ЧЕРЕН — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *ker-n-;

зіставляється з дінд. kárṇa- «руків’я, держак», кімр. carn «ручка»;

чергуванням голосних пов’язане з псл. korę (род. в. korene, зн. в. korenь);

псл. *černъ/černa/černo/černь;

р. [че́рен] «руків’я; чубук, живець», черено́к «тс.», бр. чарано́к «живець; черешок; колодочка (ножа)», др. черень «руків’я», п. trzon «руків’я; черенок (ножа); вогнище, (перен.) ядро (чогось)», ч. střen «(рідк.) молодша дитина; ст. стрижень стовбура (у дереві)», слц. črienka «колодочка (ножа і под.)», вл. čronо «колодочка ножа; руків’я; ясна», нл. crjonk «руків’я соломорізки», болг. че́рен, [чи́рен] «руків’я, колодочка (ножа)», схв. crȅn, слн. črȇn «тс.»;

псл. *korę (род. в. *korene, зн. в. *korenь) «корінь рослини; нижня частина, основа; початок, джерело; рід, покоління» (‹*koren «корінь»), пов’язане чергуванням голосних із пн.сл. [*kъrjь] «кущ, корінь» (представленим у р. [корь] «корінь», п. заст. [kierz] «купина, кущ» (з XIII ст.), ст. kierzek «кущик», ч. keř «кущ», слц. вл. ker, вл. kerk, вл. нл. keŕ, р.-цсл. кърь «корінь» і сл. [*kъr-j-ak-ъ] «кущик», укр. [кряк, крак] «тс.»), а також, очевидно, з псл. *černъ / *černo / *černa / *černь «рукоятка, держак, колодочка; стовбур, ніжка» (‹ іє. *ker-n-), укр. [че́ре́н] «держак; леміш»;

споріднене з лит. [kẽras «кущ, корінь, засохлий пень», [kẽrė] «пень, безлисте стебло», kerėˊti «вкорінюватися», лтс. cęrs «кущ», cę͂ra «волосся (на голові), особливо розкудлане», лит. kìrna «гострий пень», прус. kirno «кущ» (сюди ж, можливо, більш віддалене алб. shkurrë «кущ», похідне від *sm̥-ker-n-), що, як належні до іє. *(s)ker- «різати, стригти; відділяти», здебільшого зближуються з лит. kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору), пов’язаним також з лат. corium «товста шкіра, шкура, оболонка», дінд. kṛ́ttiḥ «шкіра, шкура», cárman- «тс.», лит. kardà «лико», karnà «тс.», псл. kora «кора, луб», укр. кора́ (інакше ЭССЯ 11, 62–65);

пов’язання з лит. kìrnas «вишневе дерево, Cerasus Juss.», kirnis «назва божества (захисника черешень)» (‹ балт. *kirnijas) i лат. cornus «кизил, Cornus mascula L.; кизилове дерево» (‹ іє. *kr̥n-os), гр. κράνος «тс.» (Trautmann Apr. Sprachdenkm. 358) через семантичні труднощі менш певне;

зіставлення з ірл. crann «дерево», гал. pren, кімр. prenn «тс.», брет. prenn «дерев’яна будівля» (Бецценбергер у Stokes 63; Младенов 251) фонетично неприйнятне;

р. ко́рень, бр. ко́рань, др. корень, коря, къря, п. korzeń, ч. kořen, [kořeň, kořán], слц. koreň, вл. нл. korjeń, заст. koren, koreṅ, полаб. ťörin (ťau̯rín, kürėˊn, küörėˊn ‹*kurenь), болг. м. ко́рен, схв. кȍрēн, kȍrijen, kȍrīn, [koren], ст. korěnь (‹*koręnь), korenь, слн. korén (kȏren), p.-цсл. с.-цсл. коpѧ, стсл. корєнь, корьнь, корєнъ;

припускається також зв’язок з лат. cornum «ягода дерену», cornus «дерен (кущ чи деревце)», спорідненим з гр. κράνος «тс.», κράνον «кизил (ягода)», лит. *kìrnas «вишневе дерево», дальші генетичні зв’язки яких із прус. kirno «кущ», лит. kẽras «тс.; корінь, пень», псл. *korę (korene) «корінь рослини», укр. ко́рінь та псл. *černъ (‹*ker-n-o) «держак; леміш», укр. че́ре́н «тс.» (Фасмер IV 340; Bern. I 146) менш певні, як і зіставлення (Boisacq 439, 509) з гр. κέρασος «вишневе дерево» (звідки виводяться лат. cerasus «тс.; плід вишні», псл. *čeršьna / čeršьnia «черешня», укр. чере́шня]. – Беринда 217; Сл. вл. імен 56; Бондалетов Русск. ономастика 102, 133; Петровский 135; Спр. личн. имен 426, 504; Knappová 113–114; Бірыла 102; Илчев 270; Constantinescu 35; Walde–Hofm. І 202; Frisk І 827–828; Pokorny 572–573. – Пор. ко́рінь¹, корне́т¹, че́ре́н, чере́шня;

пов’язується (Суперанская 79; Спр. личн. имен 426) з лат. cornū «ріг, бивень»;

через посередництво старослов’янської мови запозичено в давньоруську мову з грецької;

гр. Κορνήλιος походить від лат. Cornēlius «Корнелій», давньоримського патриціанського родового імені, яке загальноприйнятого пояснення не має;

р. Корне́лий, Корне́лия, заст. Корни́лий, розм. Корне́й, Ко́рни́й, Корни́л, Корни́ла, бр. Карне́й, Карне́лій, Карне́ль, Карні́л, Карні́ла, розм. Карно́, Карну́сь, др. Корнилий, п. Kornel, Korneli, Korneliusz, ч. слц. Kornel, болг. Корне́лий, Корнели, м. Корнел, Корнелие, Корнилие, схв. Кòрнēлије, Kornilije, слн. Kornel, Kornélius, Kornélij, стсл. Корнилии, Корнилъ, Корниль, Корнѣлъ, Корънилъ, Корьниль;

зіставляється з двн. scart-īsan «казанок, сковорода» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 114–115; Брандт РФВ 24, 176; Kluge-Mitzka 637), з че́рен (Osten-Sacken IF 22, 320), з вірм. skavaṙak‹*skavaridak «миска» (Семереньи ВЯ 1967/4, 14–15);

дальші зв’язки остаточно не встановлені;

псл. *skovorda, *skovordy, -dъve;

р. сковорода́, бр. скаварада́, п. [skowroda, skawroda], ч. ст. skravada, skrovada, вл. škorodej, нл. škórodwej, стсл. сковрада;

похідне утворення від незасвідченого *скоронь «скроня», яке мало б бути споріднене з р. [скоронь], др. скоронь, скороня, п. skroń, ч. skráň, слц. skráň, skrаňа, вл. skróń, слн. skránjа, р.-цсл. с.-цсл. скраниа;

псл. *skornь/skren-, очевидно, пов’язане з р. че́рен «кутній зуб», слц. čren, лтс. cernoklis «тс.», кімр. cern «щелепа», сірл. cern «кут»;

п. trzonek «ручка (інструментів); ніжка (гриба)» є зменш. від trzon «ручка (інструментів); ніжка (гриба); анат. тіло, корінь; техн. під; стрижень», спорідненого з укр. че́ре́н «ручка (ножа)», чері́нь (у печі);

запозичення з польської мови;

бр. [тро́нак] «ручка (ножа, вил, ціпа, пилки)», [тро́нка] «тс.»;

похідне утворення від че́ре́н, оформлене за зразком іменників типу дашо́к, пушо́к, реп’яшо́к і т. ін;

р. черешо́к «стебельце листка; колодочка, ручка»;

псл. čerěnъ/čerěnь;

споріднене з гр. ϰέρνος «чаша для офірування, жертвоприношення», ірл. cern «миска»;

(‹ іє. *k^uer-/ker- «плести»);

псл. *čerěnь мало первісне значення «решітка, сітка над вогнем», звідки розвинулися пізніші «вогнище; під печі» і «рибальська сітка»;

зв’язок з коренем іє. *k^uer-/ker- «плести» пояснюється стародавнім способом виготовлення посуду або сіток над вогнищем, які робили у вигляді плетениць, обмазаних глиною (ЭССЯ 4, 64–65; Трубачев Рем. терминол. 204–206; 226–227);

зіставляється також із псл. *černъ «руків’я» (Sł. prasł. II 153), з лтс. cеri «розпечене каміння (у печі, лазні тощо)», двн. hёrd «вогнище» (Bern. I 146; Osten-Sacken IF 22, 312);

р. [черен] «солеварний казан для випарювання солі», бр. чарэ́нь «черінь», др. черенъ «сковорода для випарювання солі», п. trzon «черінь», ч. čeřeň «гірський хребет; вид рибальської сітки», слц. čereň «рибальська сітка», нл. šerjeń «підсака ловити рибу», болг. ст. че́ренъ «верхня частина вогнища», схв. чѐрен, чѐрjен «склепіння над вогнищем», слн. čerén «скеляста місцевість»;

можливо, пов’язане з че́ре́н «стебло, стрижень» (див.);

не зовсім ясне;

утворення, похідне від [чира́ти] «черпати» Нед;

не виключений також зв’язок із че́рі́нь «під печі»;

р. [черен] «солеварний казан для випарювання солі», др. черенъ «сковорода для випарювання солі», п. [czerun] «чирун» (запозичене з української – SW I 266);

[(бот.) «вовчі ягоди, Actaеa spicata L. Пі»], [черне́ча] «ченці» Нед, [черне́чество] «чернецтво» Нед, [черне́ччина, черне́щина] «монастирські маєтки», [черник] (орн.) «чернь зікрата, Nyroca nyroca Guld.» Шарл, [черника] (бот.) «черниця, Vaccinium myrtillus L.» Mak, черни́ця «монашка; (бот.) боровиця, Vaccinium myrtillus L., [(бот.) ожина, Rubus fruticosus L.], [чорна коза ВеНЗн]», [черни́чник] (бот.) «кущ чорниці Нед; чорниця, Vaccinium myrtillus L. Mak», [черни́ш] (орн.) «чернь червоноголова, Nyroca ferina L.» Шарл, [чернівки] (бот.) «ренклод, Prunus insititia variet. Mak», [черні́т] «чорна вовняна пряжа; [звичайна вовняна тканина»] Куз, [чернітка] (орн.) «горихвістка-лисушка, Phoenicurus phoenicurus L.» Шарл, [черну́ля] «кличка чорної корови», [черну́шка] (бот.) «чорнушка, Nigella sativa L.» Куз, (у словосполученнях чернушка дика, полева) (бот.) «Nigella arvensis L.» Mak;

(орн.) «чернь чубата, Nyroca fuligula L.; (орн.) чернь зікрата, Nyroca nyroca Guld. Шарл», черню́к (орн.) «чернь, Fuligula cristata L.», [че́рня] «пляма на зубах коня» Доп. УжДУ IV 108, [черня́] «вид дикої качки» Бі, [че́рнява] «натовп», [черня́вка] (орн.) «чернь-головня, Oidemia fusca L.» Шарл, [черня́дка] «чернітка, плахта-чернітка; (орн.) чернявка, Anas oidemia Нед», чернь «сплав з кількох металів для художнього оздоблення металевих (переважно срібних) виробів; чорний колір чогось; (спец.) чорна вугільна фарба; (переважно знев.) простий народ, низи суспільства; (орн.) птах родини качиних; чернь червоноголова, Nyroca ferina L.; чернушка, Nyroca fuligula L.», чернь-головня «чернявка, Oidemia fusca», чернь зікрата «черник, Nyroca nyroca Guld.», чернь морська «Nyroca marila L.», чернь червоноголова «нирок, Nyroca ferina L.», чернь чорна «чернявка, Oidemia nigra L.», чернь чубата «чернушка, Nyroca fuligula L.» Шарл, [че́рчик, черчу́к] (зменш. форма від черне́ць), чо́рна «арештантська», [чорнець] (бот.) «вовчі ягоди, Actaea spicata L.» Mak, [чорни́лець] (зоол.) «каракатиця, Sepia» Куз, [чорни́лиця] (зоол.) «каракатиця, Sepia officinalis» Нед, чорни́ло, чорни́льниця, [чорни́тель] «наклепник» Нед, чорни́ця (бот.) «Vaccinium myrtillus L.», чорни́чник, [чорничо́к] (іхт.) «бичок чорного кольору, що водиться на дні водоймища, здебільшого під камінням» Мо, чорни́ш (ент.) «чорний жук, що паразитує на рослинах, Tenebrivnida L.; (тех.) плями у вигляді чорного квадратика в друкарському відбитку; [чорний хліб (у жебраків); (ент.) острогузець чорний, Blaps mortisaga Нед; (бот.) підберезовець, Boletus scaber Bull. Mak», [чорнівки] (бот.) «сливи-ренклоди, Prunus insititia variet.» Mak, чорнота́, [чорно́ха] «чорна корова» Нед, [чорно́хи] (бот.) «вид чорної вишні, Cerasus duracina DC.» Нед, [чорну́ха] «чорна жирна глина; чорна корова] Куз; (іхт.) червоноперка, Scardinius erythrophthalmus L.», чорну́шка (бот.) «трав’яниста рослина родини жовтецевих з чорним насінням, використовуваним як прянощі, Nigella L.; насіння цибулі городньої з чорною твердою оболонкою; [чорна головка стрілки цибулі, в якій міститься насіння] ЛЖит», [чорню́лька (дівчина)] «брюнетка» Нед, [чорню́х] «дубильні рослини» Нед, [чорню́ха] «чорнявка, брюнетка», [чо́рнява] «чорнота, скупчення чорніючих удалині предметів; чорні хмари», чорня́вка, чорня́к (іхт.) «вид риби з роду бичків», [чорня́та] (орн.) «чернь, Nyroca fuligula L.» Нед, [чо́ря] «чорний пес» ВеНЗн, [черни́ти] «чорнити; зводити наклеп» Нед, [черни́чити] «бути черницею; жити (майже) чернецьким життям» Нед, чорни́ти, чорні́ти, чорні́шати, [по́чорнявий] «чорнуватий, смаглявий», [про́чорний] «чорний» ВеНЗн, зачо́рнювати, [обчерни́ти] «обчорнити», обчорни́ти, [перечорни́ти] «занадто почорнити», на́чорно;

псл. *čr̥nъ(jь) ‹ *čьrxnъ ‹ іє. *kĭrs-no- «чорний» є, очевидно, індоєвропейським балто-слов’янсько-індійським діалектизмом, що має точні відповідники лише в прус. kirsnan «чорний», лит. [kir̃snas] «особливо чорний», дінд. kṛṣṇáḥ «чорний, темно-синій»;

інші пов’язання – зі шв. harz «харіус» (‹ пгерм. *harzu-) (Lidén PBrB 15, 510), з псл. *čeršja «черешня» (Георгиев Въпр. на бълг. етим. 26, 31), з лат. niger «чорний» (Otrębski Stud. indoeurop. 165), з дангл. hrúm «сажа» (Persson Beitr. II 750) сумнівні;

р. чёрный «чорний», бр. чо́рны, др. чорныи, чьрныи, чрьныи, чьрьныи, черныи, п. czarny, ч. černý, слц. čierny, вл. čorny, нл. carny, полаб. cornеÊ, болг. че́рен, чер, м. черен, схв. цр̑н (заст. чрњети «чорніти»), слн. čŕn, стсл. чрьнъ;