УНІВЕРСАЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
універса́л «документ, що мав характер маніфесту в середньовічній Польщі та Україні; грамота українських гетьманів ХVII ст.; звернення Центральної Ради 1917--1918 pp. до українського народу» (іст.)
запозичення з польської мови;
п. uniwersał походить від словосполучення лат. (litterae) universales «(листи) загальні», з якими польський король звертався до народу;
р. универса́л, бр. універса́л;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ниверса́л
ніверса́л
уневерса́л
универза́л
универса́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| універса́л | білоруська |
| universales «(листи) загальні» (litterae) | латинська |
| uniwersał | польська |
| универса́л | російська |
універса́льний «всеосяжний, різнобічний, загальний»
запозичення з латинської мови;
лат. ūniversālіs «загальний, такий, що належить усім» походить від ūniversus «весь, цілий, загальний», що є складним утворенням з основ слів ūnus «один», спорідненого з псл. *іnъ «один», укр. [и́ний] «інший», і versus, дієприкметника від vertere «вертіти, крутити», що відповідає псл. *vьr̥těti, укр. верті́ти;
р. универса́льный, бр. універса́льны, п. uniwersalny, ч. univerzální, слц. univerzаlný, болг. универса́лен, м. универза́лен, схв. у̏ниверза̄лан, слн. univerzálen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
универса́льний
універза́льний
«тс.»
універса́л
«людина різнобічних знань і навичок; вид інструменту»
універсаліза́ція
універсалі́зм
універса́льно
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| універса́льны | білоруська |
| универса́лен | болгарська |
| ūniversālіs «загальний, такий, що належить усім» | латинська |
| ūniversus «весь, цілий, загальний» | латинська |
| vertere «вертіти, крутити» | латинська |
| versus | латинська |
| универза́лен | македонська |
| uniwersalny | польська |
| *іnъ «один» | праслов’янська |
| *v<SUP>ь</SUP>r̥těti | праслов’янська |
| универса́льный | російська |
| у̏ниверза̄лан | сербохорватська |
| univerzаlný | словацька |
| univerzálen | словенська |
| и́ний «інший» | українська |
| верті́ти | українська |
| univerzální | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України