ТОРЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
та́рча́ «рід великого щита, що вживався тільки при захисті міста»
запозичення з польської мови;
п. tarcza, tarcz «тс.», як і ч. слц. terč «мішень», вл. tarč «мішень; щит», слн. tárča «мішень», цсл. тарча «щит», походить від свн. tar(t)sche «круглий шкіряний щит», що відтворює фр. ст. targe «тс.», яке виникло з франк. *targa, спорідненого з двн. zarga «обід, край, ребро», дангл. targe «маленький круглий щит», targa, дісл. targa «тс.»;
р. [тарч, торч] «невеликий круглий щит», бр. [та́рча] «щит»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тарчи́стий
«щитоподібний, щитовидний; крислатий, тінистий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| та́рча «щит» | білоруська |
| tarč «мішень; щит» | верхньолужицька |
| targe «маленький круглий щит» | давньоанглійська |
| targa | давньоанглійська |
| zarga «обід, край, ребро» | давньоверхньонімецька |
| targa «тс.» | давньоісландська |
| tarcza | польська |
| tarcz «тс.» | польська |
| тарч | російська |
| торч «невеликий круглий щит» | російська |
| tar(t)sche «круглий шкіряний щит» | середньоверхньнімецька |
| terč «мішень» | словацька |
| tárča «мішень» | словенська |
| *targa | франкська |
| targe «тс.» (ст.) | французька |
| тарча «щит» | церковнослов’янська |
| terč «мішень» | чеська |
торф
запозичення з німецької мови;
н. Torf «торф» споріднене з англ. turf «дерн, торф», швед. дісл. torf, дат. tørv «тс.», псл. *dьr̥nъ «дерен»;
р. бр. болг. торф, п. torf;
Фонетичні та словотвірні варіанти
торе́ць
«торфове болото»
торф'яни́й
торф'яни́к
«тс.; робітник на торфорозробках»
торф'яни́стий
торф'яни́стість
торф'яни́ще
«тс.»
торфи́стий
«торф’янистий»
то́рфище
то́рфник
«торф’яний мох»
торфови́к
«торфове болото»
торфо́висько
торфо́вище
торфува́ння
торфува́ти
«удобрювати торфом»
торч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| turf «дерн, торф» | англійська |
| торф | білоруська |
| торф | болгарська |
| torf | давньоісландська |
| tørv «тс.» | датська |
| Torf «торф» | німецька |
| torf | польська |
| *d<SUP>ь</SUP>r̥nъ «дерен» | праслов’янська |
| торф | російська |
| torf | ? |
торча́ти «виступати, стирчати»
псл. *tъr̥četi «стирчати», паралельне до *stъr̥četi «тс.»;
р. торча́ть «стирчати», бр. тарча́ць, др. торчати, п. sterczeć (‹ starczeć) «стирчати», ч. trčeti, слц. trčat’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
торч
«огорожа з вертикально укріплених палок Г; частина підвалини дерев’яної будівлі Бі»
торч
«сторч»
(присл.)
то́рчевий
«поставлений сторч»
торчи́на
«одна палка з огорожі»
торчі́ти
«тс.»
торчкува́тий
«сторчкуватий»
торчма́
«тс.»
торчови́й
«зроблений з вертикально укріплених палок»
(про огорожу)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тарча́ць | білоруська |
| торчати | давньоруська |
| sterczeć «стирчати» (‹ starczeć) | польська |
| starczeć | польська |
| *t<SUP>ъ</SUP>r̥četi «стирчати» | праслов’янська |
| *st<SUP>ъ</SUP>r̥četi «тс.» | праслов’янська |
| торча́ть «стирчати» | російська |
| trčat' «тс.» | словацька |
| trčeti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України