ХАНА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, експресивне утворення, пов’язане з кона́ти «вмирати», [кана́ти] «гинути»;

початкове х- підсилює афективність слова;

можливо, суфіксальне утворення, пов’язане з хана́ «кінець, капут» (див.);

запозичення з тюркських мов;

тур. уйг. джаг. xan «хан, володар, султан», тат. kan виникли внаслідок стягнення дтюрк. kakan, що через посередництво монгольської мови (монг. kagan «володар») запозичене з китайської;

р. бр. болг. м. хан, др. канъ, ханъ, п. chan, ч. chán, ст. kám, kán, слц. chán, схв. xа̑н, слн. kán;

очевидно, видозмінене запозичення з турецької мови;

тур. kârhane «фабрика, майстерня; (вульг.) публічний дім» походить від перс. кӓрхане «завод, фабрика, майстерня», складного слова, утвореного з іменників кӓр «справа, діло, робота; заняття», спорідненого з дінд. krnóti «робить», і хане «дім», повʼязаного з ав. kaⁿtanaiy «копати» і спорідненого з дінд. khánati «копає»;

значення «публічний дім» зʼявилося, очевидно, вже в турецькій мові як первісно евфемістичне;

р. ст. і діал. карава́н «тс.»;