ХЛУД — ЕТИМОЛОГІЯ

сумнівна спорідненість з р. хлыст (Bкüсkner KZ 42, 349; Горяев 397–398);

непереконливе зіставлення з дінд. khaṇḍás «шматок» (Реdersen IF 5, 388), з дісл. hlunnr «коток під судно» (Uhlenbeck IF 17, 98; Trautmann у Фасмера, IV 246);

менш імовірне припущення, що псл. xlǫdъ утворене від *klǫdъ шляхом експресивної спірантизації k- (Machek ESJČ 200);

споріднене з лтс. sklañda(s) «жердка», лит. sklandà «ворина, тичина»;

пов’язане чергуванням голосних із xlę-, укр. хля́нути;

псл. хlǫdъ «хлудина, прут»;

р. хлуд, [хлут], бр. хлуд, [хлудзі́на], др. хлудъ, п. chłęd, chłǫd «прут, різка», ч. chloud «дрючок, палиця», полаб. chlǫd «тс.», схв. чак. хлу́д «прут, лозина; рубель для сіна», слн. hlîd «перепона, шлагбаум», стсл. хлѫдъ;

похідне утворення від [хлуд] «кийок, різка»;

у семантиці, можливо, зазнало впливу п. ochłód «охолодження», chłód «холод»;

бр. [ахлу́дзець] «застигнути, одубіти, затверднути»;

не зовсім ясне, можливо, афективне утворення, пов’язане з [хлуд] «кийок», хлуди́на «лозина, різка», охлу́дити «заклякнути, охолонути», бр. [ахлу́дзець] «одубіти, затверднути»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з п. chlęd «лозина, гнучкий прут», укр. хлуд «прут» (див.);

псл. xlęda, пов’язане з хля́бати «хитатися», хля́нути «хлинути», хля́ра «негода» і далі, через чергування носових, з псл. xlǫ-, укр. хлуд;

чергуванням голосних пов’язане з хлуд (псл. xlǫdъ);

псл. xlędnǫti «хлинути»;

споріднене з лит. sklendžiù, skle̦͂sti «сковзнути вбік»;

р. [хля́нуть], п. слнц. xlёdnǫc «танути; плакати», схв. ст. hlenuti;

псл. xlęti «литися» з вторинним значенням «знесилюватися (сходити силою)»;

через чергування голосних споріднене з псл. хlǫdъ, укр. хлуд;

р. [хля́ла] «ослабла, схудла людина»;