ЦІДИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставляється з лит. skíesti «розріджувати, розводити», лтс. skaîdît «тс.», skaidrs «ясний, чистий», дісл. skíta «випорожнюватися», лат. scindo «розриваю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «відрізує, відриває»;

псл. cěditi;

припускається спорідненість з čistъ, стсл. чистъ, укр. чи́стий;

р. цеди́ть, бр. цадзі́ць, др. цѣдитися «просочуватися», п. cedzić, ч. cediti, слц. cedit’, вл. cydźić, нл. cejźiś, болг. цедя́ «ціджу», м. цеди «(він) цідить», схв. це́дити, слн. cedíti, стсл. цѣдити;

запозичення з німецької мови;

н. Márkscheider «маркшейдер» є складним словом, утвореним з іменника Mark «межа» і основи дієслова scheiden «відокремлювати», що походить від двн. sceidan «тс.», спорідненого з дангл. scēadan, дфриз. skētha, гот. skaidan, далі з лит. skíedžiu, skíesti «тс.», псл. cěditi, укр. ціди́ти;

р. маркше́йдер, бр. маркшэ́йдэр, п. markszajder, болг. ма́ркшайдер;

запозичено в давньоруську мову зі старослов’янської;

стсл. скѫдълъ «гончарна глина; черепиця; гончарні вироби», скѫдьлъ, скѫдѣлъ, скѣдъль, скѫдьль, скѫдѣль «тс.», як і слн. [škandêla] «миска», [škodêla, skodela], схв. зде̏ла «тс.», походить від лат. scutella «миска», пов’язаного з scutum «щит», можливо, спорідненим з псл. ščitъ, укр. щит, причому лат. scutella зазнало контамінації з лат. scandula (scindula) «дранка, дошка», пов’язаним з scindo «роздираю», спорідненим з псл. cěditi, укр. ціди́ти;

р. заст. скуде́ль, бр. заст. скудзе́ль, др. скудьлъ (скудѣлъ) «черепиця; глиняна посудина», скудьль (скудель, скудѣль) «черепок; глиняна посудина»;

усі ці форми пов’язані з лат. secāre «зрізувати, стригти, розколювати, обрубувати», псл. *sěkti «рубати, різати, сікти», укр. сі́кти́ (Boisacq 932);

сюди ж належать лат. scindēre «різати, розколювати, розсікати, розтинати», гр. σχίζειν «тс., рвати, роздирати», гот. skaidan «ділити, відокремлювати», псл. cěditi «проціджувати», čistú «чистий», укр. ціди́ти, чи́стий (Jóhannesson 17, 818, 823; Klein 1397, 1433);

фр. plébiscite «тс.» походить від лат. plēbiscītum «плебісцит, народне голосування», що є результатом злиття виразу plēbis (plebei) scītum, букв. «народне рішення», який складається з іменників plēbis, род. в. від plēbs «народ» і scītum «визначення, постанова, рішення», очевидно, утвореного від scīscеre «пізнавати, вивідувати; висловлюватися, схвалювати, приймати; визначати», пов’язаного із scīre «знати, вирішувати», спорідненим з дінд. chyáti «обрізує, відрізує», ав. sya-, sā- «забороняти, перешкоджати», frasānǝm «руйнування, спустошення», сірл. scīan «ніж», кімр. уsgїen «тс.», гр. σχάω (‹ *skhǝi̯ō) «розсікаю, розтинаю», σχάζω (‹ *skhǝdi̯ō) «тс.», дісл. skeggja «сокира», skeina «легко поранити», двн. skēri «тонкий, гострий (у розшукуванні, пізнанні тощо)», дангл. scīran «розрізняти, розпізнавати», можливо, також псл. cěva, cěvъ, укр. ці́вка (Jóhannesson 813);

запозичення з французької мови;

р. болг. плебисци́т, бр. плебісцы́т, п. plebiscyt, ч. слц. вл. plebiscit, м. плебисцит, схв. плебѝсцūт, слн. plebiscít;

очевидно, виникло на основі німецького запозичення, пор. н. Scheideblatt «бердо в ткацькому верстаті» – складне слово, перша частина якого Scheide «піхви» утворена від дієслова scheiden (свн. scheiden, двн. sceidan) «відокремлювати», спорідненого з днн. skēðan, дангл. scēadan (англ. shed), гот. skaidan «втрачати; проливати; поширювати», а також з лит. skíesti «розводити, розріджувати», лтс. šķiêst «розкидати», псл. cěditi, укр. ціди́ти;

п. [szajdy] «піхви»;

іє. (s)kē˘i-d- «тяти, відтинати, відділяти, відокремлювати»;

утворене як пас. дієприкметник мин. ч. від не збереженого в слов’янських мовах дієслова *čidjǫ «очищую», čisti «очищувати», що пов’язане з cěstiti «чистити», cěditi «цідити», укр. ціди́ти і споріднене з лит. skóstas «рідкий», лтс. šķîsts «тс.», šķīsts «чистий», прус. skijstan «тс.», а також з лит. skíesti «розріджувати, розділяти», лат. scindō «розділяю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «розділяє»;

«[дощечка, якою б’ють прядиво, очищуючи від костриці]», підчи́стка, пречи́стий, [пречи́сник] «свято Нед; свято 16 серпня Нерукотворного Образа Пі», [прочи́сни́й, прочища́льний] «який прочищує» Куз, [про́чистка] «очищення; очищена лопатою доріжка; просіка», [прочи́стник] (бот.) «льонок, Linum carathicum L.» Нед, [счи́стини, счи́стисько] «послід» Нед;

псл. čistъ «чистий» «проціджений»;

р. чи́стый «чистий», бр. чы́сты «тс.», др. чистыи «чистий; відкритий; рідкий, без заростей (про ліс); вільний від обов’язків; повний; ясний; прямий; непорочний; праведний; святий; викінчений; священий», п. czysty, ч. слц. čistó «чистий», вл. čisty «тс.; саморідний; незайманий», нл. cysty, полаб. cai̯stě, болг. м. чист, схв. чст, слн. číst, стсл. чистъ «тс.»;

псл. cědъ/cědjь/cědja, з тим самим коренем, що й у дієслові ціди́ти (пор. біг і бі́гти, хід і ходи́ти тощо);

р. [цеж] «вівсяний відвар», [це́жа] «тс.», бр. цэд, др. цѣжь, п. [ced] «тс.», ч. cez «друшляк», схв. цећ (хім.) «луг»;

очевидно, виникло внаслідок оглушення кореневих приголосних і їх спрощення у слові [ці́джка] «цідило», похідному від ціди́ти (див.);