ТОПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

то́пати «іти»

псл. top-, пов’язане чергуванням голосних з tep-;
звуконаслідувальне утворення, пор. лтс. tapa, tapu «туп-туп»;
tapât «крокувати, топати», лит. tapuoti «тс.»;
пор. також фін.-уг. tap «бити, штовхати», самодійське tap- «тс.» (див. Paasonen KSz 14, 69), тат. каз. кипч. taptamak «топтати», tap-tap «туп-туп»;
р. то́пать, бр. то́паць, п. [topotać się] «дрижати (від страху, тривоги)», ч. t’opati «крокувати», вл. topotać «тупати», болг. м. то́пот «тупіт», схв. топо̀тати «тупати», слн. topotáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

про́топки «слід ніг»
ро́зтопом «завзято, радо, із запалом»
розтопша́ «незграбна жінка»
топ «туп» (виг.)
топа́ «стопа»
топанча́ «черевичок»
то́піт
то́пкати «топтати»
топота́ти «бігти з тупотом»
топоті́ти «тс.»
топу́-топу́ «тупу-тупу» (виг.)
тьо́па «той, хто топає»
тьо́пати «плентатися»
тьо́пкатися «тинятися»
тьо́пко «той, хто тупотить»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
то́паць білоруська
то́пот «тупіт» болгарська
topotać «тупати» верхньолужицька
taptamak «топтати» казахська
tap-tap казахська
taptamak «топтати» кипчацька
tap-tap кипчацька
tapa латиська
tapu «туп-туп» латиська
tapât «крокувати, топати» латиська
tapuoti «тс.» литовська
то́пот «тупіт» македонська
topotać się «дрижати (від страху, тривоги)» польська
top- праслов’янська
tep- праслов’янська
то́пать російська
топо̀тати «тупати» сербохорватська
topotáti «тс.» словенська
taptamak «топтати» татарська
tap-tap «туп-туп» татарська
t'opati «крокувати» чеська
tap «бити, штовхати» ?
tap- «тс.» (див. Paasonen KSz 14, 69) ?


ліноти́п «друкарська машина, що відливає набір цілими рядками»

запозичено з англійської мови, можливо, через посередництво німецької чи французької (н. Linotype, фр. linotype);
англ. linotype «тс.» утворене на основі словосполучення line-of-type;
англ. line «лінія» походить від лат. līnea (звідки й укр. лі́нія), прийменник of «з, від» споріднений з нвн. ab «від», лат. ab, гр. ἀπό «геть, від», іменник type «штамп, відбиток, літера» походить від гр. τόπος «відбиток», пов’язаного з τύπτω «стукаю, б’ю», спорідненим з дінд. prastumpati «стукае», укр. то́пати, ту́пати;
р. болг. линотйп, бр. лінаты́п, п. ч. слц. linotyp, схв. лȕнотӣп, слн. linotype, linotaip;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лінотипі́ст
ліноти́пія
Етимологічні відповідники

Слово Мова
linotype «тс.» англійська
of англійська
type англійська
лінаты́п білоруська
линоти́п болгарська
τύπτω «стукаю, б’ю» грецька
ἀπό грецька
τόπος грецька
prastumpati «стукае» давньоіндійська
līnea (звідки й укр. лі́нія) латинська
ab латинська
Linotype німецька
ab нововерхньонімецька
linotyp польська
линоти́п російська
лȕнотӣп сербохорватська
linotyp словацька
linotype словенська
linotaip словенська
то́пати українська
лі́нія українська
linotype французька
linotyp чеська
ту́пати ?

топи́ти «силою занурюючи у воду, змушувати опускатися на дно; заливати (про воду)»

псл. topiti «топити», що є фактитивом до *topnǫti «тонути»;
дальші зв’язки кореня top- не зовсім ясні;
припускається спорідненість із top- «нагрівати» – через topь «болото» і його значення «місце, де розтанув сніг чи лід» (Фасмер IV 78–79) або через розвиток семантики «нагрівати – плавити, розтоплювати – затоплювати – топити» (Shuster-Šewc 1504);
зіставлялося також з tep- «бити», що чергується з top-, пор. п. tepać «бити» (Brückner 573; Младенов 636; 644), з гр. ϑάπτω «хороню», τάφος «могила» (Горяев 372), вірм. t‘at‘avem «занурюю, вмочаю» (Hübschmann Arm. 448; Machek ESJČ 647), лит. tàpti «ставати» (Zubatý St. a čl. I 231–232; Stang NTS 16, 1952, 259 і далі);
р. топи́ть, бр. тапі́ць, др. топити «потопляти», п. вл. topić, ч. topiti «занурювати у воду», слц. topit’, нл. topiś, болг. топя́, м. топи «тс.», схв. то̀пити «затопляти», слн. topíti «занурювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

допото́пний
зато́плюваність
затопля́ти
підтопля́ти
пото́п
пото́па «потоп»
потопа́ючий
потопе́льник
пото́пленик «утопленик»
потопляник «тс.»
стопі́ло «стояча болотна вода»
тапі́ло «тс.»
топ «трясовина»
топа́ти «топитися»
топе́лець «утопленик; водяник»
топелиця «русалка»
то́пель «глибоке місце»
топе́льник «утопленик О»
топе́ць «тс. О; водяник Нед»
топи́лище «глибоке місце»
топи́ло «озеро Ч; місце, де збирається весняна вода і де вона застоюється»
топина́ «драговина»
топі́ль «вир»
топля́к «дерево, що затонуло»
то́пляник «вир Ник; утопленик»
то́пнути «тс.»
ту́пко «негрузько»
уто́плена
уто́плений
уто́пленик
уто́плий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тапі́ць білоруська
топя́ болгарська
topić верхньолужицька
t'at'avem «занурюю, вмочаю» вірменська
ϑάπτω «хороню» грецька
τάφος «могила» грецька
топити «потопляти» давньоруська
tàpti «ставати» литовська
топи «тс.» македонська
topiś нижньолужицька
tepać «бити» польська
topić польська
topiti «топити» праслов’янська
*topnǫti «тонути» праслов’янська
top- праслов’янська
topь «болото» праслов’янська
tep- «бити» праслов’янська
топи́ть російська
то̀пити «затопляти» сербохорватська
topit' словацька
topíti «занурювати» словенська
topiti «занурювати у воду» чеська

то́пі́р «сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя СУМ, Нед; [сокира Г; тесло О]» (іст.)

псл. toporъ «сокира»;
загальноприйнятої етимології не має;
припускалася можливість зв’язку з ті́пати, тя́ти (Фасмер IV 79; Черных II 250–251; Ильинский ИОРЯС 31, 352; КЭСРЯ 446; Rudnicki Prasł. II 64, 107; Младенов 636; RÉS 4, 194; Slavia 10, 248; Matzenauer 84), з тепорити, то́пати, топта́ти (Schuster-Šewc 1518–1519);
розглядалося також як давнє запозичення з іранських мов, пор. дперс. *tapara- «топір», перс. teber, белуджійське tapar (звідки запозичено вірм. tapar «тс.»), курд. tefer (Макарушка 13; Трубачев Рем. терминол. 152; Зализняк ВСЯ VI 40; Brückner 573; Machek ESJČ 647; Holub–Kop. 387; Мартынов Язык 55; Hübschmann Arm. 252; Lidén Tochar. St. 19; Meillet RSl 2, 67; 6, 173), причому висловлювалась думка про посередництво тюркських мов (див. також Горяев 372; Mikl. EW 359; TEl I 239, II 167; Lokotsch 155; РЧДБЕ 865);
із східнослов’янських мов запозичено фін. tappara (Mikkola Berühr. 170), дісл. taparøx «бойова сокира» (Holthausen Awn. Wb. 300), звідки дангл. tæpperæx «топірчик» (Holthausen AeWb. 343);
р. болг. топо́р, бр. тапо́р, др. топоръ «сокира», п. topór, ч. слц. нл. topor, вл. toporo, слн. tôpor (заст.) «топорисько»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

затопори́ти «ударити»
топіре́ць «зменш. до то́пі́р; [сокирка на довгому держаку, звичайно прикрашена]»
топірни́к «воїн, озброєний сокирою»
топірня́ «частина плуга; дошка, на якій вішають сокиру»
топі́рчик
топо́р «сокира»
топоре́ць «тс.»
топори́сько «тс.»
топори́ще «держак сокири»
топоря́ «сокирка»
топоря́тко «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тапо́р білоруська
топо́р болгарська
toporo верхньолужицька
tapar вірменська
tæpperæx «топірчик» давньоанглійська
taparøx «бойова сокира» давньоісландська
*tapara- «топір» давньоперська
топоръ «сокира» давньоруська
tefer курдська
topor нижньолужицька
teber перська
topór польська
toporъ «сокира» праслов’янська
топо́р російська
topor словацька
tôpor «топорисько» (заст.) словенська
ті́пати українська
тя́ти українська
тепорити українська
то́пати українська
топта́ти українська
tappara фінська
topor чеська
tapar ?

тьо́пати «бити, стьобати; іти, плентатися; жадібно їсти, сьорбаючи; [іти по грязюці Г; здіймати шум при ходінні Нед; бризкати (Чернігівщина); (про корову) брикатися під час доїння Л]»

афективні звуконаслідувальні утворення, пов’язані з [тепти́] «бити», ті́па́ти, то́пати, тю́пати, тя́пати (пор.);
р. [тёпать] «бруднити; рубати», тёпа «розтелепа, нечупара», бр. [цёпкаць] «сьорбати; полоти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

затьопа «нечупара»
затьо́паний «заляпаний»
затьо́патися «заляпатися»
обтьо́паний «пошарпаний, обдертий, зношений»
обтьо́пати «обшарпати, обтріпати; забризкати болотом, чим-небудь рідким»
притьо́пати «повільно, з труднощами прийти або приїхати»
притьо́патися «недоречно або невчасно з’явитися»
тьоп (вигук для передачі удару, хлопання, стуку, падіння)
тьо́па «людина, яка здіймає шум при ходінні; брудна, неохайна людина»
тьо́патися «іти далеко або по поганій дорозі; [іти, брести по грязюці Г; прати, мити, полоскати, купатися (Чернігівщина); (про корову) брикатися під час доїння Л]» (розм.)
тьо́пка «прочуханка»«побити» (у виразі дать, давать тьо́пки Чаб)
тьо́пкатися «тинятися»
тьо́пко «тс.»
тьо́пнути «ударити; [гепнути, ударити об землю Ме; хлопнути, стукнути, топнути Нед; багато випити Нед]»
тьо́пнути «людина несповна розуму»
тьо́пті «чобітки, черевички» (дит.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цёпкаць «сьорбати; полоти» білоруська
тёпать «бруднити; рубати» російська
тёпа «розтелепа, нечупара» російська
тепти́ «бити» українська
ті́па́ти українська
то́пати українська
тю́пати українська
тя́пати (пор.). українська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.