УЙМА — ЕТИМОЛОГІЯ

у́йма «зменшення, скорочення, убуток, збиток, втрата, шкода»

псл. ujma «нестача, збиток», префіксальне утворення від jęti, jьmǫ «брати»;
припускається, що значення «величезна кількість» у російській мові могло розвинутися в результаті експресивного вживання слова у́йма «нестача» (пор. р. ги́бель «велика кількість»);
р. у́йма «величезна кількість; [простір, великий простір; великий ліс]», [уём, уёмка] «зменшення», бр. [у́льма] «безліч», др. уима «нестача», уимати «віднімати, відокремлювати частину від чогось, утримувати, затримувати», п. ujma «збиток, шкода», ч. újma «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у́льма «безліч» білоруська
уимати «віднімати, відокремлювати частину від чогось, утримувати, затримувати» білоруська
уима «нестача» давньоруська
ujma «збиток, шкода» польська
ujma «нестача, збиток» праслов’янська
jьmǫ «брати» праслов’янська
jęti праслов’янська
ги́бель російська
у́йма «величезна кількість; [простір, великий простір; великий ліс]» російська
уём російська
уёмка «зменшення» російська
у́йма «нестача» (пор. р. ги́бель «велика кількість») українська
újma «тс.» чеська

ву́йма «щілина в полотні від випадіння нитки основи»

варіант форми [у́йма] «втрата» з протетичним в;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у́йма «втрата» ?

я́ти «взятися, почати»

псл. (j)ęti, (j)ьmǫ (1 ос. одн.) продовжує іє. *em-;
споріднене з лит. im̃ti «брати», прус. īmt «тс.», лат. ēmō «купую», ст. «приймаю», умбр. emantur «приймаються», оск. (pert)emest «відіймає», дірл. (air-fo-)emim «хапаю»;
дещо віддаленішими, але також пов’язаними з попередніми, є відповідники інших індоєвропейських мов, пор. лтс. [jem̃t], ņemt «брати», дінд. yámati «тримає», тох. А yom-, тох. В yäm- «досягати», гр. νέμω «розподіляю», гот. niman «брати», н. nehmen «тс.»;
р. (діал., заст.) ять «узяти, спіймати; почати», бр. [няць] «ударити; торкнути», др. яти «узяти; схопити; торкнутися; дійти; охопити; досягти; почати», п. jąć «почати; (заст.) схопити», ч. jmouti «схопити, узяти», ст. jieti «тс.», слц. jat’ «охопити; узяти, схопити», вл. (za)jeć, (букв.) «(за)йняти; ухопити, схопити», jeće «узяття; схоплення», нл. za-jeś, (букв.) «(за)йняти; торкнутися, уразити», полаб. jǫtě (‹ *jętъjь) «cхоплений, узятий», болг. е́мна «підхопити, схопити; вирушити», м. (за)еме «позичити», схв. [ję́ti (1 ос. одн. теп. ч. ìmēm, jȁmēm) «брати»], слн. jéti (1 ос. одн. теп. ч. – jámem) «почати», стсл. ѩти «узяти, торкнутися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

взає́мини
взає́мний
виє́мно «виключно»
ви́їмка
ви́їмковий «вийнятий, відібраний»
виїмок «виняток»
вийма́льний
ви́йманка
вийо́мка «конфіскування, контрабанда»
винятко́вий
від'є́мний
від'є́мник
віді́йма «припинення, утрата»
відійма́ння
відйо́м
відніма́ння
війми́ти «відняти»
внима́тися «бути боязким, соромитися, вагатися»
ді́йма «передчуття, звістка, надія»
дійма́ти
дійня́ти
ємки́й «хитливий; спритний, жвавий, швидкий»
з'їма́ти «спіймати»
за(й)ня́ття́
зає́м «зайом; вступ у володіння»
за́ї́мка
займа́ «застава; борг»
за́йманка «заїмка; займанщина»
займанщи́на «займанка, заїмка СУМ; земля, набута правом першого зайняття Г»
за́ймань «займанщина; зайнята у шкоді худоба, доки її не викупить господар»
займа́тися «працювати над чимось; спалахувати, загорятися, запалюватися»
займа́ч «той, що займає худобу зі шкоди»
за́йми́на «займанщина»
за́ймиско «натовп, зграя»
займи́стий «легкозапальний; той, що займає багато місця»
за́ймище «зайняте місце, займанщина»
за́йнятий
зайо́м
здійма́ти «підіймати, підносити; знімати; починати, заводити»
зиня́ти «зняти»
зйом
зйо́мка
зйо́мник
зни́мець «лестун, підлабузник»
зніма́ти(ся)
зніма́ч
зні́мок
зньом (з прийменником на -- на зньом)
зньо́мщик «фотограф» (ст.)
ийма́ти «ловити, хапати»
ийня́ти «вірити комусь, мати довіру до когось» (віри кому)
ийня́тися «траплятися, ставатися»
има́ти «ловити, хапати»
има́чка «набір, призов»
і́манка «ловіння»
іма́ти «брати, хапати Г; ловити ВеЛ»
іма́тися «ловитися, триматися»
іми́ти «узяти, спіймати, схопити»
імки́й «тс.»
йня́ти «вірити, довіряти» (у виразі [йня́ти ві́ри (ві́ру)])
на́єм «найняття, найом; плата за наймання»
нає́мець «наймит, зокрема, який доглядає худобу Г; найманий візник Ж»
нає́мний «найманий»
нає́мник «військовий наємник СУМ; найманець Ж»
назайо́м «у позику, в борг»
наїмлити «набрати, накупити»
на́йма «наймання, найом»
на́йманець
на́йманий
на́йманка «попит на найом; найом»
найма́тель «наймач»
найма́ти
найма́ч
на́йми (мн.)
на́ймит
наймитþга «наймит» (згруб.)
наймито́к «малий хлопець як наймит»
на́ймиття «наймити, слуги» (зб.)
наймитува́ти
наймитча́ «хлопчик-наймит»
наймитчу́к «тс.»
на́ймиця «найом; плата за найом»
на́ймичка
наймичкува́ти
найо́м
найо́мець «наймач»
наньма́ти «наймати»
на́ньми «найми» (мн.)
невід'є́мний
недо́їмка
недойми́тка «брак, нестача»
неза́ймана «жінка, що не мала статевих зносин»
неза́йманий «незачеплений; чоловік, що не мав статевих зносин»
незайма́нщина «незаймані місця; незаймана земля»
незні́мний
необійня́тий «неосяжний»
нея́мий «нестосовний, неправильний»
ня́ти «тс.»
об'є́м «обсяг; простір»
об'є́мистий
об'є́мний
об'їманка «обіймання»
об'ятє «об’єм»
об'я́тися «клопотатися за когось»
об(ій)ня́ти
оби́ймиця «вузька дощечка, яка накладається на дрань, коли з неї виробляється кошик»
о́бійм «об’єм; простір»
обійма́нка «обійми, обіймання»
обійма́ти «охоплювати; заливати (про воду)»
обі́йми (мн.)
обійми́ця «окружність колеса»
обійми́ще «охват СУМ, Ж; оберемок Ж»
обійми́щі «обійми» (обійми́ща)
обні́мка (у звороті в обні́мку «обійнявшися»)
о́ним «жаль»
онима́тися «бути збентеженим, вагатися»
они́мливий «несміливий, занадто скромний»
они́мно «несміливо»
пере(й)ня́ти
переє́м «переривання, затримка; уловлення загубленої речі, плата за це; прийняття»
переимли́вий «сприйнятливий, перейнятливий»
пере́йма «перехоплювання того, що пливе по річці; винагорода за виловлення того, що пливе по річці; весільний звичай; затримка весільного почту молодого парубка з метою одержати викуп»
перейма́льник «мішеневий вал»
перейма́ч «той, що щось на себе переймає; наслідувач»
пере́ймець «перехоплювач; перехоплювання того, що пливе по річці»
пере́йми «спазми (при пологах)»
переймли́вий «тс.»
переймо́вий «пов’язаний з перехопленням, перейманням»
пере́ймом «з перервами, коли-не-коли»
перейня́тливий
перейо́м «перейняття, переймання»
перена́єм «перенайом»
перенайми́ти «здійснити перенайом»
перенайо́м
під'є́м «підйом»
під'є́мниця «труба для подачі (підняття) води»
підійма́льний
підійма́ти
підійма́ч (тех.)
підйо́м «підняття, піднесення СУМ; [верхня шкіра (на взутті) Нед]»
підйо́мка
підйо́мна
підйо́мний
підйо́мник
підйо́мні (мн.)
підніма́льний
підніма́ти
підніма́ч (анат.)
підньо́м «рогач для витягання горщиків з печі»
пі́дняток «підняття»
підняття́
підо́йма «важіль; [підставка підтримувати дишель, щоб він не падав на землю; пристрій у млині підіймати певні частини млинового механізму]»
підойма́ти «підіймати»
підо́ймистий «той, що служить для підіймання»
підоня́ти «підняти»
пі́йма «полон; зміст, вміст; повінь»
пійма́ти
пійма́ч
пійми́ця «учасники весілля, виряджувані від молодого по молоду; частина поділу (наприклад, виборча округа)»
по(й)ня́ти «покрити (водою); охопити; засвоїти; узяти за дружину»
подо́йма
по́єм «поняття»
поє́мність «місткість»
поє́мщи́зна «податок за дозвіл на шлюб»
поє́мщина «тс.»
пойма́ти «покривати (водою); охоплювати; засвоювати»
пойма́ти «піймати, спіймати»
понима́ти «осягати (розумом), розуміти, схоплювати»
понимли́вий «тямущий, тямкий»
поніма́ти «покривати (водою); охоплювати; засвоювати»
поніма́тися «з’єднуватися з (чим); перетворюватися (на щось)»
поня́тейний «тс.»
поня́ти́й
поня́тії «поняті»
поняті́йний
поня́тли́вий
поня́тливість
поня́тний «зрозумілий; ясний, чіткий»
поняттє́вий
поня́ття́
поя́ти «узяти»
при́є́м «прийом»
приє́мина «манера; жест»
приєми́ни «прийоми» (мн.)
приє́мкий «приємний»
приє́мний «СУМ; [сприйнятливий] Нед»
приємчи́ще «прийом» (зб.)
при́їмиця «прийом, частування»
приї́ми́ще «притулок»
при́йма «прийом; щось прийняте, привласнене (напр., поле); усе те, що забирає назавжди (позбавляє життя); кат, чорт і под.; ворожбит, ворожка»
прийма́к «усиновлений; зять, узятий у прийми»
прийма́ка «тс.»
прийма́льна
прийма́льник
прийма́льня
при́йманка «борошно (каша) для виготовлення замазки (шліхти)»
прийма́нський «прийнятий (у виразі прийма́нський скот); худоба, прийнята поміщиком за винагороду від місцевого населення на випас»
прийма́ти
прийма́ч
приймачи́сько
приймачи́ще «приймак»
при́йми «стан усиновленого або зятя, що живе в батьків дружини» (мн.)
при́ймит «приймак»
прийми́ти «прийняти»
прийми́ця «наречена»
при́йми́ч «зять, який іде жити в прийми до батьків своєї дружини Мо, Нед; усиновлений, приймак (син) Нед»
прийми́чка «удочерена, приймачка (дочка)»
прийня́тни́й
прийня́ття́
прийо́м
прийо́мка
прийо́мна
прийо́мний «СУМ; [гостинний]»
прийо́мщик «офіцер, що займається прийомом новобранців»
примачка «жінка, яка прийняла чоловіка до себе»
прия́ти «прийняти»
прия́тилище «притулок»
про(й)ня́ти
проємчи́стий «пронизливий (той, що проймає)»
проимчи́вий
про́йма
пройма́вий «тс.»
пройма́ти
пудо́йма «дерев’яна деталь у возі, яка з’єднує спиці»
роз'є́м «перемир’я»
роз'ємець «рятівник, переможець Нед; арбітр, посередник»
роз'є́мний
роз'є́мник «арбітр, посередник»
роз'є́мчий «арбітральний»
роздоймити «розкласти, розділити, розложити ВеЛ»
спійма́ти
сприйма́льний
сприйма́ння
сприйма́ти
сприйня́тливий
сприйняття́
увійми́ти «відняти»
увойма́ти(ся) «припиняти(ся)»
ує́мний «від’ємний, негативний»
узну́ти
узя́нуть
узя́ти
у́йма «зменшення; відняття»
уйма́к «захоплений у неволю, в полон»
уйма́ти «відбирати; віднімати; відмовляти»
унима́ти «припиняти»
унима́тися «бентежитися, соромитися»
уня́тливий «уважний, ніжний, шанобливий, запопадливий, привабливий»
уя́ти
уя́тися «узяти під захист»
я́тва «розуміння»
яти́на «держак грифеля» (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
няць «ударити; торкнути» білоруська
е́мна «підхопити, схопити; вирушити» болгарська
jeće «(за)йняти; ухопити, схопити»«узяття; схоплення» (za)jeć, (букв.) верхньолужицька
(za)jeć верхньолужицька
niman «брати» готська
νέμω «розподіляю» грецька
yámati «тримає» давньоіндійська
(air-fo-)emim «хапаю» давньоірландська
яти «узяти; схопити; торкнутися; дійти; охопити; досягти; почати» давньоруська
*em- індоєвропейська
ēmō «купую» латинська
jem̃t латиська
ņemt «брати» латиська
im̃ti «брати» литовська
заеме «позичити» ()еме македонська
za-jeś «(за)йняти; торкнутися, уразити» (букв.) нижньолужицька
nehmen «тс.» німецька
(pert)emest оскська
jǫtě «cхоплений, узятий» (‹ *jętъjь) полабська
*jętъjь полабська
jąć «почати; (заст.) схопити» польська
(j)ęti праслов’янська
(j)ьmǫ праслов’янська
īmt «тс.» прусська
ять «узяти, спіймати; почати» (діал., заст.) російська
ję́ti «брати» (1 ос. одн. теп. ч. ìmēm, jȁmēm) сербохорватська
jat' «охопити; узяти, схопити» словацька
jéti «почати» (1 ос. одн. теп. ч. -- jámem) словенська
ѩти «узяти, торкнутися» старослов’янська
yom- тохарська А
emantur «приймаються» умбрська
jmouti «схопити, узяти» чеська
jieti «тс.» (ст.) чеська
В yäm- «досягати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.