ТОВКТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
товкти́
споріднене з лит. telkti «скликати толоку», talkà «толока»;
псл. *tъl̥kti/tьl̥kti/telkti/tolkti «бити, товкти»;
р. толо́чь, толкти́, толка́ть, толчи́, бр. таўкці́, таўчы́, др. тълчи (толочи) «бити, товкти», п. tłuc, ч. tlouci, ст. tlúci, слц. tlˊct’, tlču, вл. tołс, tołku, towku, tołčić, нл. tłuc, tłuku, полаб. tauct, болг. [тлъ́ча], м. толче, толчи, схв. ту́ћи (ту́че̄м), слн. tólči, стсл. тлъкѫ, тлъшти, тлѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́товкти
«видавити»
затовка́чити
«затовкти салом (борщ)»
на́товк
«товчена рана»
підто́вкачка
«той, що штовхає»
потовка́ч
«товкач»
потовку́чий
«метушливий»
сто́вквище
«місце, витолочене худобою»
сто́вклиско
«тс.»
стовко́вище
«тс.; місце гуляння (дітей) Нед»
товк
(уживається як присудок в значенні «товкти»)
товка́льня
«пристрій для товчення дубової кори (у чинбарів)»
товка́н
«картопля, змішана з кукурудзяним борошном»
товканець
«ростбіф»
товкани́ця
«картопляне пюре»
товка́ти
«бити, стучати, штовхати»
товка́ч
товка́чка
«товкач; [ковганка Чаб]»
товке́ня
«страва з товченої картоплі»
товки́ць
«товк»
(виг.)
товкіт
«стук»
товкітня́
«штовханина»
товкотне́ча
товкотня́
«тс.»
товку́н
«страва з овочів; тютюн домашнього виробу Л; людина, що вовтузиться, метушиться О»
товку́чка
«товчок; [макогін Чаб]»
товку́ша
«інструмент, яким накладається фарба на матрицю візерунка»
товку́щий
«такий, що постійно клопочеться»
товч
«дерть; те, що потовчено; [висівки Л]»
то́вча
«штовханина»
товча́нка
«картопляне пюре»
товче́ний
товче́ник
«страва з подрібненого м’яса; стусан»
товче́нка
«страва із суміші товчених бобів, квасолі та картоплі; [засмажка зі здору Л]»
товчи́
«товкти»
товчи́ба
«терниця»
товчі́й
«чоловік, що товче в ступі»
товчі́ння
товчія́
«штовханина; [товкальня]»
товчі́я
«тс.»
то́вчка
«ступа Нед; посудина для солі ВеУг; товкач з цвяхами на головці О»
товчо́к
«товкучка; [стусан]»
товчо́нка
«картопляне пюре»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| таўкці́ | білоруська |
| таўчы́ | білоруська |
| тлъ́ча | болгарська |
| tołс | верхньолужицька |
| tołku | верхньолужицька |
| towku | верхньолужицька |
| tołčić | верхньолужицька |
| тълчи «бити, товкти» (толочи) | давньоруська |
| толочи | давньоруська |
| telkti «скликати толоку» | литовська |
| talkà «толока» | литовська |
| толче | македонська |
| толчи | македонська |
| tłuc | нижньолужицька |
| tłuku | нижньолужицька |
| tauct | полабська |
| tłuc | польська |
| *t<SUP>ъ</SUP>l̥kti «бити, товкти» | праслов’янська |
| t<SUP>ь</SUP>l̥kti | праслов’янська |
| telkti | праслов’янська |
| tolkti | праслов’янська |
| толо́чь | російська |
| толкти́ | російська |
| толка́ть | російська |
| толчи́ | російська |
| ту́ћи (ту́че̄м) | сербохорватська |
| ту́че̄м | сербохорватська |
| tlˊct' | словацька |
| tlču | словацька |
| tólči | словенська |
| тлъкѫ | старослов’янська |
| тлъшти | старослов’янська |
| тлѣшти | старослов’янська |
| tlouci | чеська |
| tlúci (ст.) | чеська |
тлук «натовп, юрба, ватага Нед; невправна істота, непридатний, невмілий службовець ВеЛ; дурень Корз»
п. tłuk «людина, яка товчеться по світу, волоцюга, бродяга; [стара, спрацьована, розбита людина; натовп, юрба, чернь]» пов’язане з tłuc «товкти», якому відповідає укр. товкти́;
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tłuk «людина, яка товчеться по світу, волоцюга, бродяга; [стара, спрацьована, розбита людина; натовп, юрба, чернь]» | польська |
| tłuc «товкти» | польська |
| товкти́ | українська |
товка́н «глиняний глечик»
очевидно, пов’язане з дієсловом товкти́ як назва посуду, в якому товчеться їжа, пор. [товка́н] «картопля, змішана з кукурудзяним борошном» О, [товкани́ця] «картопляне пюре»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
товка́нка
«посудина для молока»
товка́ня́
«глечик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| товкти́ | українська |
| товка́н «картопля, змішана з кукурудзяним борошном» | українська |
| товкани́ця «картопляне пюре» | українська |
товка́ч «дятел, Picus L. ВеНЗн; повзик, Sitta europea» (орн.)
похідне утворення від товкти́ в значенні «бити, стукати»;
пор. інші назви повзика: довбанка, долобавка, ковальчук (Шарл);
Фонетичні та словотвірні варіанти
потовкач
«дятел»
товчак
«повзик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| товкти́ «бити, стукати» | українська |
| долобавка | українська |
| ковальчук | українська |
| довбанка | українська |
товкма́ч «картопляник» (кул.)
результат контамінації слів товка́ч (пор. [товкачі́] «товченики», назва страви), товкти́ і [токма́чити] «утоптувати; бити; притискати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втовкма́чити
затовкма́чити
«забити, запхати»
натовкма́чити
«набити, напхати»
притовкма́чити
«притовкти»
товкма́сити
«м’яти, топтати, товкти; бити»
товкма́чити
«заштовхувати; бити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| товка́ч (пор. [товкачі́] «товченики», назва страви) | українська |
| товкти́ «утоптувати; бити; притискати» | українська |
| токма́чити | українська |
штовха́ти «короткими різкими рухами торкатися когось, відпихати від себе»
експресивне утворення, споріднене з товкти́, [товка́ти], [товка́н], то́лок;
до чергування х і к пор. штирка́ти і штирха́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підшто́вхувач
по́штовх
штовка́ти
«штовхати, совати, штрикати»
штовх
(виг.)
штовха́н
штовхани́на
штовха́ч
штовхі́ць
(виг.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| товкти́ | українська |
| товка́ти | українська |
| товка́н | українська |
| то́лок | українська |
| штирка́ти | українська |
| штирха́ти | українська |
товк «глузд, розум, толк»
іє. *tolku̯- «говорити, викладати»;
можливо, споріднене з лат. loquor/locor (якщо l‹tl) «говорю, показую», далі з дінд. tarkaḥ «припущення», tarkáyati «припускає» (Младенов 644; Matzenauer 347; Pedersen Kelt Gr. I 43; Uhlenbeck 109; сумніви щодо цього в Ernout–Meillet 652; Wаlde–Hofm. I 821; Mayr-hofer I 485);
зіставляється з дірл. ad-tluch- «дякувати», to-tluch- «просити»;
псл. *tъl̥kъ «думка, пояснення»;
р. толк «думка, судження, пояснення», бр. [тоўк] «толк, сенс», др. тълкъ «тлумачення», п. [tołk] «розум, сенс, логіка», [tołkować] «пояснювати» (з рос.), ч. tolk «смисл, значення» (з рос.), болг. тълку́вам «пояснювати, розгадувати», м. толкува «тс.», стсл. тлъкъ «перекладач»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затовкува́тися
«заговоритися»
то́вком
«зрозуміло»
товкува́ти
«пояснювати, говорити»
то́лок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тоўк «толк, сенс» | білоруська |
| тълку́вам «пояснювати, розгадувати» | болгарська |
| tarkaḥ «припущення» | давньоіндійська |
| tarkáyati «припускає» | давньоіндійська |
| ad-tluch- «дякувати» | давньоірландська |
| to-tluch- «просити» | давньоірландська |
| тълкъ «тлумачення» | давньоруська |
| *tolk<SUP>u̯</SUP>- «говорити, викладати» | індоєвропейська |
| loquor/locor «говорю, показую» (якщо l‹tl) | латинська |
| толкува «тс.» | македонська |
| tołk «розум, сенс, логіка» | польська |
| tołkować «пояснювати» (з рос.) | польська |
| *t<SUP>ъ</SUP>l̥kъ «думка, пояснення» | праслов’янська |
| толк «думка, судження, пояснення» | російська |
| тлъкъ «перекладач» | старослов’янська |
| tolk «смисл, значення» (з рос.) | чеська |
толк «розум, глузд, [порядок Нед]»
р. толк «думка, судження, пояснення» відповідає укр. товк (див.);
запозичення з російської мови;
бр. толк, п. [tołk] «розум, сенс, логіка», [tołkować] «пояснювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безтолко́вий
толко́вий
толкови́тий
«розумний, розсудливий»
толковни́к
«той, хто пояснює»
то́лком
(присл.)
толкува́ти
«пояснювати»
толкува́тися
«розмовляти, радитися»
толку́щий
«тямущий»
то́лок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| толк | білоруська |
| tołk «розум, сенс, логіка» | польська |
| tołkować «пояснювати» | польська |
| толк «думка, судження, пояснення» | російська |
| товк | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України