УГОРЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

давнім запозиченням зі слов’янських мов є длит. unguras «угорець»;

пов’язане з слат. Ungari, Ungri, Hungari, в якому початкове h- пояснюється впливом етноніма Hunni «гунни» (Фасмер IV 147), з сгр. Οὐ˜γγροι, Οὐ˜γγριϰός, що базуються на тюркському етнонімі Ὀνόγουροι, слат. Hunuguri, Onoguria terra, булг. on ogur, дтюрк. on oguz «десять огузьких родів»;

псл. ǫgъrinъ;

р. [у́грин, уго́рский], бр. у́гры, уго́рскі, др. угринъ, мн. угре, п. węgier, węgrzyn, ч. Uher, Uhřin, слц. Uhor, вл. wuheŕ, болг. унга́рец, м. Унгарец, схв. у̀гар, у̀грин, с.-цсл. ѫгринъ, мн. ѫгре, слн. Ógеr;

запозичення з польської мови;

п. Węgier, Węgrzyn закономірно відповідає укр. угр, уго́рець;

р. венгр, венге́рец, бр. венге́рац;

похідне утворення від етнічної назви уго́рець;

назву слив дано за походженням сорту;

пор. також укр. венге́рка «тс.» від венге́рець, р. венге́рка «тс.» від венгр, п. węgierka «сорт яблук; сорт слив» від Węgier;

не зовсім ясне;

можливо, похідне від уго́рець, тобто «сорт пшениці, що походить з Угорщини», пор. [татарка] «сорт твердої пшениці, Triticum durum Desf.» Mak, пшени́ця по́льська «Triticum polonicum L.»;