ТУРОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тур «вимерлий дикий бик, Bos primigenius; гірська коза, Capra ibex L.; Capra caucasica Güld.» (зоол.)
псл. turъ;
споріднене з лит. taũras «буйвіл, тур», прус. tauris «зубр», лат. taurus «бик», гр. ταύρος, ірл. tarb «тс.», ав. staōra- «велика рогата худоба», гот. stiur «бик; теля»;
очевидно, залишок доіндоєвропейського субстрату;
р. бр. болг. тур, др. туръ, п. ч. слц. вл. нл. tur, полаб. täur, схв. Typjaк (топонім), слн. túr, стсл. тоуръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
туре́ць
(зменш.)
тури́ця
«самиця тура»
тури́ще
ту́рій
(у сполученні ту́рі язики́ -- вид рослини)
турка́тий
«в якого роги повернуті один до одного Г, Чаб»
(про вола)
турко
(назва вола з рогами, які розходяться від основи, а з середини загнуті всередину)
туря́
«маля тура»
ту́рячий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
staōra- «велика рогата худоба» | авестійська |
тур | білоруська |
тур | болгарська |
tur | верхньолужицька |
stiur «бик; теля» | готська |
ταύρος | грецька |
туръ | давньоруська |
tarb «тс.» | ірландська |
taurus «бик» | латинська |
taũras «буйвіл, тур» | литовська |
tur | нижньолужицька |
täur | полабська |
tur | польська |
turъ | праслов’янська |
tauris «зубр» | прусська |
тур | російська |
Typjaк (топонім) | сербохорватська |
tur | словацька |
túr | словенська |
тоуръ | старослов’янська |
tur | чеська |
тур «жук-олень, рогач, Lucanus cervus L.» (ент.)
результат перенесення на жука назви дикого бика за формою голови жука, який має великі роги;
р. [тур] «жук-олень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тури́ця
«самиця жука-оленя»
турове́ць
«жук-олень Шейк; жук-геркулес, Dynastes Нед»
ту́рок
«жук-олень»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тур «жук-олень» | російська |
тур «один оберт по колу в танці; етап у конкурсах, змаганнях; на виборах»
запозичення з французької мови;
фр. tour «оберт; черговість» через слат. turnus зводиться до лат. tоrnus «токарний верстат», джерелом якого є гр. τόρνος «обертовий рух; циркуль; токарний прилад», пов’язане з τείρω «тру», спорідненим з лат. tero «тс.», псл. *terti «терти»;
р. бр. болг. тур, п. ч. tura, слц. слн. túra, схв. тур, ту̀ра;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тур | білоруська |
тур | болгарська |
τόρνος «обертовий рух; циркуль; токарний прилад» | грецька |
τείρω «тру» | грецька |
tоrnus «токарний верстат» | латинська |
tero «тс.» | латинська |
tura | польська |
*terti «терти» | праслов’янська |
тур | російська |
тур | сербохорватська |
ту̀ра | сербохорватська |
turnus | середньолатинська |
túra | словацька |
túra | словенська |
tour «оберт; черговість» | французька |
tura | чеська |
тура́ «шахова фігура, що формою нагадує башту»
фр. tour «башта; шахова фігура» походить від лат. turris «башта», запозиченого, як і гр. τύρσις «укріплене місто, обнесений муром будинок», з якоїсь середземноморської мови;
запозичення з французької мови;
р. бр. тура́, болг. тур «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тура́ | білоруська |
тур «тс.» | болгарська |
τύρσις «укріплене місто, обнесений муром будинок» | грецька |
turris «башта» | латинська |
тура́ | російська |
tour «башта; шахова фігура» | французька |
ту́ри «земляні укріплення, плетені корзини, наповнені землею» (мн.)
мало переконливе пов’язання (Соболевский РФВ 70, 97) з тур «дикий бик» (за формою укріплення);
очевидно, запозичення з французької (фр. tour «башта») або з італійської (іт. tura «насип») мови;
р. ту́ры «корзини із землею на валу фортеці»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
tura | італійська |
ту́ры «корзини із землею на валу фортеці» | російська |
тур «дикий бик» (за формою укріплення) | українська |
tour | французька |
коро́виця «жук-олень (жукрогач), Lucanus cervus L.; жук-носоріг, Oryctes nasicornis L.» (ент.)
назва жука-носорога є результатом перенесення з жука-оленя, зумовленого тим, що жук-носоріг має на лобі великий ріг (Горностаев 122; Плавильщиков 293);
пор. інші назви цього жука [буга́й, бо́жий бичок, бо́жий во́лик, тур, ту́рок, тури́ця, бо́жа коро́вка, хрущ ріжка́тий, рога́й, ро́ґаль], рога́ч, [рога́чька, рогли́к, рогли́ця];
така назва жука-оленя зумовлена тим, що у нього верхні щелепи перетворилися на два великі роги, які нагадують роги корови чи бугая (Горностаев 116; Плавильщиков 289);
похідне утворення від коро́ва;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
буга́й | українська |
рога́ч | українська |
рога́чька | українська |
рогли́к | українська |
рогли́ця | українська |
бо́жий бичок | українська |
бо́жий во́лик | українська |
тур | українська |
ту́рок | українська |
тури́ця | українська |
бо́жа коро́вка | українська |
хрущ ріжка́тий | українська |
рога́й | українська |
ро́ґаль | українська |
коро́ва | українська |
лита́вра «різновид барабана»
запозичення з грецької мови;
сгр. *πολυταυρέα «литаври» складається з основи πολύ «багато», спорідненої з дінд. purú-, гот. двн. filu «тс.» і, далі, з гр. πλέως «повний», псл. *рьnъ «тс.», укр. по́вний, і форми ταυρέα «литаври; бичача шкіра», похідної від ταύρος «бик», спорідненого з лит. taũras «бик, буйвол», псл. turъ «тур, буйвол», укр. тур;
на ґрунті східнослов’янських мов зазнало гаплології у виразах типу «бити по (по)литаврах»;
думка про походження від араб. al-ťabb, що лежить в основі іт. ataballo, taballo, ісп. atabal, порт. atabale (Mikl. EW 170; Matzenauer 242) є помилковою;
р. лита́вра, лита́вры, бр. літа́ўра, літа́ўры, [політа́вры], п. litaury (з укр.), болг. лита́ври (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лита́ври
«тс.»
литаври́ст
політа́ври
«вид музичного інструмента»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
літа́ўра | білоруська |
літа́ўры | білоруська |
політа́вры | білоруська |
лита́ври (з р.) | болгарська |
filu «тс.» | готська |
πλέως «повний» | грецька |
filu «тс.» | давньоверхньонімецька |
purú- | давньоіндійська |
atabal | іспанська |
ataballo | італійська |
taballo | італійська |
taũras «бик, буйвол» | литовська |
litaury (з укр.) | польська |
atabale | португальська |
*р<SUP>ь</SUP>nъ «тс.» | праслов’янська |
turъ «тур, буйвол» | праслов’янська |
лита́вра | російська |
лита́вры | російська |
*πολυταυρέα «литаври» | середньогрецька |
πολύ «багато» | середньогрецька |
ταυρέα «литаври; бичача шкіра» | середньогрецька |
ταύρος «бик» | середньогрецька |
по́вний | українська |
тур | українська |
al-ťabb | ? |
тип
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. Тур «тип, прототип; зразок», фр. type «тс.» походять від пізньолат. typus «образ, зображення», яке зводиться до гр. τύπος «удар; відбиток», пов’язаного з τύπτω «б’ю», спорідненим з дінд. tṓpati (tupáti, túmpati, tumpáti) «штовхає», лтс. staũpe «сліди кінських копит», псл. *tъpъtъ «топіт», *tъpati «топати»;
р. болг. м. тип, бр. тып, п. ч. слц. вл. typ, схв. ти̑п, слн. típ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
типа́ж
типіза́ція
типізува́ти
типо́ви́й
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тып | білоруська |
тип | болгарська |
typ | верхньолужицька |
τύπος «удар; відбиток» | грецька |
τύπτω «б’ю» | грецька |
tṓpati «штовхає» (tupáti, túmpati, tumpáti) | давньоіндійська |
tupáti | давньоіндійська |
túmpati | давньоіндійська |
tumpáti | давньоіндійська |
staũpe «сліди кінських копит» | латиська |
тип | македонська |
Тур «тип, прототип; зразок» | німецька |
typus «образ, зображення» | пізньолатинська |
typ | польська |
*tъpъtъ «топіт» | праслов’янська |
*tъpati «топати» | праслов’янська |
тип | російська |
ти̑п | сербохорватська |
typ | словацька |
típ | словенська |
type «тс.» | французька |
typ | чеська |
ту́ри́ти «гнати, проганяти, виганяти»
псл. [turiti, turati] «гнати, штовхати, кидати»;
пов’язувалося з п. tyrać, terać «тратити», ч. týrati «мучити, терзати», слц. týrat’ «тс.» (Brückner 585, 589; Holub–Кор. 399), з дінд. turáti, turanýati «гонить вперед, поспішає», turáḥ «швидкий» (Uhlenbeck 114);
задовільної етимології не має;
зіставлялося з лит. tùrkterėti «штовхнути» і р. то́ркать (укр. торка́ти) «штовхати» (Būga RR I 490), з лит. turėˊti «мати» (Младенов 643), з лит. paturoti «дорікати» (Mikl. EW 365);
висувалась гіпотеза про звуконаслідувальне походження слов’янських форм і заперечувалась наявність споріднених слів у балтійських та інших мовах (Skok III 525);
висловлювалось припущення про деномінативне походження слова від назви пересувного осадного пристосування або винищеної тварини turъ «тур, зубр» (Німчук 197, 358; Преобр. Вып. последний 19–20);
р. тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]», [ту́рить] «швидко плисти човном», турну́ть «прогнати», [туря́ть] «підганяти, спонукати», [тури́ться] «поспішати», [потури́ть (рыбу)] «піймати (рибу)», бр. туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]», турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]», [тура́ць] «ганяти; часто посилати», п. [turać się] «блукати, волочитися по світу», [turnąć] «штовхнути, викинути, вигнати», болг. ту́рям «ставити, класти», ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)», разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати», схв. ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути», ту̏рити се «забратися, залізти, кинутись», ту́рати «кидати, штовхати, запихати», ту́рати се «втручатися, кидатися», слн. túrati «штовхати, смикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поту́ранє
«допікання, причіпки, погане поводження»
потури́ти
«погнати; кинути, жбурнути; [розштовхати, розігнати]»
потурли́ти
«погнати»
потурля́ти
«розштовхати, розігнати»
потурну́тися
«погнатися»
проту́ри́ти
«прогнати»
протуря́ти
«проганяти»
ту́ранє
«виганяння; вигнання»
тура́ти
«виганяти; гребувати»
тура́тися
«втручатися»
ту́ритися
«гнатися»
турли́ти
«гнати, проганяти, виганяти»
турля́ти
«сильно штовхати, кидати, ганяти, переміщати»
ту́рну́ти
«погнати; [штовхнути; послати]»
туро́м
«сильно гонячи»
туря́ти
«гнати, ганяти; штовхати Нед; наводити на думку, вказувати Нед»
туря́тися
«гнатися, ганятися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]» | білоруська |
турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]» | білоруська |
тура́ць «ганяти; часто посилати» | білоруська |
ту́рям «ставити, класти» | болгарська |
ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)» | болгарська |
разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати» | болгарська |
turáti | давньоіндійська |
turanýati «гонить вперед, поспішає» | давньоіндійська |
turáḥ «швидкий» | давньоіндійська |
tùrkterėti «штовхнути» | литовська |
turėˊti «мати» | литовська |
paturoti «дорікати» | литовська |
tyrać | польська |
terać «тратити» | польська |
turać się «блукати, волочитися по світу» | польська |
turnąć «штовхнути, викинути, вигнати» | польська |
turiti «гнати, штовхати, кидати» | праслов’янська |
turati | праслов’янська |
turъ «тур, зубр» | праслов’янська |
то́ркать «штовхати» (укр. торка́ти)(Būga RR I 490) | російська |
тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]» | російська |
ту́рить «швидко плисти човном» | російська |
турну́ть «прогнати» | російська |
туря́ть «підганяти, спонукати» | російська |
тури́ться «поспішати» | російська |
потури́ть «піймати (рибу)» (рыбу)] | російська |
ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути» | сербохорватська |
рити се «забратися, залізти, кинутись» | сербохорватська |
ту́рати «кидати, штовхати, запихати» | сербохорватська |
ту́рати се «втручатися, кидатися» | сербохорватська |
týrat' «тс.» | словацька |
túrati «штовхати, смикати» | словенська |
торка́ти | українська |
týrati «мучити, терзати» | чеська |
туриця «осока, Carex L.; осока піщана, Carex arenaria L. Mak; нетреба звичайна, Xanthium strumarium L.; липучка їжакова, Lappula echinata Gilib. (Echinostermum lappula Lehm.)» (бот.)
похідне утворення від тур «дикий бик»;
назва пояснюється тим, що осока піщана дуже жорстка (пор. укр. остриця, схв. оштрица, острика «тс.») і вважається придатною в їжу тільки для диких тварин, а не для свійської худоби, яку калічить;
на нетребу і липучку назва перенесена з осоки, очевидно, за ознакою колючості;
бр. [ту́рыца] «вовче тіло болотне, Comarum palustre L.», п. turzyca «осока», ст. turza trawa, turzowa trawa, ч. tuřice (з п.) «тс.», схв. ту̀рица «підмаренник, Galium L.; гравілат, Geum L.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ту́рыца «вовче тіло болотне, Comarum palustre L.» | білоруська |
turzyca «осока» | польська |
turza trawa (ст.) | польська |
turzowa trawa (ст.) | польська |
оштрица | сербохорватська |
острика | сербохорватська |
ту̀рица «підмаренник, Galium L.; гравілат, Geum L.» | сербохорватська |
тур «дикий бик» | українська |
остриця | українська |
tuřice «тс.» (з п.) | чеська |
ту́ркавка «горлиця звичайна, Streptopelia turtur L. Шарл (Columba turtur L.)» (орн.)
подібні назви голуба властиві й іншим мовам, пор. лат. turtur, нар.-лат. turturella, нвн. Turteltaube, дангл. turtur(e), turtle, turtla, англ. turtle, дісл. turture;
звуконаслідувальні утворення, похідні від вигуку, що імітує звуки горлиці або дикого голуба;
р. [турлу́шка] «горлиця», [турлы́шка] «тс.», [туру] (виг.), [турлу́, турлы́] «тс.», бр. ту́ркаўка «дикий голуб», п. turkawka «голуб, Turtur aurita», [trukawka] «тс.», turkot «голуб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тур
(вигук для відтворення крику горлиці)
туріючка
ту́ркавчин
«властивий горлиці»
ту́ркалка
туркалко
ту́ркало
турка́ч
«тс.»
ту́ркіт
«чубатий, волохатий голуб, який відзначається туркотанням; звуки, які видає голуб, горлиця»
ту́ркічка
«горлиця»
ту́ркот
«голуб з волохатими лапами, Columba tympanisans»
ту́ркотень
«припутень, Columba palumbus L.»
ту́ркочка
«горлиця»
турку́н
«горлиця Нед, Дейн; припутень Дейн; голуб-синяк, Columba oenas L. Дейн»
ту́ркут
«туркіт»
(голуб)
ту́рлица
«горлиця»
турлу́шка
«горлиця звичайна»
турок
ту́ртавка
«тс.»
ту́рталка
«Turtur auritus»
ту́ртош
«горлиця»
турун
«припутень»
турча́нка
«горлиця звичайна»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
turtle | англійська |
ту́ркаўка «дикий голуб» | білоруська |
turtur(e) | давньоанглійська |
turtle | давньоанглійська |
turtla | давньоанглійська |
turture | давньоісландська |
turtur | латинська |
turturella | народнолатинська |
Turteltaube | нововерхньонімецька |
turkawka «голуб, Turtur aurita» | польська |
trukawka «тс.»«голуб» | польська |
turkot «тс.»«голуб» | польська |
турлу́шка «горлиця» | російська |
турлы́шка «тс.» | російська |
туру (виг.) | російська |
турлу́ | російська |
турлы́ «тс.» | російська |
туря «листовик сколопендровий, Phyllitis scolopendrium (L.) Neum. См (Scolopendrium vulgare Sm. Mak)» (бот.)
похідне утворення від тур «дикий бик»;
очевидно, виникло на основі словосполучення турій язик;
назва пояснюється тим, що листок цієї папороті має нероздільну пластинку, подібну за формою до язика;
пор. [язи́чниця Нед, оленьяго язика трава] «листовик сколопендровий», а також відповідні назви в інших мовах: п. jeleni język, ч. jelení jazyk, схв. jезичац, jезичина, воловски jезик, говећи jезик, jеленски jезик, слн. jelenov jezik, н. Zungenfarrn, Hirschzunge, англ. hart’s tongue «тс.»;
назва серпію красильного може бути зумовлена також жорсткістю листя рослини, придатної в їжу лише для диких тварин;
Фонетичні та словотвірні варіанти
турі язики
«серпій красильний; Serratulа tincturia L. Mak; вид рослини Нед»
турій язик
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hart's tongue «тс.» | англійська |
Zungenfarrn | німецька |
Hirschzunge | німецька |
jeleni język | польська |
jезичац | сербохорватська |
jезичина | сербохорватська |
воловски jезик | сербохорватська |
говећи jезик | сербохорватська |
jеленски jезик | сербохорватська |
jelenov jezik | словенська |
тур «дикий бик» | українська |
турій язик | українська |
язи́чниця «листовик сколопендровий» | українська |
jelení jazyk | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України