ЦЕРЕМОННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

церемо́нія «установлений порядок проведення якогось обряду, урочистість; зовнішня умовність, манірність»

запозичення з латинської мови;
лат. сaerimōnia (сaeremōnia) «благоговіння; святість, побожність; шанування; культовий обряд; (первісно) обряд, що його виконували етруські жерці в місті Caere (поблизу Рима)», утворене від назви міста Caere за допомогою форманта -mōnia (-mōnium), що позначав дію або результат дії і споріднений із грецьким формантом -μων у словах μνήμων «той, що пам’ятає», τλήμων «терплячий, витривалий» тощо;
р. болг. церемо́ния, бр. цырымо́нія, п. ceremonia, ч. ceremonie, слц. сeremînia, вл. ceremonija, м. церемониja, схв. церѐмōниja, слн. ceremînija;
Фонетичні та словотвірні варіанти

церемо́нитися
церемоніа́л
церемоніа́льний
церемонія
церемо́ніял
церемо́нний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цырымо́нія білоруська
церемо́ния болгарська
ceremonija верхньолужицька
сaerimōnia «благоговіння; святість, побожність; шанування; культовий обряд; (первісно) обряд, що його виконували етруські жерці в місті Caere (поблизу Рима)» (сaeremōnia) латинська
церемониja македонська
ceremonia польська
церемо́ния російська
церѐмōниja сербохорватська
сeremînia словацька
ceremînija словенська
ceremonie чеська
-mōnia (-mōnium) ?
μνήμων «той, що пам’ятає» ?
τλήμων «терплячий, витривалий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.