ТИКВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ти́ква «(бот.) Cucurbita L.; посудина для води, вина»
псл. tyky не зовсім ясне;
здебільшого зіставляється з гр. σίϰυς «огірок», σίϰυος, лат. cucumis «тс.»;
зближується також (Knutsson ZfSlPh 4, 384) з гр. συ̃ϰον «фіга, інжир», беотійським τυ̃ϰον, лат. fīcus, вірм. tūz «тс.»;
труднощі, що виникають при поясненні початкових приголосних у зіставлюваних словах, примушують вважати псл. tyky, гр. σίϰος, лат. cucumis запозиченнями з якогось спільного джерела – індоєвропейського (Гиндин ЭИРЯ ІІ 82–89; Hirt IF 2, 149; Kretschmer Glotta 26, 57) або неіндоєвропейського (Преобр. ІІ, вып. последний, 26; Spеcht KZ 61, 277; Hofmann 312; Walde–Hofm. І 300);
існують спроби пояснення на слов’янському ґрунті;
Ілліч-Світич (ЭИРЯ І 21–26) псл. *tyky виводить від *tykati «тикати», вважаючи, що тикву вирощували на тичках (щоб плоди висіли і були правильної форми);
малопереконливим є зближення з псл. tylъ, tukъ, лит. tùkti «жиріти, гладшати» (Соболевский РФВ 13, 144; Brugmann IF 39, 141–142; Loewenthal WuS 10, 142–143);
р. ты́ква, др. тыкы, тыкъвь, тыкъва, п. tykwa, ч. tykev, слц. tekvica, болг. м. ти́ква, схв. ти̏ква, слн. tíkva, стсл. тыкы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ти́квиця
«посудина з тикви»
ти́ковка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ти́ква | болгарська |
tūz «тс.» | вірменська |
σίϰυς «огірок» | грецька |
σίϰυος | грецька |
тыкы | давньоруська |
тыкъвь | давньоруська |
тыкъва | давньоруська |
cucumis «тс.» | латинська |
fīcus | латинська |
tùkti «жиріти, гладшати» | литовська |
ти́ква | македонська |
tykwa | польська |
tyky | праслов’янська |
*tykati «тикати» | праслов’янська |
tylъ | праслов’янська |
tukъ | праслов’янська |
ты́ква | російська |
ти̏ква | сербохорватська |
tekvica | словацька |
tíkva | словенська |
тыкы | старослов’янська |
tykev | чеська |
συ̃ϰον «фіга, інжир» | ? |
τυ̃ϰον | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України