ХЛЯПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

хляп «вигук, що передає звук від удару»

псл. хl’apati;
звуконаслідувальне утворення, споріднене з хли́пати, хло́пати, хлю́пати;
зіставляється як з однотипними снн. slabben «хлипати, хлебтати», н. schlappen «хлебтати, човгати ногами», лит. šlãpias «мокрий», šlãpinti «мочити» (Sławski I 65);
р. хля́пать, бр. хля́паць, [хля́пыць], п. chlapać «бризкати, хлюпати; ляпати язиком», ч. chlápati «жадібно їсти або пити», схв. hlȁpiti «клацати зубами», слн. hlåpati, hlåmpati «гикати», цсл. хлѧпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нахля́бистий
о́хляпка «пляма; відходи»
флякови́ця
фляпани́ця
хля́па «брудна, неохайна, паскудна особа Нед; мокрий сніг з дощем Корз, О»
хля́павиця «сльота»
хля́павка «дощ, мокра погода»
хляпа́йло «базіка, пліткар»
хляпани́на «мазанина, ляпанина; мокрий сніг з дощем»
хляпани́ця «хляґа, сльота»
хля́пати «утворювати глухий короткий звук, ударяючись, стукати об що-небудь; бити чимось гнучким, шмагати»
хляпа́ч «поганий ніж»
хляпиту́ра (лайливе слово)
хля́пка «дощ, мокра погода»
хля́повиця «мряка, дощова погода»
хляпо́та «базіка, пліткар»
хляпоті́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хля́паць білоруська
šlãpias «мокрий» литовська
schlappen «хлебтати, човгати ногами» німецька
chlapać «бризкати, хлюпати; ляпати язиком» польська
хl'apati праслов’янська
хля́пать російська
hlȁpiti «клацати зубами» сербохорватська
slabben «хлипати, хлебтати» середньонижньонімецька
hlåpati «гикати» словенська
hlåmpati «гикати» словенська
хля́пыць українська
хлѧпати церковнослов’янська
chlápati «жадібно їсти або пити» чеська
хли́пати ?
хло́пати ?
хлю́пати ?
šlãpinti «мочити» ?


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.