ТЯТИВА — ЕТИМОЛОГІЯ
тятива́ «ремінь, мотузка, струна, що стягує кінці лука»
псл. tętiva (‹tępt-);
зіставляється з лит. tem̃pti, tempiù «натягати, тягти», tampýti, tampaũ «тс.», tìmpa «жила, тятива», лтс. tiept «робити тугим, пружним; натягати», дісл. þǫmb «тятива; товстий живіт», ісл. þemba «роздувати, надувати», норв. temme «приборкувати», лат. tempus «проміжок часу; момент; час» (початково «натягнений»), перс. taftän «крутити, вити», які зводяться до іє. *temp-/tomp-/tm̥p- «тягти, натягати, напружувати»;
при цьому компонент -tiva розглядається як суфікс -tiv-, наявний також у ч. ст. stativo «дерев’яна підпора», схв. jе̏стиво «їда», або як суфікс -iv-a (пор. укр. р. кропива), приєднаний до суфікса -t-;
менш об´рунтоване зіставлення з лит. tiñklas «сітка», дінд. tántuḥ «мотузка», tántram «основа ткацького верстата», tanṓti «тягне, натягує», гр. τείνω «натягаю», τόνος «напруження», лат. tendō «натягаю, тягну», укр. тене́то (КЭСРЯ 441–442; Brückner 645; Trautmann 323; Pedersen KZ 40, 206);
р. тетива́, [тятива́], бр. цеціва́, др. тетива «жила, тятива», п. cięciwa, ч. tětiva, слц. tetіva, болг. тетива́ «тс.», схв. тети́ва «жила, сухожилля, струна», слн. tetíva «тятива», стсл. тѧтива «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тати́ва
те́тва
тети́ва́
теті́вка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цеціва́ | білоруська |
тетива́ «тс.» | болгарська |
τείνω «натягаю» | грецька |
τόνος «напруження» | грецька |
tántuḥ «мотузка» | давньоіндійська |
tántram «основа ткацького верстата» | давньоіндійська |
tanṓti «тягне, натягує» | давньоіндійська |
þǫmb «тятива; товстий живіт» | давньоісландська |
тетива «жила, тятива» | давньоруська |
*temp-/tomp-/tm̥p- «тягти, натягати, напружувати» | індоєвропейська |
þemba «роздувати, надувати» | ісландська |
tempus «проміжок часу; момент; час» (початково «натягнений») | латинська |
tendō «натягаю, тягну» | латинська |
tiept «робити тугим, пружним; натягати» | латиська |
tem̃pti | литовська |
tempiù «натягати, тягти» | литовська |
tampýti | литовська |
tampaũ «тс.» | литовська |
tìmpa «жила, тятива» | литовська |
tiñklas «сітка» | литовська |
temme «приборкувати» | норвезька |
taftän «крутити, вити» | перська |
cięciwa | польська |
tętiva (‹tępt-) | праслов’янська |
tępt- | праслов’янська |
-tiva | праслов’янська |
-tiv- (суф.) | праслов’янська |
-iv-a (суф.) | праслов’янська |
кропива | російська |
тетива́ | російська |
тятива́ | російська |
jе̏стиво «їда» | сербохорватська |
тети́ва «жила, сухожилля, струна» | сербохорватська |
tetіva | словацька |
tetíva «тятива» | словенська |
тѧтива «тс.» | старослов’янська |
кропива | українська |
тене́то | українська |
stativo «дерев’яна підпора» (ст.) | чеська |
tětiva | чеська |
темп
запозичення з італійської мови;
іт. tempo «час» походить від лат. tempus «час, проміжок часу», спорідненого з дісл. þamb «товстий, здутий», лит. tẽmpti «тягти», псл. tǫpъ «тупий», tętiva «тятива», укр. тупи́й, тятива́;
р. темп, бр. тэмп, п. ч. слц. вл. tempo, болг. м. те́мпо, схв. те̏мпо, слн. témpo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
те́мпо
«темп»
темпора́льний
«часовий»
темпува́ти
«встановлювати дистанційну трубку»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тэмп | білоруська |
те́мпо | болгарська |
tempo | верхньолужицька |
þamb «товстий, здутий» | давньоісландська |
tempo «час» | італійська |
tempus «час, проміжок часу» | латинська |
tẽmpti «тягти» | литовська |
те́мпо | македонська |
tempo | польська |
tǫpъ «тупий» | праслов’янська |
tętiva «тятива» | праслов’янська |
темп | російська |
те̏мпо | сербохорватська |
tempo | словацька |
témpo | словенська |
тупи́й | українська |
тятива́ | українська |
tempo | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України