ТУЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
тул «сагайдак»
псл. tulъ «тс.»;
споріднене з дінд. tūṇaḥ чол. р. «сагайдак для стріл» (‹ *tūrṇaḥ), tūni жін. р., tū́niraḥ «тс.», далі, можливо, з гр. σωλήν «трубка», двн. dola «труба; стічний канал»;
іє. *tu̯ō[u]-/tu̯ǝu-/ tū-l- «труба» (?);
р. тул «сагайдак», [ту́ло], др. тулъ, п. заст. tuł, ч. toul, toulec, ст. túlec, болг. тул, схв. ту̑л, слн. túl, стсл. тоулъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ту́ла
ту́ло
«тс.»
ту́льник
«майстер, що виготовляв сагайдаки; той, хто носить сагайдаки і стріли Бі»
(заст.)
тульникі́вна
«дочка тульника»
тульниче́нко
«син тульника»
тульни́чество
«мистецтво виготовлення сагайдаків і стріл»
тульничка
«дружина тульника»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тул | болгарська |
| σωλήν «трубка» | грецька |
| dola «труба; стічний канал» | давньоверхньонімецька |
| tūṇaḥ | давньоіндійська |
| tūni | давньоіндійська |
| tū́niraḥ «тс.» | давньоіндійська |
| *tūrṇaḥ | давньоіндійська |
| тулъ | давньоруська |
| *tu̯ō[u]-/tu̯ǝu-/ tū-l- «труба» (?) | індоєвропейська |
| tuł (заст.) | польська |
| tulъ «тс.» | праслов’янська |
| тул «сагайдак» | російська |
| ту́ло | російська |
| ту̑л | сербохорватська |
| túl | словенська |
| тоулъ «тс.» | старослов’янська |
| toul | чеська |
| toulec | чеська |
| túlec (ст.) | чеська |
тул «вид головного убору, шапка, картуз»
може бути пов’язане з тули́ти або з свн. tülle «трубка», нвн. Tülle, двн. tulli «тс.»;
не зовсім ясне;
р. тулья́, схв. ту́љак, ту́љац «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тулія́
«верхня частина капелюха, шапки»
(з рос.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tulli «тс.» | давньоверхньонімецька |
| Tülle | нововерхньонімецька |
| тулья́ | російська |
| ту́љак | сербохорватська |
| ту́љац «тс.» | сербохорватська |
| tülle «трубка» | середньоверхньнімецька |
| тули́ти | українська |
тули́ти
псл. tuliti «притискати, тулити, всовувати, ховати; приборкувати; заспокоювати»;
єдиної етимології не має;
найбільш вірогідним є виведення від tulъ «сагайдак» (з початковим значенням «притулок, вмістилище»), зіставлюваного з гр. σωλήν (гр. σ- з початкового tu̯-) «канава, жолоб», дінд. tū́ṇaḥ «сагайдак», tūṇavaḥ «флейта»;
пов’язувалося також з вірм. t‘oyl «дозвіл; м’який» (Meillet Études 420), далі з лит. túnoti «залишатися в тому самому стані; сидіти навпочіпки», лтс. taũṇât «кутати» (Mühl.–Endz. IV 138);
мало переконливе пов’язання (Schuster-Šewc 1557) з вл. studły «прохолодний, теплуватий, холодний», studnyć «охолоджувати; ставати холодним»;
р. [тули́ть] «ховати, приховувати, закривати», бр. тулі́ць «приховувати», тулі́цца «приязно ставитися; тулитися, линути», п. tulić «заспокоювати», zatulić «закрити», ч. tuliti se «тулитися, притискатися», слц. túlit’ sа «тс.», вл. tuleć «притискати; гнути», tulić «тс.», нл. tuliś «гнути; ховати», болг. ту́ля «ховати; прикривати; затикати», м. тули «тс.», схв. ту́лити «гасити; тупити», слн. túliti se «стискати, притискати», pritúliti se «пригнутися», р.-цсл. затулити «ховати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безприту́ла
«безпритульник»
безприту́льний
безприту́льник
відту́лина
«отвір, діра»
відтули́ти
втули́ти
«всунути»
вту́лка
вту́лчастий
зату́ла
«предмет, яким що-небудь затуляють, закривають; [заслінка Ме; відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон; захист, прикриття]»
затули́ти
зату́лка
«рід черевоногих молюсків, які мають раковину з кришечкою, що зовсім затуляє устя»
(зоол.)
за́тулка
«заслінка коло печі»
зату́лок
«оздоблення кожуха по борту смушком»
зату́льщина
«мито з котла на винокурні»
неприту́льний
«якого не можна притулити»
несту́ла
«невміла людина, ні до чого не здатна»
обту́ла
«огорожа»
обтули́ти
«щільно обкутати»
при́ту́л
«(техн.) з’єднання дерев’яних брусків торцями; [притулок]»
приту́ла
«прибудова; [сарай під одним дахом з хатою; пічна ніша Нед; заслінка Ме]»
приту́лисько
«притулок»
притули́ти
притуло́виско
«пристанище»
приту́лок
«місце, де можна перебути якийсь час; право на проживання іноземним громадянам; [затишне місце; помешкання та утримання О; пристанище]»
розтули́ти(ся)
стул
«матня»
стуле́ник
«пиріг без начинки»
сту́лень
«тс.; [оберемок Нед]»
сту́линь
«нерішучий, несміливий»
стули́тися
«сховатися»
сту́лка
стулча́стий
туле́ник
«різновид книша»
тули́тися
ту́лькати
«тулити, обнімати»
уприту́л
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тулі́ць «приховувати» | білоруська |
| тулі́цца «приязно ставитися; тулитися, линути» | білоруська |
| ту́ля «ховати; прикривати; затикати» | болгарська |
| studły «прохолодний, теплуватий, холодний» | верхньолужицька |
| studnyć «охолоджувати; ставати холодним» | верхньолужицька |
| tuleć «притискати; гнути»«тс.» | верхньолужицька |
| tulić «притискати; гнути»«тс.» | верхньолужицька |
| t'oyl «дозвіл; м’який» | вірменська |
| σωλήν «канава, жолоб» (гр. σ- з початкового tu̯-) | грецька |
| tū́ṇaḥ «сагайдак» | давньоіндійська |
| tūṇavaḥ «флейта» | давньоіндійська |
| taũṇât «кутати» | латиська |
| túnoti «залишатися в тому самому стані; сидіти навпочіпки» | литовська |
| тули «тс.» | македонська |
| tuliś «гнути; ховати» | нижньолужицька |
| tulić «заспокоювати»«закрити» | польська |
| zatulić «заспокоювати»«закрити» | польська |
| tuliti «притискати, тулити, всовувати, ховати; приборкувати; заспокоювати» | праслов’янська |
| tulъ «сагайдак» (з початковим значенням «притулок, вмістилище») | праслов’янська |
| тули́ть «ховати, приховувати, закривати» | російська |
| затулити «ховати» | русько-церковнослов’янська |
| ту́лити «гасити; тупити» | сербохорватська |
| túlit' sа «тс.» | словацька |
| túliti se «стискати, притискати»«пригнутися» | словенська |
| pritúliti se «стискати, притискати»«пригнутися» | словенська |
| tuliti se «тулитися, притискатися» | чеська |
ту́луб «тіло людини або тварини; [кожух Нед]»
припускається також можливість генетичного зв’язку з тул, тули́ти через псл. tul- (‹*toul-) або контамінації запозиченого з тюркських мов слова з тул;
існує думка (Mikl. EW 365) про тюркське походження цих слів, які зіставляються з чаг. тулб «шкіряний мішок», спорідненим з тат. каз. алт. телеут. тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури»;
єдиної етимології не має;
р. ту́ловище «тулуб», [ту́ло, ту́лово], бр. ту́лава, ту́лаў, [ту́лува, ту́лобішчэ] «тс.», [ту́лоб, ту́луб, то́луб] «тс.; великий довгий кожух; основа виробу (постола, ятера)», п. tułów, болг. туло́вище (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
то́луб
толубе́ць
«тс.»
то́луп
ту́лоб
«тулуб»
туло́вище
«тс.»
тулуб'я́стий
«тс.»
тулуба́стий
«як мішок, без талії (про кожух, свитку)»
тулу́бах
«пиріг, з якого виколупана начинка»
(жарт.)
тулубе́ць
«зменш. до ту́луб; [зовнішня оболонка]»
ту́лубок
«зменш. до тулуб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» | алтайська |
| ту́лава | білоруська |
| ту́лаў | білоруська |
| ту́лува | білоруська |
| ту́лобішчэ «тс.» | білоруська |
| ту́лоб | білоруська |
| ту́луб | білоруська |
| то́луб «тс.; великий довгий кожух; основа виробу (постола, ятера)» | білоруська |
| туло́вище (з рос.) | болгарська |
| тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» | казахська |
| tułów | польська |
| tul- (‹*toul-) | праслов’янська |
| *toul- | праслов’янська |
| ту́ловище «тулуб» | російська |
| ту́ло | російська |
| ту́лово | російська |
| тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» | татарська |
| тулуп «шкіряний мішок без шва з однієї шкури» | телеутський |
| тул | українська |
| тули́ти | українська |
| тулб «шкіряний мішок» | чагатайська |
тю́ле́нь «Phoca vitulina» (зоол.)
очевидно, інші слов’янські – запозичення з російської мови;
р. тюле́нь «тюлень; [річне теля]» не зовсім ясне;
гіпотеза про лапландське походження слова, пор. саам. сх. tul’l’a, саам. норв. dullja «вид тюленя» (Миккола РФВ 48, 279), як і припущення про зв’язок слова з [ту́ло] «тулуб», ту́ловище «тс.», а також з гр. στυ̃λος «колона, стовп», дінд. sthū́ṇā «тс.» (Ильинский РФВ 66, 278), недостатньо обґрунтована;
найбільш переконливою видається думка про виникнення слова на російському ґрунті і зв’язок його з р. [у́тельга] «самиця лисуна (гренландського тюленя)», телёнок, др. теля;
зіставлення з телёнок знаходить і семантичне підтвердження в таких назвах тюленя, як п. cielę morskie, фр. veau marin, нім. заст. Meerkalb (букв.) «морське теля»;
бр. цюле́нь «тюлень», ч. слц. tuleň, вл. ćuleń, болг. тюле́н, схв. ту̀лањ, слн. tjúlenj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тюле́невий
тюле́нина
тюле́нник
тюленя́
тюле́нячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цюле́нь «тюлень» | білоруська |
| тюле́н | болгарська |
| ćuleń | верхньолужицька |
| στυ̃λος «колона, стовп» | грецька |
| sthū́ṇā «тс.» | давньоіндійська |
| теля | давньоруська |
| Meerkalb «морське теля» (букв.), (заст.) | німецька |
| cielę morskie | польська |
| тюле́нь «тюлень; [річне теля]» | російська |
| ту́ло «тулуб» | російська |
| ту́ловище «тс.» | російська |
| у́тельга «самиця лисуна (гренландського тюленя)» | російська |
| телёнок | російська |
| tul'l'a (сх.) | саамська |
| dullja «вид тюленя» (норв.) | саамська |
| ту̀лањ | сербохорватська |
| tuleň | словацька |
| tjúlenj | словенська |
| veau marin | французька |
| tuleň | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України