ТУПКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ту́па́ти «бити ногами об землю; ходити, бути на ногах; топтатися»

псл. tupati, [tǫpati] «стукати ногами, ступати; бігти риссю»;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до topati, tepati;
недостатньо обґрунтоване припущення (Преобр. Вып. последний 18) про походження р. [ту́пать] від ступа́ть;
р. [ту́пать], бр. ту́паць, п. tupać, ст. tępać, вл. tupać, нл. tupaś, болг. ту́пам «бити, стукати, тупати», м. тупа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нату́пати «залишити сліди бруду, натоптати; тупаючи ногами, пригрозити»
нату́патися «багато ходячи, стомитися»
натупота́тися
натупоті́тися
натупцюва́тися
пі́дтупцем
топчак «тс.»
туп
тупа́ «хода; крок; стукіт копит»
ту́пало «людина, що тупає»
тупани́на «часте тупання або тупання багатьох»
тупанки́ (взуття)
ту́пання
ту́пі (вигук, яким підбадьорюють дітей ставати на ноги)
ту́пінь «тупіт»
ту́піньки «тс.»
ту́піт
ту́пкати «переступати з ноги на ногу на одному місці; [тупати; безпідставно звинувачувати, обмовляти Нед, Пі, Шейк, клопотати]»
ту́пко «негрузько»
тупкува́ти «клопотати; доглядати»
ту́пнути
тупону́ти
ту́пот «тупіт»
тупота́ння
тупота́ти «часто тупати; [швидко бігти Нед, Шейк]»
тупоті́ння
тупоті́ти «тс.»
тупотня́
тупо́тня́ва
туптанка «тупіт»
туп-туп
ту́пу́-ту́пу́
тупцюва́ння
тупцюва́ти
тупцюва́тися
ту́пцяння
ту́пцяти «тупцювáти; [ходити туди й сюди; дріботіти Нед]»
ту́пцятися
тупча́к «вітряк з кінним приводом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ту́паць білоруська
ту́пам «бити, стукати, тупати» болгарська
tupać верхньолужицька
тупа «тс.» македонська
tupaś нижньолужицька
tupać польська
tępać (ст.) польська
tupati праслов’янська
tǫpati «стукати ногами, ступати; бігти риссю» праслов’янська
tepati праслов’янська
topati праслов’янська
ту́пать російська
ступа́ть російська
ту́пать російська


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.