ХАЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ха́яти «чистити; лаяти, ганити, сварити Нед, Шейк; піклуватися (Я. Щоголів); залишати, покидати Бі»
припускалася спорідненість з ос. xsajyn/æxsajyn «турбуватися; піклуватися», тох. В skai-, тох. A ske- «старатися, працювати»;
припущення про запозичення ха́яти з гот. fajan «ганити» (Абаев Пробл. ист. и диал. 13) малоймовірне;
псл. xajati;
продовжує іє. *ksā-(i)-, яке зводиться до іє. *ks-/kes- «торкати; бити; скребти»;
зіставляється з дінд. kṣiṇáti, kṣin̥ōti «нищить, губить», kṣítiṣ «провина», ав. xšyō (род. в.) «зникнення, загибель», гр. φϑίνω, φϑίω «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» тощо;
пов’язувалося з дінд. khyāti «дивиться, бачить» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 147);
розглядалося також як експресивний варіант дієслова ка́яти(ся), псл. kajati «гудити, дорікати, картати» або як контамінація цього дієслова з емоційно забарвленими р. [хайло́] «горлянка», [харла́ть] «кричати» (Черных II 334–335);
р. ха́ять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися», бр. няха́й, п. niechać «зневажати», poniechać «покинути, залишити», zaniechać «запустити, покинути», ч. nechati «залишити; не завадити», слц. nechat’ «залишити, кинути; дозволити», вл. niechać «не хотіти», нл. niechaś «тс.», болг. ха́я «стараюся, турбуюся, піклуюся», неха́ен «недбайло, неохайний», схв. xа̏jaти «турбуватися», не̏ха̄jан «недбайливий, безтурботний», слн. hájati «турбуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відха́яти
«відходити (недужого)»
занеха́ювати
неоха́йник
неоха́я
«нечупара»
обханю́чити
«надати чомусь приємного вигляду, обчистити»
обхаю́чити
оха́йливий
оха́йний
охаю́чувати
«прибирати»
поха́яти
«пестити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
xšyō «зникнення, загибель» (род. в.) | авестійська |
няха́й | білоруська |
ха́я «стараюся, турбуюся, піклуюся» | болгарська |
niechać «не хотіти» | верхньолужицька |
fajan «ганити» | готська |
φϑίνω | грецька |
kṣiṇáti | давньоіндійська |
khyāti «дивиться, бачить» | давньоіндійська |
*ksā-(i)- | індоєвропейська |
*ks-/kes- «торкати; бити; скребти» | індоєвропейська |
niechaś «тс.» | нижньолужицька |
xsajyn/æxsajyn «турбуватися; піклуватися» | осетинська |
niechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» | польська |
poniechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» | польська |
zaniechać «зневажати»«покинути, залишити»«запустити, покинути» | польська |
xajati | праслов’янська |
kajati «гудити, дорікати, картати» | праслов’янська |
хайло́ «горлянка» | російська |
ха́ять «лаяти, сварити; турбуватися, піклуватися» | російська |
jaти «турбуватися» | сербохорватська |
nechat' «залишити, кинути; дозволити» | словацька |
hájati «турбуватися» | словенська |
неха́ен «недбайло, неохайний» | українська |
jан «недбайливий, безтурботний» | українська |
nechati «залишити; не завадити» | чеська |
В | ? |
A ske- «старатися, працювати» | ? |
ха́яти | ? |
kṣin̥ōti «нищить, губить» | ? |
kṣítiṣ «провина» | ? |
φϑίω «кінчатися, минати, зникати; гинути, вмирати» | ? |
ка́яти(ся) | ? |
харла́ть «кричати» | ? |
хай
похідне утворення від імперативної форми дієслова ха́яти «залишати, покидати»;
до семантики пор. модальну конструкцію н. laß ihn arbeiten «хай він працює», букв. «залиш його працювати»;
бр. хай;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хай | білоруська |
laß ihn arbeiten «хай він працює» | німецька |
ха́яти «залишати, покидати» | ? |
модальну | ? |
оха́йний «старанно, чисто і дбайливо одягнений; чисто, старанно прибраний»
утворилося, можливо, через проміжну дієприкметникову форму обха́яний;
похідне утворення від ха́яти (‹ псл. xati, xajati ‹ іє. *ks-/kes-);
бр. аха́йны, п. [ochajny] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
неоха́я
«нечепура»
оха́йливий
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
аха́йны | білоруська |
ochajny (з укр.) | польська |
обха́яний | ? |
ха́яти (‹ псл. xati, xajati ‹ іє. *ks-/kes-) | ? |
убхалю́чите «довести до ладу когось, щось; зробити порядок у чомусь»
можливо, префіксальне утворення від незасвідченого *халючити (‹ *хаю́чити), похідного від [ха́яти] «чистити» Нед;
неясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*халючити (‹ *хаю́чити) | українська |
ха́яти «чистити» | українська |
ха́йло́ «челюсті (у печі)»«рот, паща щуки»
р. хайло́ пов’язується також з незасвідченим *хаяло́, яке виводиться з ха́яти «лаяти», пор. стойло ‹ *стояло (Соболевский РФВ 65, 402);
дзвінкопалатальний варіант *g̑hēi- відбився в псл. *zěti, zějǫ, укр. зя́ти;
похідне утворення від псл. xajiti «чистити; лаяти, сварити», яке пов’язується з іє. *ks-ā-i̯ «тс.»;
р. хайло́ (згруб.) «горло; челюсті (у печі); рот, паща; роззява, крикун, горлань», [ха́йло] (лайл.) «глотка»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*ks-ā-i̯ «тс.» | індоєвропейська |
*zěti | праслов’янська |
xajiti «чистити; лаяти, сварити» | праслов’янська |
хайло́ пов'язується також з незасвідченим *хаяло́ | російська |
хайло́ «горло; челюсті (у печі); рот, паща; роззява, крикун, горлань» (згруб.) | російська |
зя́ти | українська |
ха́йло «глотка» (лайл.) | українська |
ха́яти «лаяти» | ? |
стойло | ? |
*стояло | ? |
*g̑hēi- | ? |
zějǫ | ? |
ха́я «привільне, спокійне життя»
похідне утворення від [ха́яти] в значенні «чистити; піклуватися, турбуватися»;
схв. haja «турбота»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
haja «турбота» | сербохорватська |
ха́яти «чистити; піклуватися, турбуватися» | ? |
охайлу́чити «виполоти; очистити від гілок (щепу)»
результат видозміни форми охаю́чити «надати чому-небудь приємного, охайного вигляду, обчистити», очевидно, зближеної зі словами хай, [лу́чче] «краще»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
охаю́чити «надати чому-небудь приємного, охайного вигляду, обчистити» | ? |
хай | ? |
лу́чче «краще» | ? |
хайна́ «буря»
експресивне утворення звуконаслідувального характеру (Brückner 175);
пов’язується також з р. [хай] «досвід; сила», укр. хай «нехай», що є похідними від псл. xajati (ЭССЯ 8, 12);
п. chaja, haja «хуртовина», слнц. хaj «тс.; сніг із дощем»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
chaja «хуртовина» | польська |
haja «хуртовина» | польська |
xajati | праслов’янська |
хай «досвід; сила» | російська |
хaj «тс.; сніг із дощем» | словінцький |
хай «нехай» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України