ФАР — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. phare через посередництво лат. pharus зводиться до гр. φάρος «маяк», утвореного від Φάρος, назви острова біля Александрії, де було збудовано відомий маяк;

р. бр. фа́ра, п. far «морський ліхтар», болг. м. фар «маяк; фара автомобіля», схв. фа̑р «тс.»;

запозичене з німецької мови (можливо, через польське і чеське посередництво);

свн. pfarre «парафія» (двн. pfarra, нвн. Pfarre) виникло із слат. parrochia «парафія»;

бр. фа́ра «римсько-католицька церква», п. fara «парафіяльний костьол; парафія; парафіяльна школа», ч. слц. вл. нл. fara «парафія; будинок священика при церкві», слн. fára «парафія»;

не зовсім ясне;

можливо, запозичення з німецької мови (пор. н. fahre «їдь, давай», fahre zum Teufel «іди до біса»);

пор. також п. fora «геть», яке разом з ч. мор. [forovat (někoho)] «випроводжати за двері», схв. fо̑ro «на поле, на двір» зіставляється з лат. forās «назовні, за двері» (від forе̄s «двері, брама»), звідки іт. fuori «назовні, геть»;

пор. ще укр. [ва́ра] «геть, не смій, стережись»;

можливо, через посередництво польської мови запозичене із західноєвропейських;

н. Pharo, фр. pharaon, англ. faro «тс.» походять від н. Pharao (фр. pharaon, англ. Pharaon) «фараон; червовий король»: на одній з карт було зображення єгипетського фараона;

р. фа́ро «азартна гра в карти», бр. фарао́н, п. faro, faraоn, ч. farao, faraón, слц. farao «тс.»;