ТИКВА — ЕТИМОЛОГІЯ

ти́ква «(бот.) Cucurbita L.; посудина для води, вина»

псл. tyky не зовсім ясне;
здебільшого зіставляється з гр. σίϰυς «огірок», σίϰυος, лат. cucumis «тс.»;
зближується також (Knutsson ZfSlPh 4, 384) з гp. συ̃ϰον «фіга, інжир», беотійським τυ̃ϰον, лат. fīcus, вірм. tūz «тс.»;
труднощі, що виникають при поясненні початкових приголосних у зіставлюваних словах, примушують вважати псл. tyky, гр. σίϰος, лат. cucumis запозиченнями з якогось спільного джерела – індоєвропейського (Гиндин ЭИРЯ ІІ 82–89; Hirt IF 2, 149; Kretschmer Glotta 26, 57) або неіндоєвропейського (Преобр. ІІ, вып. последний, 26; Spеcht KZ 61, 277; Hofmann 312; Walde–Hofm. І 300);
існують спроби пояснення на слов’янському ґрунті;
Ілліч-Світич (ЭИРЯ І 21–26) псл. *tyky виводить від *tykati «тикати», вважаючи, що тикву вирощували на тичках (щоб плоди висіли і були правильної форми);
малопереконливим є зближення з псл. tylъ, tukъ, лит. tùkti «жиріти, гладшати» (Соболевский РФВ 13, 144; Brugmann IF 39, 141–142; Loewenthal WuS 10, 142–143);
р. ты́ква, др. тыкы, тыкъвь, тыкъва, п. tykwa, ч. tykev, слц. tekvica, болг. м. ти́ква, схв. ти̏ква, слн. tíkva, стсл. тыкы;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ти́квиця «посудина з тикви»
ти́ковка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ти́ква болгарська
tūz «тс.» вірменська
σίϰυς «огірок» грецька
σίϰυος грецька
тыкы давньоруська
тыкъвь давньоруська
тыкъва давньоруська
cucumis «тс.» латинська
fīcus латинська
tùkti «жиріти, гладшати» литовська
ти́ква македонська
tykwa польська
tyky праслов’янська
*tykati «тикати» праслов’янська
tylъ праслов’янська
tukъ праслов’янська
ты́ква російська
ти̏ква сербохорватська
tekvica словацька
tíkva словенська
тыкы старослов’янська
tykev чеська
συ̃ϰον «фіга, інжир» ?
τυ̃ϰον ?


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.