ХУДОГА — ЕТИМОЛОГІЯ

зіставлення з лит. skanùs «смачний», skonėˊti «смакувати» (Brückner 178–179) неприйнятне з фонетичного й семантичного погляду;

з гот. handugs пов’язані дісл. hǫndugr «зразковий; дужий, міцний», двн. (віддалене значенням) hantag «гострий, гіркий»;

псл. xǫdogъjь «досвідчений, умілий»;

давнє запозичення з германських мов, пор. гот. handugs «мудрий» ‹ *handags, утворене від handus «рука», яке виводять з герм. *handū- «та, що хапає; та, що бере»;

р. [худо́гий] «умілий, досвідчений», др. худогъ, худогыи «тс.», п. (заст.) chędogi «чистий, охайний», chędożyć «чистити, чепурити», стсл. хѫдогъ, хѫдожьствиє «мистецтво, уміння»;

запозичення з польської мови;

п. chędogi «чистий, гарний, охайний, чепурний» продовжує псл. xǫdogъ, яке є давнім германізмом, пор. гот. handugs «мудрий», дісл. hǫdugr «старанний, пильний», двн. hantag «гострий, гіркий», що утворені від назви руки – гот. handus, дісл. hǫnd (застереження щодо такого зв’язку в гот. *handags «спритний, вправний» див. Jîhannesson 228, 479);

припускалася також можливість суто слов’янської інтерпретації псл. xǫdogъ при допущенні варіантної форми *xudogъ, яку можна зіставити з укр. [худо́га] «художник» Нед і худо́ба «скот», пор. у семантичному плані твори́ти – твари́на;

зіставлення з лит. skanùs «смачний», skonėˊti «смакувати» (Brückner 178–179) непереконливе;

бр. [хандо́га, хандо́жыць, хандо́жны];

суфіксальні утворення, пов’язані з псл. xǫdogъ(jü) «досвідчений, умілий», до якого зводиться й укр. худо́га;

р. худо́жественный, худо́жник, др. художьныи «художній; досвідчений, знаючий, умілий», художьникъ «художник, майстер», болг. худо́жествен, худо́жник, стсл. хѫдожьство «мистецтво; уміння»;