ХЛЕБТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
хлебта́ти «пити, вбираючи рідину язиком (про тварин)»
менш імовірний зв’язок р. хлеба́ть та ін. з іє. *sreb-, де s › x (Потебня РФВ 4, 204);
псл. xleb-/xlep- розглядається як звуконаслідувальне утворення, що походить від іє. *khleb- (Ильинский ИОРЯС 16/4, 10; 20/4, 158–159; Фасмер IV 242; Sławski I 67–68);
р. хлеба́ть, [хлебта́ть], бр. хлёбаць, [хлібта́ць], хляста́ць, др. хлÑбати, хлепътати, хлебнути, п. chłeptać, chłуpnąć, ч. chlebtati, chleptati, слц. chleptat’, chlapat’, chloptat’, chlaptat’, болг. хлебат, схв. хла́птати, hlȁpiti, hlipnuti, слн. hlåbati, p.-цсл. хлåпътати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́хлипка
«клапан, вентиль»
нена́хлепка
«ненажера»
хлебну́ти
хлебону́ти
хлеп
хле́пати
хле́піт
«глитання, плескіт води»
хле́поти
«вузьке місце річки, де клекотить вода»
хлепоті́ти
«дзюркотіти»
хле́пта́ти
хлепту́н
хлепу́-хлепу́
хлопта́ти
хльобта́ти
хльопта́ти
хлю́птати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлёбаць | білоруська |
| хлебат | болгарська |
| хлÑбати | давньоруська |
| *sreb- | індоєвропейська |
| *khleb- | індоєвропейська |
| chłeptać | польська |
| chłуpnąć | польська |
| xleb-/xlep- | праслов’янська |
| хлеба́ть | російська |
| хлеба́ть | російська |
| хла́птати | сербохорватська |
| хлебта́ть | українська |
| хлібта́ць | українська |
| хляста́ць | українська |
| хлепътати | українська |
| хлебнути | українська |
| chlebtati | чеська |
| chleptati | чеська |
| cлц. chleptat' | чеська |
| chlapat' | чеська |
| chloptat' | чеська |
| chlaptat' | чеська |
| з | ? |
ви́хлебтатися «позбутися всього»
афективне утворення на основі дієслова хлебта́ти «жадібно пити»;
характер семантичного переходу неясний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлебта́ти «жадібно пити» | ? |
хлебеста́ти «бити, хлистати; пити»
припускалося також (Ильинский ИОРЯС 16/4, 10), що слово з’явилося внаслідок контамінації форм *хlebezati і *хlebetati;
щодо суміщення значень «бити» і «пити» пор. укр. хлиста́ти кого і хлиста́ти горі́лку;
р. хло́мать «стукати, бити» : хломызда́ть «гриміти»;
дo словотвору пор. укр. рю́мати «плакати» : рю́мсати «голосно плакати», ре́мсати «тс.»;
утворення, що виникло в результаті розширення дієслова хлебта́ти експресивним формантом -ес-;
р. [хлебеста́ть] «хлистати; базікати», [хлобы́ста́ть] «хлистати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хлебесну́ти
«сьорбнути, ковтнути»
хлебесту́н
«хвіст»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хло́мать «стукати, бити» | російська |
| хлебеста́ть «хлистати; базікати» | російська |
| хлиста́ти кого і хлиста́ти горі́лку | українська |
| рю́мати «плакати» | українська |
| хлобы́ста́ть «хлистати» | українська |
| *хlebezati | ? |
| значень «бити» | ? |
| і «пити» | ? |
| хлиста́ти кого і хлиста́ти горі́лку | ? |
| хломызда́ть «гриміти» | ? |
| рю́мати «плакати» | ? |
| рю́мсати «голосно плакати» | ? |
| ре́мсати «тс.» | ? |
| хлебта́ти | ? |
| -ес- | ? |
хлебча́ти «опоганювати, оскверняти»
очевидно, експресивне утворення на основі хлебта́ти (хлебчу́, хле́бчеш) «сьорбати», пор. др. хлепътати, хлепъчу «жадібно пити» (Срезн. III 1370);
значення «опоганювати» могло виникнути через загальну негативну семантику слова: «жадібно пити» → «некрасиво пити»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хлепътати | давньоруська |
| хлебта́ти «сьорбати» (хлебчу́, хле́бчеш) | ? |
| хлепътати | ? |
| хлепъчу «жадібно пити» | ? |
| значення «опоганювати» | ? |
| слова: «жадібно пити» | ? |
хля́бати «хитати»
псл. xlębati;
звуконаслідувальне утворення, споріднене з хлебта́ти і под;
зіставляється з лит. klеbėˊti «стукати, скрипіти, тріщати, хитатися», klèbti «хитатися, бути розхлябаним», glembù, glèbti «розм’якати, в’янути, занепадати» (Machek Slavia 16, 178, 211; Fraenkel 262–263);
р. хля́бать «хитатися; [розсохнутися; деренчати через погано підігнані речі]», бр. [хля́ба] «бокова западина між останнім ребром і стегном», п. ст. chlębać «хитатися» (ХVII ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
хля́батися
«хитатися»
хлябъ
«повінь, вир»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хля́ба «бокова западина між останнім ребром і стегном» | білоруська |
| klеbėˊti «стукати, скрипіти, тріщати, хитатися» | литовська |
| chlębać «хитатися» (ХVII ст.) | польська |
| xlębati | праслов’янська |
| хля́бать «хитатися; [розсохнутися; деренчати через погано підігнані речі]» | російська |
| хлебта́ти | ? |
| klèbti «хитатися, бути розхлябаним» | ? |
| glembù | ? |
| glèbti «розм’якати, в’янути, занепадати» | ? |
| chlębać «хитатися» (ХVII ст.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України