ЧАШКА — ЕТИМОЛОГІЯ

філіжа́нка «чашка, склянка»

запозичене з турецької мови, можливо, через польське або румунське посередництво (рум. filigean «тс.»);
тур. fincān, filcān «чашка» походить від ар. finǧan, finǧāl «тс.»;
суфікс -ка додано, можливо, за аналогією до ча́шка;
бр. філіжа́нка, п. filiżanka;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фаліжа́нка
филижа́нка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
finǧan арабська
finǧāl «тс.» арабська
філіжа́нка білоруська
filiżanka польська
filigean румунська
fincān турецька
filcān «чашка» турецька
ча́шка українська

ча́ша «посудина для пиття»

псл. čаšа;
розглядається як споріднене з прус. kiosi (‹ *ki̯ōsē, *ki̯āsē) «кубок» (Meillet RS1 2, 66–67; MSL 9, 373; Фасмер IV 320), хоч, на думку інших дослідників (Brückner AfSlPh 20, 490; Bern. I 137), пруське слово є запозиченням з праслов’янської мови;
імовірний зв’язок з етимологічним гніздом кореня *kō˘s-/kē˘s-, до якого належать коса́, коси́ти, чеса́ти тощо, з первісним значенням слова čаšа як «вирізане, видовбане» (Мельничук Этимология 1966, 231–232);
псл. čаšа пояснювалося як похідне від čеsati з семантичним розвитком «шкаралупа, кора, луска» «чесати, відділяти, розділяти» (Jakobson Sc.-Sl. IV 306–307), пор. схв. (сх.) [ча(х)ура] «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)»);
менш переконливе пов’язання з лит. kiáušas «череп» (Младенов 680, РФВ 62, 262; Bezlaj ESSJ I 74) або з дінд. сáṣakas «кубок» (Hübschmann I 187);
тлумачилося також як іранське запозичення (Черных II 376; Skok I 299; Bern. I 137; Schrader Reallexikon I 369; Vasmer RS1 6, 173);
можлива також формальна реконструкція розвитку псл. čaša: čaša *kēša *kexa *kēxja *kēsja (від *kēs- ‹ česati, укр. чеса́ти);
р. бр. др. ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб», п. czasza, ч. číšе, слц. čаšа, полаб. coso, болг. м. ча́ша, схв. ча̏ша, слн. čášа, стсл. чаша;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нача́шні «чашечкоквіткові, Calyciflorae» (бот.)
підча́ший «придворна службова особа» (іст.)
підча́шник «тс.»
ча́х(о)вина «верхня частина ярма»
ча́шечка «(бот., анат., спец. УРС); [стільник Л]»
чашина́ «верхня частина ярма»
чашка «череп»
ча́шка «мала чаша; ізолятор на стовпах СУМ; [верхній круг у гончаря Дз; верхня частина ярма; (анат.) стегно у тварини Л]»
ча́шник «боярин або чернець, що відав винним погребом і роздавав напої під час трапези» (іст.)
ча́шовина «верхня частина ярма»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» білоруська
ча́ша болгарська
сáṣakas «кубок» давньоіндійська
ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» давньоруська
kiáušas «череп» литовська
ча́ша македонська
coso полабська
czasza польська
čаšа праслов’янська
čаšа «шкаралупа, кора, луска» праслов’янська
čaša: čaša *kēša *kexa *kēxja *kēsja (від *kēs- ‹ česati, укр. чеса́ти) праслов’янська
kiosi «кубок» (‹ *ki̯ōsē, *ki̯āsē)(Meillet RS1 2, 66--67; MSL 9, 373; Фасмер IV 320) прусська
ча́ша «чаша; пригощання; доля, жереб» російська
ча(х)ура «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)») сербохорватська
ша сербохорватська
čаšа словацька
čášа словенська
чаша старослов’янська
číšе чеська
*kō˘s-/kē˘s- ?
коса́ ?
коси́ти ?
чеса́ти ?
як «вирізане, видовбане» ?
ча(х)ура «чашечка жолудя» (сюди ж, мабуть, і укр. [ча́х(о)вина] «верхня частина ярма (чашина́)») ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.