ТУПИКІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ту́пик «північний морський птах з великим, стиснутим з боків дзьобом, Fratercula arctica L.» (орн.)
назва може пояснюватися формою дзьоба;
р. ту́пик «тс.», мабуть, пов’язане з тупо́й «тупий»;
очевидно, запозичення з російської мови;
бр. ту́пік;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ту́пік | білоруська |
ту́пик «тс.» | російська |
тупо́й «тупий» | російська |
вту́пити (очі)
не зовсім ясне;
пов’язується з тупи́й, тупи́к (Преобр., випуск останній, 18);
можливо, споріднене з п. wtapiać, wtopić «тс.» (Brückner 570);
р. поту́пить;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поту́пити
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
wtapiać | польська |
поту́пить | російська |
тупи́й | ? |
тупи́к | ? |
wtopić «тс.» | ? |
тупи́й
псл. tǫpъ «тупий»;
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з лит. tem̃pti, tampýti «тягнути, натягувати, розтягувати», tіm̃pti «тягнутися», tìmpa «тятива, рогатка», лтс. tiept «натягувати, робити тугим», дісл. þomb «надутий живіт; натягнута тятива», þambr «товстий, надутий» і пов’язується з псл. tętiva (‹temptiva) «тятива»;
пов’язується також (Младенов 646) з псл. tęti «тяти, різати, рубати» і зіставляється з гр. τέμνω «ріжу»;
існує думка (Преобр. Вып. последний 18; Schuster-Šewc 1560; Skok III 524) про зв’язок з псл. stǫpa «ступа, ступня» і спорідненість з двн. свн. stumpf «скалічений, тупий», нвн. stumpf «тупий», двн. stumbal «обрубок, обрізок»;
р. тупо́й, бр. тупы́, др. тупъ, п. tępy, ч. слц. tupý, вл. нл. tupy, болг. тъп, м. тап, схв. ту̏п, слн. tòp, с.-цсл. тѫпъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
отупі́ння
оту́плювати
отупля́ти
приту́плений
приту́плювати
притупля́ти
тупа́к
«велика тупа сокира; затуплене знаряддя; тупа, розумово обмежена людина, [тупий незграбний ніж Ме; тупий ніж О]»
тупе́нький
тупе́рь
«тупа людина»
тупе́ць
«тупе знаряддя; [тупа людина]»
тупи́к
«залізнична колія, яка з одного боку обривається; перешкода; безвихідь; [затуплений шматок коси]»
тупи́рь
«тс.»
тупи́ти
тупи́ця
«тупа сокира; тупе знаряддя; тупа людина; [знаряддя для рубання заліза О]»
тупій
«тупа сторона ножа»
тупі́ти
тупі́шати
тупі́ший
тупія́ка
«тупе знаряддя; тупа людина»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тупы́ | білоруська |
тъп | болгарська |
tupy | верхньолужицька |
τέμνω «ріжу» | грецька |
stumpf «скалічений, тупий» | давньоверхньонімецька |
stumbal «обрубок, обрізок» | давньоверхньонімецька |
þomb «надутий живіт; натягнута тятива» | давньоісландська |
þambr «товстий, надутий» | давньоісландська |
тупъ | давньоруська |
tiept «натягувати, робити тугим» | латиська |
tem̃pti | литовська |
tampýti «тягнути, натягувати, розтягувати» | литовська |
tіm̃pti «тягнутися» | литовська |
tìmpa «тятива, рогатка» | литовська |
тап | македонська |
tupy | нижньолужицька |
stumpf «тупий» | нововерхньонімецька |
tępy | польська |
tǫpъ «тупий» | праслов’янська |
tętiva «тятива» (‹temptiva) | праслов’янська |
temptiva | праслов’янська |
tęti «тяти, різати, рубати» | праслов’янська |
stǫpa «ступа, ступня» | праслов’янська |
тупо́й | російська |
тѫпъ | сербо-церковнослов’янська |
ту̏п | сербохорватська |
stumpf «скалічений, тупий» | середньоверхньнімецька |
tupý | словацька |
tòp | словенська |
tupý | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України