ТЯМА — ЕТИМОЛОГІЯ

тя́мити

далі пов’язане з тіма́ха «майстер якоїсь справи», [тіма́шний] «здібний до чогось», [тіме́нний] «тс.» (Меркулова Sl. Wortst. 139–140);
переконливої етимології не має;
зіставляється з гр. τημελέω «турбуюся, охороняю», τημελής «турботливий, старанний» (Горяев 383; Преобр. Вып. последний 32), при цьому я залишається нез’ясованим;
непереконлива реконструкція *tępm- і зіставлення з р. тя́пать (Osten-Sacken IF 33, 262–263);
порівняння з лит. tė˜mytis «примічати, запам’ятовувати», лтс. tēmêt «помічати, вказувати» також необ´рунтовані, оскільки вони вважаються запозиченими зі слов’янських мов (Fraenkel 1079; Mühl.–Endz. IV 171);
р. [тя́мить] «розуміти; тямити», [тям] «розуміння, тяма, пам’ять», бр. ця́міць «розуміти, міркувати, тямити», ця́мкі «кмітливий; тямущий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безтя́ма «нестяма»
бе́зтямка «тс.»
безтя́мки
безтямки́й
безтя́мний «позбавлений розуміння, несамовитий; [безглуздий; некмітливий]»
взя́ти в «зрозуміти, запам’ятати»
врізатися «запам’ятатися»
встя́митися «стямитися, схаменутися»
втяма́ти «розуміти, знати»
втя́мити «зрозуміти; усвідомити; зберегти в пам’яті»
втя́митися «набриднути, викликати нудьгу»
втя́мки́ «зрозуміло; [згадується, пригадується Ж]»
да́тися
знестя́ми «не тямлячи нічого, розгубившись»
знестя́митися «втратити свідомість»
зне́стямка
зне́стя́мки «тс.»
знетя́ма «нестяма»
знетя́мити «позбавити розуму, здорового глузду»
знетя́митися «нестямитися»
знетя́млений
навтя́митися «набриднути, викликати нудьгу»
навтя́мний «набридливий»
невтямки́
не́стям
нестя́ма
нестя́митися
нестя́мка
нестя́мки напа́ли «розгубився, знепритомнів»
нестя́мний
нестя́мок
нетіма́ха «бездара»
не́тям «нерозуміння Г, Ж; непритомність, забуття Ж»
нетя́ма «тс.; стан сильного збудження; недогадлива, нетямуща людина»
нетя́мити «не думати, не пам’ятати»
нетя́митися
не́тя́мка «непритомність; незнання, забуття Ж; неуцтво; невіглас Бі»
нетя́мливий «необдуманий; нестримний»
нетя́мни́й «який втратив самовладання СУМ, Ж; [непритомний Ж]»
нетяму́ха «неук, невіглас»
нетя́мчий «незнаючий, недосвідчений»
отя́мити
отя́митися
отямне́нько «обережно, уважно, зважно»
спритя́мкувати «розуміти, осягати»
стям «розум, розуміння, увага, точка зору»
стя́митися «опам’ятатися; [зміркувати; втратити розум]»
стямкува́ти «зрозуміти»
стямли́вий «тямущий»
стя́мок «тс.»
стя́муватися «опам’ятовуватися»
тям «тяма»
тя́ма
тя́митися
тя́мка «тяма; [пам’ять О]»
тямки́ (у виразах у т. бути, у т. датися, не в т., у т. брати)
тямки́й
тямкови́тий
тямкува́ти
тямли́вий «тямкий»
тя́мний «зрозумілий»
тямови́тий
тя́мок «тяма»«несвідомо» (у виразі без тя́мку )
тямува́ти «тямити; [думати Нед; мати здібність; пам’ятати]»
тяму́ха «спритна людина»
тяму́чий
тяму́щий
утя́мити
утямки́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ця́міць «розуміти, міркувати, тямити» білоруська
ця́мкі «кмітливий; тямущий» білоруська
τημελέω «турбуюся, охороняю» грецька
τημελής «турботливий, старанний» грецька
tēmêt «помічати, вказувати» латиська
tė˜mytis «примічати, запам’ятовувати» литовська
*tępm- праслов’янська
тя́пать російська
тя́мить «розуміти; тямити» російська
тям «розуміння, тяма, пам’ять» російська
тіма́ха українська
тіма́шний українська
тіме́нний українська



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.