ТУЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

тул «сагайдак»

псл. tulъ «тс.»;
споріднене з дінд. tūṇaḥ чол. р. «сагайдак для стріл» (‹ *tūrṇaḥ), tūni жін. р., tū́niraḥ «тс.», далі, можливо, з гр. σωλήν «трубка», двн. dola «труба; стічний канал»;
іє. *tu̯ō[u]-/tu̯ǝu-/ tū-l- «труба» (?);
р. тул «сагайдак», [ту́ло], др. тулъ, п. заст. tuł, ч. toul, toulec, ст. túlec, болг. тул, схв. ту̑л, слн. túl, стсл. тоулъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ту́ла
ту́ло «тс.»
ту́льник «майстер, що виготовляв сагайдаки; той, хто носить сагайдаки і стріли Бі» (заст.)
тульникі́вна «дочка тульника»
тульниче́нко «син тульника»
тульни́чество «мистецтво виготовлення сагайдаків і стріл»
тульничка «дружина тульника»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тул болгарська
σωλήν «трубка» грецька
dola «труба; стічний канал» давньоверхньонімецька
tūṇaḥ давньоіндійська
tūni давньоіндійська
tū́niraḥ «тс.» давньоіндійська
*tūrṇaḥ давньоіндійська
тулъ давньоруська
*tu̯ō[u]-/tu̯ǝu-/ tū-l- «труба» (?) індоєвропейська
tuł (заст.) польська
tulъ «тс.» праслов’янська
тул «сагайдак» російська
ту́ло російська
ту̑л сербохорватська
túl словенська
тоулъ «тс.» старослов’янська
toul чеська
toulec чеська
túlec (ст.) чеська


тул «вид головного убору, шапка, картуз»

не зовсім ясне;
може бути пов’язане з тули́ти або з свн. tülle «трубка», нвн. Tülle, двн. tulli «тс.»;
р. тулья́, схв. ту́љак, ту́љац «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тулія́ «верхня частина капелюха, шапки» (з рос.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tulli «тс.» давньоверхньонімецька
Tülle нововерхньонімецька
тулья́ російська
ту́љак сербохорватська
ту́љац «тс.» сербохорватська
tülle «трубка» середньоверхньнімецька
тули́ти українська

тули́ти

псл. tuliti «притискати, тулити, всовувати, ховати; приборкувати; заспокоювати»;
єдиної етимології не має;
найбільш вірогідним є виведення від tulъ «сагайдак» (з початковим значенням «притулок, вмістилище»), зіставлюваного з гр. σωλήν (гр. σ- з початкового tu̯-) «канава, жолоб», дінд. tū́ṇaḥ «сагайдак», tūṇavaḥ «флейта»;
пов’язувалося також з вірм. t‘oyl «дозвіл; м’який» (Meillet Études 420), далі з лит. túnoti «залишатися в тому самому стані; сидіти навпочіпки», лтс. taũṇât «кутати» (Mühl.–Endz. IV 138);
мало переконливе пов’язання (Schuster-Šewc 1557) з вл. studły «прохолодний, теплуватий, холодний», studnyć «охолоджувати; ставати холодним»;
р. [тули́ть] «ховати, приховувати, закривати», бр. тулі́ць «приховувати», тулі́цца «приязно ставитися; тулитися, линути», п. tulić «заспокоювати», zatulić «закрити», ч. tuliti se «тулитися, притискатися», слц. túlit’ sа «тс.», вл. tuleć «притискати; гнути», tulić «тс.», нл. tuliś «гнути; ховати», болг. ту́ля «ховати; прикривати; затикати», м. тули «тс.», схв. ту́лити «гасити; тупити», слн. túliti se «стискати, притискати», pritúliti se «пригнутися», р.-цсл. затулити «ховати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безприту́ла «безпритульник»
безприту́льний
безприту́льник
відту́лина «отвір, діра»
відтули́ти
втули́ти «всунути»
вту́лка
вту́лчастий
зату́ла «предмет, яким що-небудь затуляють, закривають; [заслінка Ме; відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон; захист, прикриття]»
затули́ти
зату́лка «рід черевоногих молюсків, які мають раковину з кришечкою, що зовсім затуляє устя» (зоол.)
за́тулка «заслінка коло печі»
зату́лок «оздоблення кожуха по борту смушком»
зату́льщина «мито з котла на винокурні»
неприту́льний «якого не можна притулити»
несту́ла «невміла людина, ні до чого не здатна»
обту́ла «огорожа»
обтули́ти «щільно обкутати»
при́ту́л «(техн.) з’єднання дерев’яних брусків торцями; [притулок]»
приту́ла «прибудова; [сарай під одним дахом з хатою; пічна ніша Нед; заслінка Ме]»
приту́лисько «притулок»
притули́ти
притуло́виско «пристанище»
приту́лок «місце, де можна перебути якийсь час; право на проживання іноземним громадянам; [затишне місце; помешкання та утримання О; пристанище]»
розтули́ти(ся)
стул «матня»
стуле́ник «пиріг без начинки»
сту́лень «тс.; [оберемок Нед]»
сту́линь «нерішучий, несміливий»
стули́тися «сховатися»
сту́лка
стулча́стий
туле́ник «різновид книша»
тули́тися
ту́лькати «тулити, обнімати»
уприту́л
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тулі́ць «приховувати» білоруська
тулі́цца «приязно ставитися; тулитися, линути» білоруська
ту́ля «ховати; прикривати; затикати» болгарська
studły «прохолодний, теплуватий, холодний» верхньолужицька
studnyć «охолоджувати; ставати холодним» верхньолужицька
tuleć «притискати; гнути»«тс.» верхньолужицька
tulić «притискати; гнути»«тс.» верхньолужицька
t'oyl «дозвіл; м’який» вірменська
σωλήν «канава, жолоб» (гр. σ- з початкового tu̯-) грецька
tū́ṇaḥ «сагайдак» давньоіндійська
tūṇavaḥ «флейта» давньоіндійська
taũṇât «кутати» латиська
túnoti «залишатися в тому самому стані; сидіти навпочіпки» литовська
тули «тс.» македонська
tuliś «гнути; ховати» нижньолужицька
tulić «заспокоювати»«закрити» польська
zatulić «заспокоювати»«закрити» польська
tuliti «притискати, тулити, всовувати, ховати; приборкувати; заспокоювати» праслов’янська
tulъ «сагайдак» (з початковим значенням «притулок, вмістилище») праслов’янська
тули́ть «ховати, приховувати, закривати» російська
затулити «ховати» русько-церковнослов’янська
ту́лити «гасити; тупити» сербохорватська
túlit' sа «тс.» словацька
túliti se «стискати, притискати»«пригнутися» словенська
pritúliti se «стискати, притискати»«пригнутися» словенська
tuliti se «тулитися, притискатися» чеська

ту́луб «тіло людини або тварини; [кожух Нед]»

єдиної етимології не має;
існує думка (Mikl. EW 365) про тюркське походження цих слів, які зіставляються з чаг. тулб «шкіряний мішок», спорідненим з тат. каз. алт. телеут. тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури»;
припускається також можливість генетичного зв’язку з тул, тули́ти через псл. tul- (‹*toul-) або контамінації запозиченого з тюркських мов слова з тул;
р. ту́ловище «тулуб», [ту́ло, ту́лово], бр. ту́лава, ту́лаў, [ту́лува, ту́лобішчэ] «тс.», [ту́лоб, ту́луб, то́луб] «тс.; великий довгий кожух; основа виробу (постола, ятера)», п. tułów, болг. туло́вище (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

то́луб
толубе́ць «тс.»
то́луп
ту́лоб «тулуб»
туло́вище «тс.»
тулуба́стий «як мішок, без талії (про кожух, свитку)»
тулу́бах «пиріг, з якого виколупана начинка» (жарт.)
тулубе́ць «зменш. до ту́луб; [зовнішня оболонка]»
ту́лубок «зменш. до тулуб»
тулуб'я́стий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» алтайська
ту́лава білоруська
ту́лаў білоруська
ту́лува білоруська
ту́лобішчэ «тс.» білоруська
ту́лоб білоруська
ту́луб білоруська
то́луб «тс.; великий довгий кожух; основа виробу (постола, ятера)» білоруська
туло́вище (з рос.) болгарська
тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» казахська
tułów польська
tul- (‹*toul-) праслов’янська
*toul- праслов’янська
ту́ловище «тулуб» російська
ту́ло російська
ту́лово російська
тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» татарська
тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» телеутський
тул українська
тули́ти українська
тулб «шкіряний мішок» чагатайська

тю́ле́нь «Phoca vitulina» (зоол.)

очевидно, інші слов’янські – запозичення з російської мови;
р. тюле́нь «тюлень; [річне теля]» не зовсім ясне;
гіпотеза про лапландське походження слова, пор. саам. сх. tul’l’a, саам. норв. dullja «вид тюленя» (Миккола РФВ 48, 279), як і припущення про зв’язок слова з [ту́ло] «тулуб», ту́ловище «тс.», а також з гр. στυ̃λος «колона, стовп», дінд. sthū́ṇā «тс.» (Ильинский РФВ 66, 278), недостатньо обґрунтована;
найбільш переконливою видається думка про виникнення слова на російському ґрунті і зв’язок його з р. [у́тельга] «самиця лисуна (гренландського тюленя)», телёнок, др. теля;
зіставлення з телёнок знаходить і семантичне підтвердження в таких назвах тюленя, як п. cielę morskie, фр. veau marin, нім. заст. Meerkalb (букв.) «морське теля»;
бр. цюле́нь «тюлень», ч. слц. tuleň, вл. ćuleń, болг. тюле́н, схв. ту̀лањ, слн. tjúlenj;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тюле́невий
тюле́нина
тюле́нник
тюленя́
тюле́нячий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цюле́нь «тюлень» білоруська
тюле́н болгарська
ćuleń верхньолужицька
στυ̃λος «колона, стовп» грецька
sthū́ṇā «тс.» давньоіндійська
теля давньоруська
Meerkalb «морське теля» (букв.), (заст.) німецька
cielę morskie польська
тюле́нь «тюлень; [річне теля]» російська
ту́ло «тулуб» російська
ту́ловище «тс.» російська
у́тельга «самиця лисуна (гренландського тюленя)» російська
телёнок російська
tul'l'a (сх.) саамська
dullja «вид тюленя» (норв.) саамська
ту̀лањ сербохорватська
tuleň словацька
tjúlenj словенська
veau marin французька
tuleň чеська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.