ТОРОПИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

припускалася також можливість зв’язків з утвореннями звуконаслідувального характеру (Kopečný, Езиков. изсл. Младенов, 378);

допускається спорідненість з лит. tarpà «процвітання, зростання», tar̃pti «процвітати», лтс. tãrpa «сила, здатність», tārps «дужий», дінд. tṛ́pyati (tṛpṇṓti, tárpati) «насичується, одержує задоволення», гр. τέρπω «насичую, радую» (Фасмер IV 85; Trautmann 314; Mühl.–Endz. IV 149–150), з дісл. starf «важка робота», лит. stropùs «старанний, ретельний», stropti «стати старанним» (Machek ESJČ 649; Persson Beitr. 438);

зіставляється також з гр. τρέπω «повертаю», лат. trepit «повертає», дінд. trápatē «бентежиться» (первісно «відвертається»), tṛpráḥ «неспокійний» (Strekel AfSlPh 28, 503; Walde–Hofm. II 702; Persson Beitr. 954);

пов’язується з *torpěti «торопіти» (Потебня РФВ 4, 211; Черных II 252; Аникин ОЛА 1984, 287–288; Trautmann 325; Torbiörnsson LM II 85–86);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. *torpiti;

р. торопи́ть «квапити», торопли́вый «квапливий», бр. [тарапі́цца] «поспішати», таро́пкі «швидкий, поспішний», др. тороплениѥ «квапливість», ч. [trap] «поспіх», схв. тра̀пати «швидко йти, поспішати»;

похідне утворення від основи дієслова [торо́пити] «підганяти», [торопитися] «поспішати»;

щодо розвитку інтелектуального значення від первісного, пов’язаного з швидким рухом, пор. би́стрий, метки́й, спри́тний;

пор. також лит. tãrpti «досягати успіхів, процвітати»;

твердження про відсутність зв’язку з торопи́ть (Горяев 295) позбавлене підстав;

р. расторо́пный, бр. растаро́пны, п. roztropny;

псл. *torpiti «мучити; лякати» пов’язане чергуванням голосних з *t^ьr̥pěti «терпіти»;

бр. [тарапа́ты] «клопіт, турботи», п. trapić się «мучитися, терзатися; турбуватися», utrapienie «журба; клопіт, турбота», utrapieniec «нещасливець», ч. діал. слц. trampoty «клопіт, морока, труднощі», слн. trápiti «мучити, надокучати»;

псл. *torpěti «лякатися», пов’язане з *torpiti «квапити», *t^ьr̥pěti «терпіти»;

споріднене з лат. torpeo «перебуваю в заціпенінні, в остовпінні»;

р. торопе́ть «бентежитися; лякатися, полохатися», бр. тарапі́цца «лякатися (про коня)», [тарапа́ны] «страх», [то́роп] «тс.» Носович, п. tropić się «бентежитися, ніяковіти», вл. trаpić (so) «мучити; утискати, лякати», болг. тра́пен «спантеличений», слн. tràp «дурень»;