ТОРОК — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *torkъ зіставлялося також з *ter- «терти» (Holub–Kop. 388);

псл. *torkъ «мотузка, зав’язка»;

споріднене з прус. tarkue «ремінь в упряжі», лтс. te̦͂rka «мотузка для прив’язування буйків до рибальської сіті», дінд. tarkúḥ «веретено», гр. ἄτραϰτος «тс.», лат. torquēre «крутити, вити», torques «ланцюг», двн. drāhsil «токар», нвн. drechseln «точити», алб. tjerr «пряду», ірл. torc «коса», кімр. torch «намисто», тох. A, B tsark «мучити»;

іє. *tork- «крутити, вити»;

р. торока́ «ремені ззаду сідла», [тороко́] «тс.», [торо́ка] «облямівка, бахрома», [торо́чка] «стрічка для облямівки», бр. таро́кі «ремені ззаду сідла», др. торокъ «тс.; стрічка, що пов’язувалася на чоло», п. trok, troki «ремінці, мотузки; пута, торочки», ч. trak, trák «лямка», tráky (заст.) «підтяжки, шлейки», слц. trak, traky «тс.», вл. trok «мотузка, линва», м. трака «стрічка», схв. тра̑к, тра̏ка «тс.»;

похідне утворення від тор «колія», р. [тор] «вторована дорога» з пізнішою видозміною значення;

р. [то́рок] «тс.», бр. [таро́к] «кладка через річку з колод»;

запозичення з угорської мови;

уг. törköly «виноградні вичавки», очевидно, походить від свн. torkel «виноградний прес», що виникло з двн. torcula, яке через слат. torcula зводиться до лат. torculum «тс.», пов’язаного з дієсловом tоrqueо, -ēre «повертати; крутити», спорідненим з дінд. tarkúḥ «веретено», гр. ἄτραϰτος «тс.», алб. tjerz «пряду», прус. terkue «ремінь у збруї», псл. *tоrkъ, укр. то́рок;

слц. terkel «виноградні вичавки», terkelicа «горілка з виноградних вичавок»;

складне слово, що виникло із словосполучення то(й) рік;

запозичення з польської мови;

п. troki «ремені, вірьовки, зав’язки» відповідає укр. то́рок «торочка», то́роки́ «ремені ззаду сідла; торочки»;

очевидно, пов’язане з торо́ка, то́рок «кромка» (див.);

не зовсім ясне, можливо, пов’язане з п. [otrok] «мотузка для обв’язування; мисливська сіть», утвореним з префікса о- та кореня trok-, якому відповідає укр. тороки́, торо́чи́ти;

р. [отро́чить] «відв’язати сіть»;