
*kĭrs-no- «чорний» індоєвропейська
niger «чорний» латинська
kir̃snas «особливо чорний» литовська
черен македонська
carny нижньолужицька
cornеÊ полабська
czarny польська
*čr̥nъ(jь) праслов’янська
*čeršja «черешня» праслов’янська
kirsnan «чорний» прусська
чёрный «чорний» російська
н (заст. чрњети «чорніти») сербохорватська
čierny словацька
čŕn словенська
чрьнъ старослов’янська
чьрныи українська
чрьныи українська
чьрьныи українська
черныи українська
чер українська
černý чеська
harz «харіус» (‹ пгерм. *harzu-) шведська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.