ТРІО — ЕТИМОЛОГІЯ
трі́о (муз.)
запозичення з італійської мови;
іт. trio тлумачиться як результат контамінації форм tre «три» і duo «дует» (Фасмер IV 103; Gamillscheg 870) або як утворене від лат. trēs (с. р. tria) «три», за аналогією до іт. duo, архаїчної форми від due «два» (Dauzat 727; Klein 1652);
р. болг. м. три́о, бр. тры́о, п. ч. слц. вл. trio, схв. три̏о, слн. trío;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тры́о | білоруська |
три́о | болгарська |
trio | верхньолужицька |
trio «три»«дует» | італійська |
duo | італійська |
due «два» | італійська |
tre | італійська |
duo | італійська |
trēs «три» (с. р. tria) | латинська |
три́о | македонська |
trio | польська |
три́о | російська |
три̏о | сербохорватська |
trio | словацька |
trío | словенська |
trio | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України