ТРИВОГА — ЕТИМОЛОГІЯ

триво́га

псл. *trьvoga;
єдиної етимології не має;
пов’язується (Фасмер IV 97) з р. отва́га;
вважається (Черных II 259–260) похідним із суфіксальним -(u̯о)оg- від іє. *tris «тричі» з початковим значенням «тричі повторений сигнал про небезпеку»;
слово зіставлялось також з іє. *ter- «терти» (Младенов 637–638), з гр. τάρβος «страх», ταρβέω «лякаюсь», дінд. tárjati «лякає» (Горяев 375), з п. trwać «тривати», ч. trvati «тс.» (Brüсkner 578, 684);
р. болг. (з р.?) трево́га, бр. трыво́га, п. trwoga;
Фонетичні та словотвірні варіанти

затриво́жений
натриво́жний «тривожний»
розтриво́жений
стрево́жити(ся)
стриво́жений
стриво́женість
стріво́жити(ся)
терво́га «тривога»
трево́га
тревожи́тель «хто викликає тривогу»
трево́жити «непокоїти, викликати тривогу, лякати»
тревожли́вий «боязкий, несміливий; лякливий; тривожний»
трево́жний «тс.»
триво́жити
триво́жний
тріво́га «тс.»
тріво́жити «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
трыво́га білоруська
трево́га (з р.?) болгарська
τάρβος «страх» грецька
ταρβέω «лякаюсь» грецька
tárjati «лякає» давньоіндійська
*tris «тричі» індоєвропейська
*ter- «терти» індоєвропейська
trwać «тривати» польська
trwoga польська
*trьvoga праслов’янська
-(u̯о)оg- праслов’янська
отва́га російська
трево́га (з р.?) російська
trvati «тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.