УСІ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

ус «вус; [фалда Чаб; деталь воза (перо втулки; заколесник на осі) О]»

у сполученні у́си вилкова́ті (бот.) «вусики рослин» Нед, [уса́ня] «яра остиста, “вусата” пшениця» О, [уса́нь], [уса́тік] (ент.) «золотоочка звичайна, Chrysopa vulgaris Schn.» Дейн, [уса́тка] «пшениця, у якої колоски з остюками» Чаб, [усатько́] «вусань» Чаб, уса́ч «вусань; [(іхт.) сом, Silurus glanis Linnaeus Дейн]; марена, Barbus Cuv.», уса́тий;
псл. *(v)ǫsъ, від якого походить також укр. вус;
р. ус, др. усъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

у́си «вуса; вид оздоблення жіночого одягу» (мн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
усъ давньоруська
*(v)ǫsъ праслов’янська
ус російська
вус українська

ух (вигук для вираження якого-небудь сильного почуття, реакції на щось несподіване, почуття втоми, [для вираження болю Нед])

звуконаслідувальне утворення, що являє собою результат фонематичного оформлення первісного інстинктивного вигуку ух;
р. болг. м. ух, бр. ух, вух, др. ух, ч. слц. uch, слн. ùh;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ух (вигук для вираження страху)
у́хання
у́хати «кричати ух
у́хи «зітхання»
у́хкання
у́хкати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ух білоруська
вух білоруська
ух болгарська
ух давньоруська
ух македонська
ух російська
uch словацька
ùh словенська
ух українська
uch чеська

ух (вигук, що передає сильний глухий звук від удару, падіння, пострілу, крику сича тощо)

звуконаслідувальне утворення;
p. ух (вигук, що передає сильний глухий звук);
Фонетичні та словотвірні варіанти

у́хання
у́хати
у́хкання
у́хкати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ух (вигук, що передає сильний глухий звук) ?

уха́ «юшка з риби»

запозичення з російської мови;
p. yxа́ «тс.» відповідає укр. ю́ха́, ю́шка;
др. уха;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
уха давньоруська
ю́ха́ українська
ю́шка українська
yxа́ «тс.» ?

у́хо «вухо» (мн. у́ха, у́ші)(розм.)

ботанічні й зоологічні назви, похідні від у́хо;
як правило, є кальками відповідних латинських або німецьких наукових назв, у яких відбиті особливості зовнішнього вигляду чи будови рослин або тварин, їх подібність до вушної раковини людини або гострих, вертикально стоячих чи довгих вух тварини;
Фонетичні та словотвірні варіанти

уха́н «вухата летюча миша, Plecotus auritus L.» (зоол.)
уха́нь «вухань»
уха́тка «Auricula» (зоол.)
ухатько́ «вухань»
уха́ч «тс.»
уша́нка «Otites Adans» (бот.)
уша́тка «верба вушката, Salix aurita L.» (бот.)
ушени́ця «стрілиця звичайна, Sagitarria sagittifolia L.» (бот.)
у́шечко (зменш.)
у́шиці «вуха»
уши́ще (збільш.)
у́шка «молукська трава гладенька, Molucella laevis L.» (бот.)
у́шки «вид страви, вареники з м’ясом»
у́шко (зоол.)
ушкове́ць «Haliotoidea» (зоол.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у́хо норвезька

весь

псл. ѵьsь‹ *ѵьхъ;
споріднене з лит. vìsas «весь, цілий», лтс. viss, прус. wissa- «тс.», дінд. viṣu «в різні (в усі) боки», ví- «роз-, в усі боки» (при дієсловах, що означають випромінювання, поширення світла тощо), viśva «кожний, весь», ав. дперс. vīspa- «тс.»;
іє. *ui (*dui) «два»;
виводилось також (Mikkola Studi baltici І933 III 132) від основи із значенням «виводити» (пор. лит. veisti «виводити, розводити», veĩslė «порода, виводок», veislùs «плодотворний» тощо);
пов’язувалось (Machek ESJČ 685–686) із псл. vьsь «село»;
р. весь, бр. уве́сь, др. вьсь, весь, п. ст. wszy, ч. ves, вл. wšon, нл. wšón, болг. все, вcu, м. сиот, сите, схв. сȁв, заст. вȁс, слн. vès, стсл. вьсь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ввесь
ве́ський
все
всень
все́нький
вся
зо́всі «зовсім»
зо́всі́м
уве́сь
усе́
усе́й
усе́нький
уся́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vīspa- «тс.» авестійська
уве́сь білоруська
все болгарська
wšon верхньолужицька
viṣu «в різні (в усі) боки» давньоіндійська
vīspa- «тс.» давньоперська
вьсь давньоруська
*ui «два» (*d$ui) індоєвропейська
viss латиська
vìsas «весь, цілий» литовська
сиот македонська
wšón нижньолужицька
wszy польська
ѵьsь праслов’янська
vьsь «село» праслов’янська
wissa- «тс.» прусська
весь російська
сȁв сербохорватська
vès словенська
вьсь старослов’янська
весь українська
вcu українська
сите українська
ves чеська
ví- «роз-, в усі боки» (при дієсловах, що означають випромінювання, поширення світла тощо) ?
viśva «кожний, весь» ?
значенням «виводити» (пор. лит. veisti «виводити, розводити», veĩslė «порода, виводок», veislùs «плодотворний» тощо) ?
wszy ?
вȁс ?

вус

псл. *(v)ǫsъ;
не зовсім ясне;
вважалося спорідненим з прус. wanso «перша борода», дірл. fés «борода», find «волосся», двн. wint- (у wintbrāwa «вія»), гр. ἰονυάς «бородата, кошлата» (про козу);
іє. *uondh=/uendh- (Фасмер IV 169–170; Machek ESJČ 697; БЕР І 214–215; Младенов 94; Brückner 604– 605; Trautmann 341; Frisk I 730);
виводиться також (Трубачев Этимология 1970, 13–14) від іє. *omsos «плече» як назва волосся, що росте до плечей (пор. схв. брк «вус», п. barki «плечі»);
р. ус, бр. вус, др. усъ, п. wąs, ч. vous, fous, слц. fúz, вл. wusy, полаб. vǫs «борода», болг. въс, слн. vôs;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вуса́нь
вуса́рь
вуса́тий
вуса́ч
ву́сик
наву́сся
ус
уса́нь
уса́тий
уса́ч
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вус білоруська
въс болгарська
wusy верхньолужицька
ἰονυάς «бородата, кошлата» (про козу) грецька
wint- (у wintbrāwa «вія») давньоверхньонімецька
fés «борода» давньоірландська
усъ давньоруська
*uondh=/uendh- індоєвропейська
*omsos «плече» індоєвропейська
vǫs «борода» полабська
wąs польська
*(v)ǫsъ праслов’янська
wanso «перша борода» прусська
ус російська
fúz словацька
vôs словенська
vous чеська
fous чеська
find «волосся» ?

ву́хо

псл. *uxo‹ *ouso;
споріднене з лит. ausìs «вухо», лтс. àuss, прус, āusins, гот. ausō, двн. оra, свн. ōre, нвн. Ohr, дангл. eare, дісл. eýra «тс.», ав. uši «вуха; розум», перс. hōs «вухо», гр. οὖρ, лат. auris, алб. vesh (‹*ōus-) «.тс.»;
іє. *ōus-/ *əus;
р. болг. у́хо, бр. ву́ха, др. ухо, п. ч. слц. ucho, вл. wucho, нл. hucho, схв. ухо, слн. uhó, стcл. ѹХО;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вуха́нь
вуха́тий
вуша́к «посудина з вухами Я; великий глек чи діжечка для води Дз»
вуша́н «глиняний посуд на воду»
ву́шка «вид печива Me; пельмені Дз»
ву́шко
вушни́й
вушни́к
за́ушень «ляпас»
зау́шки «залози на шиї»
зау́шник «сережка»
зау́шниця «тс.; стрічка коло сережок; опух за вухом; зябри»
наву́шник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
uši «вуха; розум» авестійська
vesh «.тс.» (‹*ōus-) албанська
ву́ха білоруська
у́хо болгарська
wucho верхньолужицька
ausō готська
οὖρ грецька
eare давньоанглійська
оra давньоверхньонімецька
eýra «тс.» давньоісландська
ухо давньоруська
*ōus-/ індоєвропейська
auris латинська
àuss латиська
ausìs «вухо» литовська
hucho нижньолужицька
Ohr нововерхньонімецька
hōs «вухо» перська
ucho польська
*uxo праслов’янська
у́хо російська
ухо сербохорватська
ōre середньоверхньнімецька
ucho словацька
uhó словенська
ucho чеська
āusins ?
ѹХО ?

прау́шник «буравчик для просвердлювання в люльці отвору, в який вкладається цибух»

очевидно, пов’язане з р. [проу́х] «дірка, в яку щось уставляють, просувають», [проуши́ть] «зробити дірку, отвір», утвореними за допомогою префікса про- «про-» від іменника ухо «вухо»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
проу́х «дірка, в яку щось уставляють, просувають» російська
проуши́ть «зробити дірку, отвір» російська
ухо «вухо» російська

карнаву́хий «з малими вухами, безвухий, з обрізаним вухом»

очевидно, запозичення з російської мови;
р. корноу́хий «коротковухий, з обрізаним вухом» утворене з основ прикметника [ко́рный] «короткий, куций», спорідненого з укр. [корня́ти] «рубати, колоти», та іменника у́хо, що відповідає укр. ву́хо;
бр. карнаву́хі;
Фонетичні та словотвірні варіанти

карнау́хий
карноу́шка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
карнаву́хі білоруська
корноу́хий «коротковухий, з обрізаним вухом» російська
ко́рный «короткий, куций» російська
у́хо російська
корня́ти «рубати, колоти» українська
ву́хо українська

псиушок «волове очко, Troglodytes troglodytes L.» (орн.)

очевидно, складне слово, утворене з основ слів пес і у́хо (ву́хо) (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пес (ву́хо) українська
у́хо (ву́хо) українська

уса́ня «нечуйвітер волохатенький, Hieracium pilosella L.» (бот.)

похідне утворення від ус «вус»;
назва мотивується тим, що рослина має волосисті квітки й листя, пор. синонімічне укр. [волосник] Mak, См, а також назви цієї рослини в інших мовах: р. ястреби́нка волоси́стая, п. kosmaczek, схв. пухавка, слн. kosmatíca «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kosmaczek польська
пухавка сербохорватська
kosmatíca «тс.» словенська
волосник українська
ус «вус» ?

у́сень «Pandanus odoratissimus L.» (благовонний)] (бот.)

суфіксальне утворення від ус «вус»;
назва рослини мотивується наявністю в неї довгих повітряних коренів;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ус «вус» українська

усничка «Barbula Hedw.» (бот.)

похідне утворення від ус «вус»;
можливо, є семантичною калькою наукової назви Barbula, демінутивної форми від лат. barba «борода»;
назва мотивується тим, що листя і стебла деяких видів цієї рослини волосисті;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
barba «борода» латинська
ус «вус» українська

усь (вигук для нацьковування собак)

звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з кусь (кусі́), похідним від куса́ти;
р. усь, у́ськать, бр. вусь, усь, ву́ськаць;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нау́щувати
піду́щувати
ус «тс.»
уска́ти «кричати ус! ус
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вусь білоруська
усь білоруська
ву́ськаць білоруська
усь російська
у́ськать російська
кусь (кусі́) українська
куса́ти українська

у́шик «подорожник ланцетолистий, Plantago lanceolata L.» (бот.)

очевидно, похідне утворення від у́хо «вухо»;
назва може бути зумовлена формою гострих, ланцетних або вузьколанцетних листків рослини;
на цю її властивість указують також назви, пов’язані зі словом язи́к, пор. укр. [язички́, соба́чі язички́], п. języczki, ч. psí jazyk, baraní jazyk, слн. volčji jezik, ovčji jezik «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
języczki польська
у́хо «вухо» українська
язи́к українська

ю́ха́ «суп, зокрема з рибою; (знев.) кров, гній СУМ, Г, Нед; теплота Бі»

псл. juxa, [uxa];
споріднене з лит. j ū́šė «юшка з рибою», прус. juse «юшка з м’ясом», дінд. yūṣ (с. р.), yūṣam (с. р.), yūṣas (чол. р.) «юшка», лат. iūs (род. в. iūris) «юшка, суп», шв. ōst (‹ *i̯ūs-to-) «сир», [ūst] «тс.», гр. ζῡˊμη «закваска, дріжджі» і (з іншим ступенем вокалізму) ζωμóς «юшка; м’ясна юшка»;
іє. *i̯ous-/i̯ūs-;
праслов’янська форма з пізнішого *i̯ous-ā, що є похідним від дієслова *i̯eu-/i̯eu̯ǝ- «мішати, місити (готуючи їжу)», пор. лит. jáuti, jaυ̃ti «мішати, готувати їжу для свиней», лтс. jáut «мішати», дінд. yáuti «змішує»;
укр. юха́, бр. [юха́] є продовженням др. юха, похідного від цсл. юха, яке могло бути підтримане польським впливом;
пряме запозичення з польської мови (Фасмер IV 536) малоймовірне;
р. [юха́] «юшка з риби», [ю́шка] «кров», уха́ «юшка з риби (раніше будь-яка, але переважно з м’ясом або рибою»), бр. ю́ха (розм.) «кров», [юха́] «юшка; (лайл.) кров», ю́шка «суп; кров», др. уха, юха «навар; юшка», п. jucha «кров (тварини, (лайл.) людини); (заст.) юшка, соус, сік», ч. (заст.) jícha «соус, підлива; сік; суп», ст. júcha «тс.», слц. jucha «юшка; [капусняк]», вл. jucha «гноївка», juška «юшка; підлива; сік», нл. jucha «гноївка; горілка; юшка; підлива», болг. [юха́] «юшка», м. [jува] «розсіл (капустяний); суп», схв. jу́ха «суп, юшка», слн. júha «суп», цсл. юха «юшка; соус»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

паюха́ «кров»
розпаю́шитися «сильно роздратуватися, впасти в сильне збудження»
роз'ю́ши́ти «розлютити»
ю́ши́ти «литися; текти (про кров) СУМ, Г; скривавлювати Нед, ЛексПол»
юші́ти «скривавлювати; литися, текти (про кров)»
ю́шка «суп; рідка частина борщу; відвар; (знев.) кров»
юшно «з доброю юшкою»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
юха́ білоруська
ю́ха «кров» (розм.) білоруська
юха́ «юшка» болгарська
jucha «гноївка»«юшка; підлива; сік» верхньолужицька
juška «гноївка»«юшка; підлива; сік» верхньолужицька
ζῡˊμη «закваска, дріжджі» грецька
yūṣ (с. р.) давньоіндійська
yáuti «змішує» давньоіндійська
юха давньоруська
уха давньоруська
*i̯ous-/i̯ūs- індоєвропейська
iūs «юшка, суп» (род. в. iūris) латинська
jáut «мішати» латиська
j ū́šė «юшка з рибою» литовська
jáuti литовська
jува «розсіл (капустяний); суп» македонська
jucha «гноївка; горілка; юшка; підлива» нижньолужицька
jucha «кров (тварини, (лайл.) людини); (заст.) юшка, соус, сік» польська
juxa праслов’янська
juse «юшка з м’ясом» прусська
юха́ «юшка з риби» російська
jу́ха «суп, юшка» сербохорватська
jucha «юшка; [капусняк]» словацька
júha «суп» словенська
юха́ українська
ю́шка «кров» українська
уха́ «юшка з риби (раніше будь-яка, але переважно з м’ясом або рибою» українська
юха́ «юшка; (лайл.) кров» українська
ю́шка «суп; кров» українська
юха «навар; юшка» українська
юха церковнослов’янська
юха «юшка; соус» церковнослов’янська
jícha «соус, підлива; сік; суп» (заст.) чеська
ōst «сир» (‹ *i̯ūs-to-) шведська
uxa ?
yūṣam (с. р.) ?
ūst «тс.» ?
ζωμóς «юшка; м’ясна юшка» ?
*i̯ous-ā ?
*i̯eu-/i̯eu̯ǝ- «мішати, місити (готуючи їжу)» ?
jáuti ?
jaυ̃ti «мішати, готувати їжу для свиней» ?
júcha «тс.» ?

ха́ря «пика, мармиза» (вульг.)

загальноприйнятої етимології не має;
найімовірніше, пов’язане з ха́рий «гидкий, бридкий»;
розглядалося як переосмислена демінутивна форма власного імені Ха́ря від Харито́н (Фасмер IV 225), пояснювалося як фонетична видозміна первіснішого уха́ря від у́хо, тобто ха́ря, власне, «вухаста маска» (Трубачев ЭИРЯ III 49–50);
безпідставні зіставлення з п. szkarada «гидке обличчя, харя», каш. szarodny (Горяев 395), з лат. cara «обличчя, голова» ‹ гр. ϰάρᾱ «голова, обличчя» (Gamillscheg 216; Meyer-Lübke REW 159);
р. ха́ря «тс.», ха́рий «виродок, потвора», бр. ха́ра;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ха́ра «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ха́ра білоруська
ϰάρᾱ «голова, обличчя» грецька
szarodny кашубський
cara «обличчя, голова» латинська
szkarada «гидке обличчя, харя» польська
ха́ря «тс.» російська
ха́рий «виродок, потвора» українська
ха́рий «гидкий, бридкий» ?
Ха́ря ?
Харито́н ?
уха́ря ?
у́хо ?
ха́ря ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.