УХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
уха́ти «нюхати; пахнути»
псл. *ǫxati, утворення якого пояснюється впливом слова duxati «дихати, дути»;
розглядається як споріднене з псл. *vonja (‹*onja) «запах», від якого походить псл. vonjati, укр. воня́ти (Фасмер III 93, проти Brückner 604);
р. -уха́ть (у благоуха́ть), п. wąchać «нюхати», болг. въх «запах», въ́хав «пахучий, духмяний, запашний», слн. vóhati «пахнути», р.-цсл. оухати «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| въх «запах» | болгарська |
| въ́хав «пахучий, духмяний, запашний» | болгарська |
| wąchać «нюхати» | польська |
| *ǫxati | праслов’янська |
| duxati «дихати, дути» | праслов’янська |
| *vonja «запах» (‹‹*onja) | праслов’янська |
| vonjati | праслов’янська |
| благоуха́ть (у благоуха́ть) | російська |
| оухати «тс.» | русько-церковнослов’янська |
| vóhati «пахнути» | словенська |
| воня́ти | українська |
ух (вигук для вираження якого-небудь сильного почуття, реакції на щось несподіване, почуття втоми, [для вираження болю Нед])
звуконаслідувальне утворення, що являє собою результат фонематичного оформлення первісного інстинктивного вигуку ух;
р. болг. м. ух, бр. ух, вух, др. ух, ч. слц. uch, слн. ùh;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ух
(вигук для вираження страху)
у́хання
у́хати
«кричати ух!»
у́хи
«зітхання»
у́хкання
у́хкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ух | білоруська |
| вух | білоруська |
| ух | болгарська |
| ух | давньоруська |
| ух | македонська |
| ух | російська |
| uch | словацька |
| ùh | словенська |
| ух | українська |
| uch | чеська |
ух (вигук, що передає сильний глухий звук від удару, падіння, пострілу, крику сича тощо)
звуконаслідувальне утворення;
р. ух (вигук, що передає сильний глухий звук);
Фонетичні та словотвірні варіанти
у́хання
у́хати
у́хкання
у́хкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ух (вигук, що передає сильний глухий звук) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України