ФАНА — ЕТИМОЛОГІЯ

фа́на «прапор»

можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови;
нвн. Fáhne (двн. fano) «прапор, знамено» споріднене з дангл. гот. fana «хустка», далі з лат. pannus «тс.», гр. πη̃νάς «тканина»;
п. [fana] «прапор»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фа́нва «корогва»
фа́нойка «весільний прапорець»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
fana «хустка» готська
πη̃νάς «тканина» грецька
fana «хустка» давньоанглійська
fano давньоверхньонімецька
pannus «тс.» латинська
Fáhne «прапор, знамено» (двн. fano) нововерхньонімецька
fana «прапор» польська

Феофа́н (чоловіче ім’я)

запозичення з грецької мови;
гр. Θεοφάνης букв. «явлений Богом», утворене з основ слів ϑεός «Бог» і φαίνω «являюсь, показуюсь»;
р. Феофа́н, бр. Феафа́н, Тэафа́н, др. Феофанъ, п. слц. Теоfán, ч. Theofan, болг. Теофа́н, м. Теофан, схв. Теофан, слн. Teofán, стсл. Феофанъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Θеофанъ «б(о)гоявле(н)» (1627)
Офа́нко
Теофа́н
Техва́н
Фан
Фа́ня
Феофа́нія (жіноче ім’я)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Феафа́н білоруська
Тэафа́н білоруська
Теофа́н болгарська
Θεοφάνης грецька
ϑεός «Бог» грецька
φαίνω «являюсь, показуюсь» грецька
Феофанъ давньоруська
Теофан македонська
Теоfán польська
Феофа́н російська
Теофан сербохорватська
Теоfán словацька
Teofán словенська
Феофанъ старослов’янська
Theofan чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.