ТРОЯН — ЕТИМОЛОГІЯ

троя́н «коріандр посівний, кінза, Coriandrum sativum L.» (бот.)

може бути також пов’язане з три (дрібні квітки рослини зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики);
можливо, пов’язане з труї́ти, оскільки зелень і насіння рослини мають різкий запах і можуть вживатись для відлякування шкідників;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
три (дрібні квітки рослини зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики) українська
труї́ти українська

три

псл. trьje (чол. р.), tri (жін., с. р.), trojь;
споріднене з лит. trỹs «три», лтс. trîs, гот. þreis, þreja, двн. drīe, drīo, нвн. drei, дісл. þrír, лат. trēs (чол., жін. р.), tria (с. р.), гр. τρεĩς (чол., жін. р.), τρία (с. р.), дінд. tráya-ḥ (чол. р.), trī, trini (с. р.), ав. ϑrāуō, алб. tre, tri, тох. A tre, хет. tri;
іє. *trei̯- (кількісний числівник), *trei̯o-/ troi̯o- (збірний);
р. три, трое, бр. тры, тро́е, др. трье (чол. р.), три (жін., с. р.), трои, п. trzej (про чоловіків), trzy, troje, ч. třі, ст. třie (чол. р.), třі (жін., с. р.), tré «троє», trojí, troje, слц. traja (про чоловіків), tri, вл. třo (про чоловіків), tři, troji, нл. tśo (про чоловіків), tśi, tśoji, полаб. tåri, болг. м. три «три; троє», схв. три̑, тро̏jе, слн. trijé (чол. р.), trí (жін., с. р.), tróje, стсл. триѥ (чол. р.), три (жін., с. р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

во-тро́йци «втретє»
впотрі́йні «тричі»
втрі́йку «утрьох»
втрійню «тс.»
втро́є
на́тро́є
потрі́йний
потро́єний
потро́ювати(ся)
стро́єний
трая́к «монета вартістю 75 копійок»
трейча́тий «тройчатий»
трийє́ «три» (чол. р.)
трийча́тий (фольклорний епітет барвінку)
трі́єчник
трі́йка
трійкар «візник на трійці» (заст.)
трі́йко
трійна́стий «троякий»
трійни́й (мат.)
трійни́к «предмет, що складається з трьох частин; [шлея з трьома смугами]»
трійниця «тоненькі гілки смереки, очищені від кори, на які нанизують гриби, ягоди»
трійня́ «троє близнят»
трійня́та
Трі́йця «триєдине божество (у християнській релігії); християнське релігійне свято; троє; три з’єднані разом свічки; [клеймо на овечому вусі у формі розтину на три частини; рід орнаменту на вишивках, комбінація знаків Х та У О]»
трійча́к «вила з трьома зубами»
трійчаки́
трійча́стий
трійча́та «тс.»
трійча́тий
трійча́тка «предмет, що складається з трьох однакових частин» (розм.)
трійча́тки «вила»
тро́є
троєм «утроє»
тро́єчко «тс.»
тро́єчник
троє́шки «трійня»
трои́нка «листок конюшини»
тро́ї «троє»
трої́стий
трої́ти «ділити натроє; збільшувати втроє»
трої́тися
тро́їцький «який стосується свята Тройці»
трої́чний «тс.»
тро́йка «троє коней, запряжених в один екіпаж; екіпаж із запряженими в нього трьома кіньми»
тройко́
тройни́й (у сполученні тройні́ вила «вила з трьома ріжками»)
тройни́к «вид гри в м’яч»
тройни́ти «троїтися, здаватися потрійним» (безос.)
тройня́к «зв’язані докупи три кулики, якими криють будівлю»
тройня́та
Тро́йця «християнське релігійне свято; Зелені свята»
тройча́к «трьохлемішний плуг Дз; вила з трьома ріжками Ва»
тройчаки́ «вила з трьома зубами; залізні вила -- трійчата Чаб»
тройча́стий «сплетений втроє»
тройча́тий «тс.»
тройча́тка «батіг, сплетений з трьох ременів або з трьома кінцями; вила з трьома ріжками Ва»
тройчи́стий «який стосується Тройці»
троя́к «грошовий знак вартістю три карбованці; трирічна тварина; тройка (коней); [монета вартістю три копійки Л, Нед; вид гри Нед]» (розм.)
трояки́ «вила з трьома зубами»
троя́кий «потрійний»
троя́ковий «тс.»
троя́н «троє (коней); батько трьох близнят; вид танцю; рід гри»
трояни́ «дерев’яні вила з трьома зубами»
трояни́ць «плуг з трьома залізами»
троя́нка «мати трьох близнят»
троянки́ «дерев’яні вила з трьома зубами; козли, на яких носять сніпки для вшивання стріхи»
троя́чка «грошовий знак вартістю три карбованці»
троячо́к «вид монети»
употрі́йні «утроє»
утрійку «утрьох»
утрі́йці «тс.»
утро́є
утрьо́х
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ϑrāуō авестійська
tre албанська
tri албанська
тры білоруська
тро́е білоруська
три «три; троє» болгарська
třo (про чоловіків), tři, troji верхньолужицька
tři верхньолужицька
troji верхньолужицька
þreis готська
þreja готська
τρεĩς (чол., жін. р.) грецька
τρία (с. р.) грецька
drīe давньоверхньонімецька
drīo давньоверхньонімецька
tráya-ḥ (чол. р.) давньоіндійська
trī давньоіндійська
trini (с. р.) давньоіндійська
þrír давньоісландська
трье (чол. р.) давньоруська
три (жін., с. р.) давньоруська
трои давньоруська
*trei̯- (кількісний числівник) індоєвропейська
*trei̯o-/ troi̯o- (збірний) індоєвропейська
trēs (чол., жін. р.) латинська
tria (с. р.) латинська
trîs латиська
trỹs «три» литовська
три «три; троє» македонська
tśo (про чоловіків), tśi, tśoji нижньолужицька
tśi нижньолужицька
tśoji нижньолужицька
drei нововерхньонімецька
tåri полабська
trzej (про чоловіків), trzy, troje польська
trzy польська
troje польська
trьje (чол. р.) праслов’янська
tri (жін., с. р.) праслов’янська
trojь праслов’янська
три російська
трое російська
три̑ сербохорватська
тро̏jе сербохорватська
traja (про чоловіків), tri словацька
tri словацька
trijé (чол. р.), trí (жін., с. р.), tróje словенська
trí словенська
tróje словенська
триѥ (чол. р.) старослов’янська
три (жін., с. р.) старослов’янська
tre тохарська А
tri хетська
třі чеська
třie «троє» (ст.) чеська
třі (ст.) чеська
tré (ст.) чеська
trojí (ст.) чеська
troje (ст.) чеська

трійка «конюшина лучна, Trifolium pratense L.» (бот.)

назва зумовлена будовою листка, що має три пластинки;
пор. трили́стник «конюшина»;
похідне утворення від три;
р. бр. [троица] «конюшина лучна», ч. [trojka, trojačka] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тройня́г «конюшина середня, Trifolium medium L.»
тройнячо́к «конюшина повзуча, Trifolium repens L.»
троя́н «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
троица «конюшина лучна» білоруська
троица «конюшина лучна» російська
трили́стник «конюшина» українська
три українська
trojka «тс.» чеська
trojačka «тс.» чеська

труї́ти

псл. truti, trovǫ «споживати, витрачати, перетравлювати; труїти» пов’язане чергуванням голосних з ітеративом traviti «травити»;
р. трави́ть «перетравлювати (їжу); споживати; знищувати отрутою», бр. траві́ць «перетравлювати», атру́та «отрута», др. трути, трову «тратити», тры́ти, трыю «тс.», п. truć, truję «труїти; знищувати; споживати», ч. [trut’, truju] «труїти», слц. trovit’ «тратити; споживати», нл. tšuś, tšuju «бути позбавленим, втрачати», болг. тро́вя «отруюю», отро́ва «отрута», м. труjе «отруює», схв. тро̀вати, тру̏jем «труїти», о̀тров «отрута», слн. trováti, trújem «труїти», стсл. травити, травлѭ «поїдати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

втрої́ти «отруїти»
затрої́ти «тс.»
затруї́ти «отруїти; [наситити отрутою; заразити]»
натруї́ти
отрі́й «отрута»
отрі́йниця «отруйниця»
отро́ва «отрута»
отро́вний «отруйний»
отруї́ти
отру́йливий
отру́йний
отру́йник
отру́йність
отру́та
отру́тний
отру́тник
отру́тність
отру́ювання
отру́ювач
отру́я «отрута»
протру́єний
протру́єння
протруї́ти
протру́йник
протру́ювальний
протру́ювання
протру́ювач
строї́ти «струїти»
строї́ти «отруїти»
стру́єний
струї́ти
трі́йка «отрута Г; труїння ВеЗн»
трі́йло «тс.»
трої́ти «труїти»
троти́на «отрута»
троя́к
троя́н «тс.»
троянкі́ «вид отруйних грибів»
тру́єний
труїзна́ «отрута»
труї́ння
тру́йка «тс.»
труйни́й
тру́нок «отрута»
тру́та́
тру́ти «тс.»
трути́зна
трути́на́
труті́вка
тру́тка «тс.»
трутни́й «отруйний, отруєний»
тру́тник «отруювач»
утрійний «отруйний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
траві́ць «перетравлювати» білоруська
атру́та «отрута» білоруська
тро́вя «отруюю» болгарська
отро́ва «отрута» болгарська
трути давньоруська
трову «тратити» давньоруська
тры́ти давньоруська
трыю «тс.» давньоруська
труjе «отруює» македонська
tšuś «бути позбавленим, втрачати» нижньолужицька
tšuju «бути позбавленим, втрачати» нижньолужицька
truć «труїти; знищувати; споживати» польська
truję «труїти; знищувати; споживати» польська
truti праслов’янська
trovǫ «споживати, витрачати, перетравлювати; труїти» праслов’янська
traviti «травити» праслов’янська
трави́ть «перетравлювати (їжу); споживати; знищувати отрутою» російська
тро̀вати сербохорватська
тру̏jем «труїти» сербохорватська
о̀тров «отрута» сербохорватська
trovit' «тратити; споживати» словацька
trováti «труїти» словенська
trújem «труїти» словенська
травити старослов’янська
травлѭ «поїдати» старослов’янська
trut' «труїти» чеська
truju «труїти» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.