ТРЕБУХА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, пов’язане з р. растребуши́ть «розтельбушити, розтріпати, розтеребити», похідним від требуши́ть «тельбушити», требуха́ «тельбухи», споріднених з укр. [требу́х] «тс.»;

єдиної етимології не має;

можливо, псл. *terb-, [*tъrb-], у якому -b- є розширювачем кореня *ter-, що виступає в псл. *terti «терти»;

у такому разі пов’язане з псл. *terbiti «теребити, чистити», а також укр. [те́ре́б] «живіт», [тере́бух] «ненажера», схв. тр̏ба «живіт»;

при цьому -ух, -уха (з псл. -uхъ, -uха) розглядаються як словотвірні форманти (Sł. prasł. I 74; Grošelj Sl. revija 5–7, 122);

менш вірогідне припущення, що джерелом є псл. *trьbuxъ, яке складається з префікса *trь-, що зберігся в р. тре- (в прикметниках церковнослов’янського походження, напр., тресвятой, треклятый), і кореня bux- (в укр. бу́хнути, набуха́ти – Фасмер IV 96);

мало переконливі зіставлення з п. torba (Brüсkner 567), лат. strebula (мн.) «м’ясо на стегнах тварини, що приноситься в жертву» (Grošelj тж), іт. trippa «черево» (Matzenauer 352), лат. uterus «черево» (Machek ESJČ 641);

р. тре- буха́ «нутрощі», бр. трыбу́х, [трэбу́х] «тс.», трыбушы́ць «рвати, терзати, потрошити», п. [telbuch, terbuch, trybuch], ч. [terboch] «черево», ст. teřbuch, слц. [terbuch, trebucha] «тс.», нл. tarbuch «живіт, нутрощі», болг. търбу́х «шлунок, живіт», м. трбув «черево», схв. тр̀бух, слн. trébuh «тс.», р.-цсл. трибухъ «нутрощі»;