ЦІЛЬБА — ЕТИМОЛОГІЯ

ці́ли́й

псл. cělъ;
споріднене з прус. kailūstiskan «здоров’я», гот. hails «цілий; здоровий», двн. heil «тс.», дангл. hǣl «добра прикмета; удача», дісл. heill «тс.», днн. дфриз. hēl «рятунок; добробут»;
твердження про запозичення праслов’янського слова з германських мов (Hirt PBrB 23, 332) безпідставне;
р. це́лый, бр. цэ́лы, др. цѣлыи «здоровий; чистий; непошкоджений», п. cały, ч. слц. celý, вл. cyły, нл. ceły, полаб. ćol, болг. цял, м. цел, схв. це̏о, слн. сål, стсл. цѣлъ «здоровий; цілий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заціли́нитися «обернутися на цілину (про поле)»
заціли́ти «замкнути»
заціли́тися «тс.»
зацілі́ти «уціліти»
зціли́тель
зціли́ти
зцілі́ти
зцілю́щий
ізціли́ти
наці́ло
суці́лина «сукупність; міцність»
су́цілком «цілком»
суці́ль
суці́льний
суці́льність «єдність»
усу́ціль
уцілі́лий
уцілі́ти
уціло́к «цілком»
ці́ле «справді, насправді»
ціле́ць «велика кам’яна брила»
ці́лечкий «цілісінький»
ці́ли «цілком»
ціли́к «цілина, переліг»
цілина́
ціли́нний
ціли́нник
ціли́тель
ціли́ти
ціли́ця «цілина; сіль у кристалах»
цілі́сінький
ці́лісний
ці́лість
цілі́ський «цілісінький»
цілі́ти
ці́лка «цільні крупи»
цілко́вий
цілкови́тий
цілко́м
цілни́к «земля, не займана вглиб; цілина»
цілнико́м «навпростець (полем, а не шляхом)»
цілови́тий
цілце́м
цільба́ «зцілення»
ці́льма «цілком»
ці́льний
цілю́чий
цілю́щий
цѣлый
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цэ́лы білоруська
цял болгарська
cyły верхньолужицька
hails «цілий; здоровий» готська
hǣl «добра прикмета; удача» давньоанглійська
heil «тс.» давньоверхньонімецька
heill «тс.» давньоісландська
hēl «рятунок; добробут» давньонижньонімецька
цѣлыи «здоровий; чистий; непошкоджений» давньоруська
hēl «рятунок; добробут» давньофризька
цел македонська
ceły нижньолужицька
ćol полабська
cały польська
cělъ праслов’янська
kailūstiskan «здоров’я» прусська
це́лый російська
о сербохорватська
celý словацька
сål словенська
цѣлъ «здоровий; цілий» старослов’янська
celý чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.