УПОВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
упова́ти «покладати надію, розраховувати, сподіватися» (рідк.)
ще менш переконливе зіставлення з лит. pū́ti, pūvù, puvaũ «гнити, псуватись» (Zubató AfSlPh 16, 408, проти Розвадовський RSl 2, 103);
пов’язувалося також з хет. kappuvāi- (де ka- префікс) «поважати; мислити, думати, припускати», лат. putō «поважати; мислити, припускати», н. hoffen «сподіватись» (Machek ESJČ 123–124);
псл. pъvati, upъvati;
в українській запозичення з церковнослов’янської мови (цсл. оуповати, оупованiе);
псл. *pъv- певної етимології не має;
зіставляється з двн. fowen (‹ fawjan) «просіювати крізь решето, очищати (зерно)», дінд. pávatē, punā́ti «очищає; спокутує; прояснює», що зводяться до іє. *peu-/ pou-/peu̯ǝ-/pŭ- «очищати»;
у такому разі розвиток значення міг би бути: «очищати» → «приносити очисну жертву» → «сподіватись на Божу милість» → «уповати»;
р. упова́ть, др. (кн.) пъвати «надіятись; довіряти; бути переконаним», упъвати «тс.», пъвание, упование, п. ufać «надіятись; довіряти», п. ст. pwać, ч. doufati «надіятись», ч. ст. úfati, слц. úfat’ (sa) «сподіватись», болг. упова́вам се «надіятися», [у́фам се] «тс.», схв. [у̏фати се] «надіятись», слн. úpati «тс.», úpati si «насмілюватися, наважуватися», стсл. пъвати, оупъвати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впова́ти
упова́ніє
«сподівання»
упова́ння
«тверда надія»
(рідк.)
упова́тельно
«з надією»
упова́тися
«мати надію»
(безос.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| упова́вам се «надіятися» | болгарська |
| у́фам се «тс.» | болгарська |
| fowen «просіювати крізь решето, очищати (зерно)» (‹ fawjan) | давньоверхньонімецька |
| pávatē | давньоіндійська |
| punā́ti «очищає; спокутує; прояснює» | давньоіндійська |
| пъвати «надіятись; довіряти; бути переконаним» (кн.) | давньоруська |
| упъвати «тс.» | давньоруська |
| пъвание | давньоруська |
| упование | давньоруська |
| *peu-/ pou-/peu̯ǝ-/pŭ- «очищати» | індоєвропейська |
| putō «поважати; мислити, припускати» | латинська |
| pū́ti | литовська |
| pūvù | литовська |
| puvaũ «гнити, псуватись» | литовська |
| hoffen «сподіватись» | німецька |
| ufać «надіятись; довіряти» | польська |
| pwać (ст.) | польська |
| pъvati | праслов’янська |
| upъvati | праслов’янська |
| *pъv- | праслов’янська |
| упова́ть | російська |
| у̏фати се «надіятись» | сербохорватська |
| úfat' (sa) «сподіватись» (sa) | словацька |
| úpati «тс.»«насмілюватися, наважуватися» | словенська |
| úpati si «тс.»«насмілюватися, наважуватися» | словенська |
| пъвати | старослов’янська |
| оупъвати | старослов’янська |
| kappuvāi- «поважати; мислити, думати, припускати» (де ka- префікс) | хетська |
| оуповати | церковнослов’янська |
| оупованiе | церковнослов’янська |
| doufati «надіятись» | чеська |
| úfati (ст.) | чеська |
пе́вний
запозичення з польської мови;
п. pewny, паралельне до ч. слц. pevný «твердий, міцний; певний», виникло з п. ст. pwa «надія, довіра», пов’язаного з pwać «вірити, сподіватися», яке зводиться до псл. pъvati, що знайшло своє відображення у стсл. (оу)пъвати, укр. упова́ти;
р. [пе́вный] «справжній, істинний», бр. пэ́ўны;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допе́вне
допе́внитися
запе́вне
запе́внити
запе́вно
напе́вне
напе́вно
не́пев
«непевний»
непе́вний
опевня́тися
«упевнятися»
пе́вен
пе́вне
пе́вність
пе́вно
певно́та
певня́к
«певний»
упе́внений
упе́внити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пэ́ўны | білоруська |
| pewny | польська |
| pwa «надія, довіра» (ст.) | польська |
| pwać «вірити, сподіватися» | польська |
| pъvati | праслов’янська |
| пе́вный «справжній, істинний» | російська |
| pevný «твердий, міцний; певний» | словацька |
| (оу)пъвати | старослов’янська |
| упова́ти | українська |
| pevný «твердий, міцний; певний» | чеська |
уфа́ти «покладати надію, сподіватися»
запозичення з польської мови;
п. ufać «вірити (кому), довіряти; надіятися; покладатися (на що)» походить від псл. upъvati, до якого зводиться укр. упова́ти, споріднене з пе́вний;
ч. úfati, слц. úfat’, полаб. ораm, болг. [уфам се], схв. у̏фати се, слн. úpati «сподіватися, довіряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уфа́лий
«самовпевнений»
уфати
(ХVI ст.)
у́фно́сть
«надія Пі; усердя, дерзання Бі»
уффа́ти
«дерзати, сміти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уфам се | болгарська |
| ораm | полабська |
| ufać «вірити (кому), довіряти; надіятися; покладатися (на що)» | польська |
| upъvati | праслов’янська |
| у̏фати се | сербохорватська |
| úfat' | словацька |
| úpati «сподіватися, довіряти» | словенська |
| упова́ти | українська |
| пе́вний | українська |
| úfati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України