ТУРАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

тура́ти «звертати увагу, зважати Г; дбати, старатися О; мріяти Нед; зневажати, не зважати Нед; зволікати»

не зовсім ясне;
може бути пов’язане з ту́ри́ти «гнати» (первісно також «бігти», пор. бр. [туры́ць] «бігти, мчати»);
щодо розвитку значення пор. п. biec, biegać «бігти, бігати» – zabiegać (o coś) «турбуватися про щось, клопотатися» (Ткаченко УМШ 1959/2, 66);
зіставляється також (Куркина Этимология 1971, 78) з р. потво́рство «потурання», пов’язаним з твори́ть «творити»;
можна припустити й давній зв’язок з лит. turėˊti «мати, родити (маля, первісно «метати, кидати»), виховувати (піклуватися)»;
р. [потура́ть] «ставитися поблажливо» (з укр.?), бр. патура́ць «тс.; [турбуватися (про когось)]», п. [turać] «турбуватися, піклуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́тур «потурання»
потура́йло «той, хто потурає»
потура́льник
потура́ти «ставитися поблажливо, зважати, звертати увагу»
потура́ч «тс.»
потуря́ти «тс.»
тура́лий «уважний, обачний»
ту́ранє «поблажливість»
тура́тель «мрійник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
туры́ць білоруська
патура́ць «тс.; [турбуватися (про когось)]» білоруська
turėˊti «мати, родити (маля, первісно «метати, кидати» литовська
biec польська
zabiegać (o coś) «турбуватися про щось, клопотатися» (o coś)(Ткаченко УМШ 1959/2, 66) польська
zabiegać польська
turać «турбуватися, піклуватися» польська
потво́рство «потурання» російська
твори́ть «творити» російська
потура́ть «ставитися поблажливо» (з укр.?) російська
ту́ри́ти «гнати» (первісно також «бігти», пор. бр. [туры́ць] «бігти, мчати») українська

ту́ри́ти «гнати, проганяти, виганяти»

пов’язувалося з п. tyrać, terać «тратити», ч. týrati «мучити, терзати», слц. týrat’ «тс.» (Brückner 585, 589; Holub–Кор. 399), з дінд. turáti, turanýati «гонить вперед, поспішає», turáḥ «швидкий» (Uhlenbeck 114);
висловлювалось припущення про деномінативне походження слова від назви пересувного осадного пристосування або винищеної тварини turъ «тур, зубр» (Німчук 197, 358; Преобр. Вып. последний 19–20);
псл. [turiti, turati] «гнати, штовхати, кидати»;
задовільної етимології не має;
зіставлялося з лит. tùrkterėti «штовхнути» і р. то́ркать (укр. торка́ти) «штовхати» (Būga RR I 490), з лит. turėˊti «мати» (Младенов 643), з лит. paturoti «дорікати» (Mikl. EW 365);
висувалась гіпотеза про звуконаслідувальне походження слов’янських форм і заперечувалась наявність споріднених слів у балтійських та інших мовах (Skok III 525);
р. тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]», [ту́рить] «швидко плисти човном», турну́ть «прогнати», [туря́ть] «підганяти, спонукати», [тури́ться] «поспішати», [потури́ть (рыбу)] «піймати (рибу)», бр. туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]», турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]», [тура́ць] «ганяти; часто посилати», п. [turać się] «блукати, волочитися по світу», [turnąć] «штовхнути, викинути, вигнати», болг. ту́рям «ставити, класти», ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)», разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати», схв. ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути», ту̏рити се «забратися, залізти, кинутись», ту́рати «кидати, штовхати, запихати», ту́рати се «втручатися, кидатися», слн. túrati «штовхати, смикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поту́ранє «допікання, причіпки, погане поводження»
потури́ти «погнати; кинути, жбурнути; [розштовхати, розігнати]»
потурли́ти «погнати»
потурля́ти «розштовхати, розігнати»
потурну́тися «погнатися»
проту́ри́ти «прогнати»
протуря́ти «проганяти»
ту́ранє «виганяння; вигнання»
тура́ти «виганяти; гребувати»
тура́тися «втручатися»
ту́ритися «гнатися»
турли́ти «гнати, проганяти, виганяти»
турля́ти «сильно штовхати, кидати, ганяти, переміщати»
ту́рну́ти «погнати; [штовхнути; послати]»
туро́м «сильно гонячи»
туря́ти «гнати, ганяти; штовхати Нед; наводити на думку, вказувати Нед»
туря́тися «гнатися, ганятися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
туры́ць «гнати; нести або везти щось важке; [змушувати щось робити; будити; їхати швидко, котити; бігти]» білоруська
турну́ць «прогнати; штовхнути; [сунути; погнатися; швидко побігти або поїхати]» білоруська
тура́ць «ганяти; часто посилати» білоруська
ту́рям «ставити, класти» болгарська
ту́рвам «ставити, кидати (час від часу)» болгарська
разту́ря «зруйнувати, розігнати, розкидати; зіпсувати» болгарська
turáti давньоіндійська
turanýati «гонить вперед, поспішає» давньоіндійська
turáḥ «швидкий» давньоіндійська
tùrkterėti «штовхнути» литовська
turėˊti «мати» литовська
paturoti «дорікати» литовська
tyrać польська
terać «тратити» польська
turać się «блукати, волочитися по світу» польська
turnąć «штовхнути, викинути, вигнати» польська
turъ «тур, зубр» праслов’янська
turiti «гнати, штовхати, кидати» праслов’янська
turati праслов’янська
то́ркать «штовхати» (укр. торка́ти)(Būga RR I 490) російська
тури́ть «підганяти, гнати; лякати; [навантажити, навалити]» російська
ту́рить «швидко плисти човном» російська
турну́ть «прогнати» російська
туря́ть «підганяти, спонукати» російська
тури́ться «поспішати» російська
потури́ть «піймати (рибу)» (рыбу)] російська
ту̏рити «кинути, скинути, засунути, запхнути» сербохорватська
рити се «забратися, залізти, кинутись» сербохорватська
ту́рати «кидати, штовхати, запихати» сербохорватська
ту́рати се «втручатися, кидатися» сербохорватська
týrat' «тс.» словацька
túrati «штовхати, смикати» словенська
торка́ти українська
týrati «мучити, терзати» чеська

утуря́ти «задумувати, видумувати»

неясне;
можливо, афективне утворення від тура́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тура́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.