ТАКОЖ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
та́ко́ж
результат злиття др. тако жє, такъ жє, що складається з тако, такъ «так» і підсилювальної частки жє «же, ж»;
р. та́кже, др. тако жє, такъ жє, п. także, takoż, ст. takież, ч. taktéž, слц. taktiež, нл. takže;
Фонетичні та словотвірні варіанти
та́кже
та́кжень
«тс.»
та́коз
«також»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тако жє | давньоруська |
| такъ жє | давньоруська |
| тако | давньоруська |
| такъ «так» | давньоруська |
| жє «же, ж» | давньоруська |
| тако жє | давньоруська |
| такъ жє | давньоруська |
| takže | нижньолужицька |
| także | польська |
| takoż | польська |
| takież (ст.) | польська |
| та́кже | російська |
| taktiež | словацька |
| taktéž | чеська |
анция́ш «антихрист»
очевидно, запозичення з чеської мови;
ч. слц. діал. anciáš «тс.» могло бути утворене з ancikrist «антихрист» під впливом форм власних імен типу Andriáš, Mikuláš;
пор. також уг. ántiját «антихрист», áncziját «тс.», яке тлумачиться (MNTESz І 158) як евфемістичне скорочення лайливого виразу (az) Ántikrisztusát «Антихриста» (знах. в. особово-присвійної форми);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| anciáš «тс.» | словацька |
| ántiját «антихрист» | угорська |
| anciáš «тс.» | чеська |
| anciáš «тс.» | ? |
| ancikrist «антихрист» | ? |
| Mikuláš | ? |
| також | ? |
| áncziját «тс.» | ? |
| Ántikrisztusát «Антихриста» (знах. в. особово-присвійної форми) | ? |
А́рій
запозичення з грецької мови;
гр. Ἄρειος «Ареїв, присвяченні Ареєві (богові війни в давніх греків)» звідки також «військовий, бойовий» походить від Ἄρης «бог війни», спорідненого з гр. ἀρή «біда, нещастя загибель», походження якого не з’ясовано;
виводиться також (Петровский 56) від гебр. ᾿ariē (᾿arī) «лев»;
р. А́рий, п. Ariusz, ч. Arius, болг. А́ри, схв. Ȃрије стсл. арии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
А́рий
(1400)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| А́ри | болгарська |
| 'ariē «лев» (᾿arī) | гебрайська |
| Ἄρειος «Ареїв, присвяченні Ареєві (богові війни в давніх греків)» | грецька |
| ἀρή «біда, нещастя загибель» | грецька |
| Ariusz | польська |
| А́рий | російська |
| Ȃрије | сербохорватська |
| Arius | чеська |
| також «військовий, бойовий» | ? |
| Ἄρης «бог війни» | ? |
ба́го́р «довга дерев’яна тичина з металевим вістрям і гаком»
мабуть, генетично тотожне з ба́гор1 (первісне спільне значення «вигин, загнутість»);
пор. також р. [бага́й] «залізний лом з загнутим роздвоєним кінцем»;
менш обґрунтовані припущення про походження від дісл. *bátgarr «жердина на човні» (Mikkola Berühr. 80) чи від нвн. Bágger «землечерпалка» (Matzenauer 100; Karłowicz SWO 21) або про зв’язки з дангл. becca «мотика», свн. bicke (van Wijk IF 24, 232; Ильинский ИОРЯС 24/1, 121);
р. багор;
Фонетичні та словотвірні варіанти
багровище
«держакбагра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| becca «мотика» | давньоанглійська |
| *bátgarr «жердина на човні» | давньоісландська |
| Bágger «землечерпалка» | нововерхньонімецька |
| бага́й «залізний лом з загнутим роздвоєним кінцем» | російська |
| багор | російська |
| bicke (van Wijk IF 24, 232; Ильинский ИОРЯС 24/1, 121) | середньоверхньнімецька |
| ба́гор (первісне спільне значення «вигин, загнутість») | ? |
| також | ? |
ба́йда «паля»
виводиться (Тимч. 50) від нвн. [Beute] «діжа; вулик»;
можливо, пов’язане з ба́йда «довбаний човен»;
у такому разі зберігає в собі сліди давнішого значення «колода, стовбур», від якого може бути виведене і значення «довбаний човен», а також «гультяй, ледар»;
бр. ба́йда «паля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ба́йда
«паля, загострена колода»
(XVII ст.)
байдажо́к
«кілок для розправляння підкрилка ятера»
ба́йдак
«дерев’яна підставка під війя або дишло»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́йда «паля» | білоруська |
| Beute «діжа; вулик» | нововерхньонімецька |
| ба́йда «довбаний човен» | ? |
| значення «колода, стовбур» | ? |
| значення «довбаний човен» | ? |
| також «гультяй, ледар» | ? |
байра́к «лісок у яру; лісова долина»
р. буера́к. «сухий яр, водомий, водорий», [байра́к, бара́к] «тс.»;
запозичення з турецької мови, хоча відносно турецького слова-оригіналу думки розходяться;
більшість авторів вказує на тур. bayır «горб, зарослий деревами схил гори» (пор. монг. bügerag «піщаний горбик», калм. böräg «тс.») (Кобилянський Діалект і літ. м. 243; Шанский ЭСРЯ І 2, 214; Фасмер l 231; Paasonen JSFOugr 21, 42; Ramstedt 57), інші виводять від тур. buyrak «ущелина, прірва» (Макарушка 4; Lokotsch 28);
пор. також тур. burak «непридатна земля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
байракь
«порослий лісом яр»
(XVI ст.)
бар'я́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bayır «горб, зарослий деревами схил гори» (пор. монг. bügerag «піщаний горбик», калм. böräg «тс.») | турецька |
| buyrak «ущелина, прірва» | турецька |
| burak «непридатна земля» | турецька |
| також | ? |
бе́ґар «палка»
задовільної етимології не має;
можливо, пов’язане з би́ґа (у виразі збивати би́ґи);
пор. також п. wekiera «кий з булавою на кінці; вид танцю», [wiekiera] «тс.», яке виводилось (Brückner 606) від укр. [веґе́ря] «вид танцю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беґари́на
«тс.»
бе́ґарці
«палички до цимбал»
беґе́ра
беґе́ря
«велика пастуша палка»
бе́ґир
«дрючок, палиця»
би́ ґар
биґа́р
«палка»
бі́ґар
«тс.»
палка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wekiera «кий з булавою на кінці; вид танцю» | польська |
| веґе́ря «вид танцю» | українська |
| би́ґа (у виразі збивати би́ґи) | ? |
| також | ? |
| wiekiera «тс.» | ? |
биле́ба «дурень» (переважно про людину високого зросту)(очевидно, *белеба)
пов’язане в якийсь спосіб із бе́льбас і, можливо, з [белебе́нити];
пор. також п. bałaban «недотепа»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| bałaban «недотепа» | польська |
| бе́льбас | ? |
| белебе́нити | ? |
| також | ? |
бичо́к «бабець-головач, Cottus gobio L. (Gobio fluviatilis); пічкур, коблик, Gobio gobio L.; чіп, Aspro zingel L. Л--Г» (іхт.)
пов’язане з бичок «молодий бик, теля»;
назва зумовлена, очевидно, великими розмірами голови цих видів риби (пор. англ. bullhead «бабець-головач», букв/ «бичача голова») або, можливо, як і р. [ревя́к] «тс.», перебуває в зв’язку з характерним звуком, що його видає бабець-головач своїми зябрами (Leder 149);
назва може бути калькою герм. (гот.) *kalba- «теля», застосування якого в функції назви риби припускається на підставі р. [колб] «бабець-головач», [колбь], п. kiełb «тс.» (пор. укр. ко́блик «тс.»), що можуть бути запозиченнями з готської мови (Трубачев ЭИРЯ ІІ 38);
пор. також лат. bos «бик, віл; (Іхт.) бичок, риба родини камбалових»;
р. [бычо́к] «бабець-головач; йорж, Acerina сегnua L.; амурський бичок, Rhinogobius similis Gill.», бычки́ «Gobiidae», бр. [бычо́к] «бабець-головач», бычкі́ «Gobiidae»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
биче́шник
«рибалка, що ловить бички»
бички́
«невелика головата морська риба, Gobiidae»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бычо́к «бабець-головач» | білоруська |
| *kalba- «теля» (гот.) | германські |
| bos «бик, віл; (Іхт.) бичок, риба родини камбалових» | латинська |
| kiełb «тс.» (пор. укр. ко́блик «тс.») | польська |
| ревя́к «тс.» | російська |
| колб «бабець-головач» | російська |
| бычо́к «бабець-головач; йорж, Acerina сегnua L.; амурський бичок, Rhinogobius similis Gill.» | російська |
| бычки́ «Gobiidae» | українська |
| бычкі́ «Gobiidae» | українська |
| бичок «молодий бик, теля» | ? |
| колбь | ? |
| також | ? |
брусни́ця «Vaccinium vitis idaea L.» (бот.)
псл. brusьnica ‹ *brous-ĭn-īka;
пов’язується з брус «точильний камінь», р.-цсл. (о)брусити, «гладити; намазувати, фарбувати; торкатися; точити», стсл. събрысати «зіскоблювати, обрубувати» через те, що спілі ягоди легко зривати, пор. нвн. Streichbeere «брусниця» від streichen «торкатися» і Beere «ягода»;
назву порівнюють також з лит. brùknė «брусниця», лтс. brùklene «тс.», спорідненими з лит. braũkti «змахувати, стирати» (Меркулова Очерки 214–216; Филин Образ. яз. 208; Фасмер–Трубачев І 221; Гринкова Сл. филология III 113–114; Преобр. І 47; Младенов 46; Brückner 42; Schuster-Šewc Probeheft 33; ЭССЯ 3, 51–52; Sł. prasł. І 394–395; Sadn.– Aitz. VWb. I 220; Bern. I 90; Trautmann 36–37; Mühl.– Endz. І 341), або через те, що ягоди дрібні, як зерна бруса (БЕР І 82);
менш обрґунтоване зближення з н. Bráusbeere, Práusbeere, які разом із слов’янським словом нібито мають «праєвропейське» походження (Machek LP 2, 159; Jm. rostl. 178–179; Holub–Kop. 78; ще інакше Walter Slavia 36, 266–267);
можна припустити утворення від праслов’янської основи brus(*brous-) «червоний», пор. р. [бруск] «пурпур, червоний колір», укр. брусли́на (бот.) «Evonymus L.» (рослина з червоними плодами), [бруснаки́] «сорт яблук»;
пор. також п. czerwienica «брусниця»;
р. брусни́ка, [брусни́ца, брусëна, брусе́ня], бр. брусні́ца, [брушни́ца] «тс.», [бруснѣць] «червоніти, загоряти», [бруснѣлый] «червонуватий, загорілий», п. brusznica, [bruśnica] «брусниця», [bróśnieć «червоніти», каш. [brëśnica] «брусниця», ч. brusnice, brusinka, слц. brusnica, вл. brusnica, bruslica, нл. brusnica, болг. [брусни́ка] «тс.», [брусни́ца] «кір; брусниця, чорниця», м. [брусница], схв. брỳсница, слн. brúsníca;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брусника
брусничник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| брусні́ца | білоруська |
| брусни́ка «тс.» | болгарська |
| brusnica | верхньолужицька |
| bruslica | верхньолужицька |
| brëśnica «брусниця» | кашубський |
| brùklene «тс.» | латиська |
| brùknė «брусниця» | литовська |
| braũkti «змахувати, стирати» | литовська |
| брусница | македонська |
| brusnica | нижньолужицька |
| Bráusbeere | німецька |
| Streichbeere «брусниця» | нововерхньонімецька |
| czerwienica «брусниця» | польська |
| brusznica | польська |
| brusьnica | праслов’янська |
| бруск «пурпур, червоний колір» | російська |
| брусни́ка | російська |
| брỳсница | сербохорватська |
| brusnica | словацька |
| brúsníca | словенська |
| събрысати «зіскоблювати, обрубувати» | старослов’янська |
| брусли́на «Evonymus L.» (бот.)(рослина з червоними плодами) | українська |
| брусни́ца | українська |
| брусëна | українська |
| брусе́ня | українська |
| брушни́ца «тс.» | українська |
| бруснѣць «червоніти, загоряти» | українська |
| бруснѣлый «червонуватий, загорілий» | українська |
| bruśnica «брусниця» | українська |
| bróśnieć «червоніти» | українська |
| брусни́ца «кір; брусниця, чорниця» | українська |
| brusnice | чеська |
| brusinka | чеська |
| брус «точильний камінь» | ? |
| Streichbeere «брусниця» | ? |
| streichen «торкатися» | ? |
| Beere «ягода» | ? |
| Práusbeere | ? |
| мають «праєвропейське» | ? |
| brus(*brous-) «червоний» | ? |
| бруск «пурпур, червоний колір» | ? |
| бруснаки́ «сорт яблук» | ? |
| також | ? |
бутура́н «нежить»
очевидно, пов’язані з рум. [bútur] «нежить» (пор. алб. bútur «тс.», іт. botor «віспа», болг. буту́р «наріст на тілі коня, осла; шлункова хвороба у коней; слабкість», м. бутур «кінська хвороба, супроводжувана кашлем»), що походить, мабуть, від ар. buṯūr, мн. до batr «висип, прищ, пухир»;
при цьому окремі форми зазнали суфіксального розширення або контамінації з рум. guturái «нежить», що зводиться до лат. guttur «горло», можливо, спорідненого з нн. koden «підборіддя», нвн. [Koder] «тс.»;
пор. також болг. [бутора́к] «гній», яке непереконливо виводиться (БЕР І 93) від болг. буте́я «росту, буяю; слабну, гнию»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бутура́й
бутура́к
бутура́чка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| buṯūr | арабська |
| бутора́к «гній» | болгарська |
| буте́я «росту, буяю; слабну, гнию» | болгарська |
| guttur «горло» | латинська |
| koden «підборіддя» | нижньонімецька |
| Koder «тс.» | нововерхньонімецька |
| bútur «нежить» (пор. алб. bútur «тс.», іт. botor «віспа», болг. буту́р «наріст на тілі коня, осла; шлункова хвороба у коней; слабкість», м. бутур «кінська хвороба, супроводжувана кашлем») | румунська |
| guturái «нежить» | румунська |
| до batr «висип, прищ, пухир» | ? |
| також | ? |
бутурли́н «високий на зріст, неповороткий, некрасивий, дивного вигляду чоловік»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з [ботіти] «товщати», [бутні́ти] «здуватися», болг. буте́я «росту, буяю», бу́тур «дурна, груба і невміла людина», [бу́тор] «тс.»;
пор. також р. [бутурла́] «пустомолот, базіка, брехун» (і пов’язане з ним прізвище Бутурли́н), яке зіставляється (Фасмер І 254) з чаг. butur «нахабний, веселий, жвавий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лях-
()бутурла́к] КІМ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| буте́я «росту, буяю» | болгарська |
| бутурла́ «пустомолот, базіка, брехун» (і пов’язане з ним прізвище Бутурли́н) | російська |
| butur «нахабний, веселий, жвавий» | чагатайська |
| ботіти «товщати» | ? |
| бутні́ти «здуватися» | ? |
| бу́тур «дурна, груба і невміла людина» | ? |
| бу́тор «тс.» | ? |
| також | ? |
ваточник «асклепій, Asclepias cornuti Desn.» (бот.)
похідне утворення від ва́та, можливо, калька фр. herbe à ouate, herbe à coton «тс.»;
пор. також укр. бавовна дика, шовк дикий, р. русский хлопок, н. syrische Seidenpflanze, фр. Coton sauvage, Plante à soie;
назви пояснюються тим, що шовковистий пух, який оточує насіння цієї рослини, нагадує вату;
р. ва́”точник, бр. ва́тачнік «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ва́тачнік «тс.» | білоруська |
| syrische | німецька |
| русский хлопок | російська |
| бавовна дика | українська |
| herbe | французька |
| Coton | французька |
| ва́та | ? |
| coton «тс.» | ? |
| також | ? |
| шовк дикий | ? |
| ва́ | ? |
ве́зяти «мазати глиною; витирати щось брудною ганчіркою»
можливо, пов’язане з ве́зти́, вози́ти (завози́ти «забруднити»);
пор. також бр. вэдзгацъ «бруднити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́зькати
«лизати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вэдзгацъ «бруднити» | білоруська |
| ве́зти́ | ? |
| вози́ти (завози́ти «забруднити») | ? |
| також | ? |
вівто́рок
псл. vъtorъkъ, vъtorьnikъ, пов’язане з vъtorъ «другий» (як назва другого дня тижня; першим вважався понеділок);
форма вівто́рок закономірно виникла з др. вовъторъкъ, а це – з овъторъкъ шляхом додавання протетичного в-, але о- в овторокъ залишається неясним;
пор. також [олжа́] із лъжа;
р. вто́рник, [овто́рник], бр. аўто́рак, др. въторьникъ, овъторьникъ, п. wtorek, ч. úterý, слц. útorok, вл. wutora, нл. wałtora, болг. м. вто́рник, схв. ỳторак, ỳтōрник, слн. vtórek, tórek, стсл. въторьникъ, въторъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вівті́рковий
вівто́рковий
вто́рок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аўто́рак | білоруська |
| вто́рник | болгарська |
| wutora | верхньолужицька |
| вовъторъкъ | давньоруська |
| въторьникъ | давньоруська |
| вто́рник | македонська |
| wałtora | нижньолужицька |
| wtorek | польська |
| vъtorъkъ | праслов’янська |
| вто́рник | російська |
| ỳторак | сербохорватська |
| ỳтōрник | сербохорватська |
| útorok | словацька |
| vtórek | словенська |
| tórek | словенська |
| въторьникъ | старослов’янська |
| овто́рник | українська |
| овъторьникъ | українська |
| въторъкъ | українська |
| úterý | чеська |
| vъtorьnikъ | ? |
| vъtorъ «другий» (як назва другого дня тижня; першим вважався понеділок) | ? |
| вівто́рок | ? |
| овъторъкъ | ? |
| овторокъ | ? |
| також | ? |
він
псл. оnъ, ona, ono «той, та, те; він, вона, воно», що утворилися шляхом злиття синонімічних індоєвропейських часток *о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim) i *-n- (пор. укр. ген);
споріднені з лит. anàs/ans «той, [він]», дінд. ав. ana- «цей», вірм. -n «той», гр. ἔνη (ἡμέρα) «на третій день, післязавтра», ἐκεĩνος/ κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος), хет. eni-, anni«той», двн. ëner, нвн. jener «тс.», пор. також лат. enim «саме, так» (з e-nim);
р. он, она́, оно́, о́ный «той», бр. ён, яна́, яно́, др. онъ «він, той», она «вона, та», оно «воно, те», п. ч. слц. on, ona, ono, вл. wón, wona, wono, нл. won, wona, wono «воно, он те», болг. он, она́, оно́, м. он, она, оно, схв. ȍн/ȏн, òна, òно, слн. òn, óna, óno/onȏ, стсл. онъ, она, оно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вна
вни
вона́
вони́
воно́
ові́н
ову́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ana- «цей» | авестійська |
| ён | білоруська |
| он | болгарська |
| wón | верхньолужицька |
| wona | верхньолужицька |
| wono | верхньолужицька |
| -n «той» | вірменська |
| ἔνη «на третій день, післязавтра» (ἡμέρα) | грецька |
| ëner | давньоверхньонімецька |
| ana- «цей» | давньоіндійська |
| онъ «він, той» | давньоруська |
| enim «саме, так» (з e-nim) | латинська |
| anàs/ans «той, [він]» | литовська |
| он | македонська |
| won «воно, он те» | нижньолужицька |
| wona «воно, он те» | нижньолужицька |
| wono «воно, он те» | нижньолужицька |
| jener «тс.» | нововерхньонімецька |
| on | польська |
| ona | польська |
| ono | польська |
| оnъ | праслов’янська |
| он | російська |
| ȍн | сербохорватська |
| on | словацька |
| ona | словацька |
| ono | словацька |
| òn | словенська |
| óna | словенська |
| óno/onȏ | словенська |
| онъ | старослов’янська |
| она́ | українська |
| оно́ | українська |
| о́ный «той» | українська |
| яна́ | українська |
| яно́ | українська |
| она «вона, та» | українська |
| оно «воно, те» | українська |
| она́ | українська |
| оно́ | українська |
| она | українська |
| оно | українська |
| òна | українська |
| òно | українська |
| она | українська |
| оно | українська |
| eni- | хетська |
| on | чеська |
| ona | чеська |
| ono | чеська |
| ona | ? |
| ono «той, та, те; він, вона, воно» | ? |
| о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim)(пор. укр. ген) | ? |
| κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος) | ? |
| anni «той» | ? |
| також | ? |
ві́тер
псл. větrъ, утворене від дієслова vějati «віяти» за допомогою суфікса -tro-;
споріднене з лит. vetra «буря», лтс. vętra «тс.», прус. wetro «вітер», дінд. vataḥ, ав. vata«тс.», ірл. feth «повітря»;
пор. також лат. vēntus «вітер», гот. winds «тс.» (‹*vēnto-);
р. м. ве́тер, бр. ве́цер, др. вЪтръ, п. wiatr, ч. vítr, слц. vietor, вл. wětr, нл. wětš, болг. вя́тър, схв. вjȅmap, слн. véter, цсл. вѣтръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безві́тря
ви́вітрити
виві́трювати
ві́териця
«вихор, буря»
ві́треник
«лата в даху»
вітри́ло
вітри́льник
«парусник»
вітри́стий
вітри́ти
«нюхати повітря»
(про собаку)
ві́трити
«провітрювати»
ві́тритися
«бігати тічкою»
(про собак)
ві́триця
«тс.»
вітрі́вка
«вид куртки»
вітрі́ти
«робитися вітряно»
ві́тровина
«хвороба кори дерева»
вітрові́ння
вітрува́тий
«легковажний; непосидющий; з глибокими тріщинами в корі (про дерево)»
вітрюга́н
вітря́к
ві́тряни́й
вітряни́ця
«буря»
вітря́нка
«вітряна віспа»
ві́трянка
«легковажна жінка»
заві́трити
«почати віяти»
запові́трити
«заразити»
зві́тритися
«зруйнуватися під дією вітру»
звітрі́ти
«тс.»
обві́трі́ти
обві́трювати
обві́тря
«повітря, атмосфера»
обітрі́ти
«обвітріти»
обі́тря
«тс.»
па́вітер
«вітерець»
пові́тря
прові́тер
«провітрювання»
прові́трити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vata «тс.» | авестійська |
| ве́цер | білоруська |
| вя́тър | болгарська |
| wětr | верхньолужицька |
| winds «тс.» (‹*vēnto-) | готська |
| vataḥ | давньоіндійська |
| вЪтръ | давньоруська |
| feth «повітря» | ірландська |
| vēntus «вітер» | латинська |
| vętra «тс.» | латиська |
| vetra «буря» | литовська |
| ве́тер | македонська |
| wětš | нижньолужицька |
| wiatr | польська |
| větrъ | праслов’янська |
| wetro «вітер» | прусська |
| ве́тер | російська |
| вjȅmap | сербохорватська |
| vietor | словацька |
| véter | словенська |
| вѣтръ | церковнослов’янська |
| vítr | чеська |
| -tro- | ? |
| також | ? |
влок «лісова вика, Vicia silvatica L.» (бот.)
не цілком ясне;
судячи з форми, полонізм;
пор. п. włok «волок, мотуз з особливим призначенням», яке, проте, ботанічного значення не має;
щодо семантики пор. також лат. vicia «вика», утворене з vincīre «зв’язувати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vicia «вика» | латинська |
| włok «волок, мотуз з особливим призначенням» | польська |
| włok «волок, мотуз з особливим призначенням» | ? |
| також | ? |
| vincīre «зв’язувати» | ? |
водоспа́д
складне утворення з основ іменника вода і дієслова па́дати;
у слов’янських мовах це, можливо, калька нвн. Wasserfall, утвореного з основ іменника Wasser «вода» і дієслова fallen «падати»;
пор. також англ. waterfall, дангл. wæterӡefeall, букв. «вода-падання»;
р. болг. водопа́д, бр. вадаспа́д, п. wodospad, ч. слц. vodopád, вл. нл. wodopad, м. водопад, схв. вȍдопāд, слн. vodopàd;
Фонетичні та словотвірні варіанти
водопа́д
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| waterfall | англійська |
| вадаспа́д | білоруська |
| водопа́д | болгарська |
| wodopad | верхньолужицька |
| wæterӡefeall | давньоанглійська |
| водопад | македонська |
| wodopad | нижньолужицька |
| Wasserfall | нововерхньонімецька |
| wodospad | польська |
| водопа́д | російська |
| вȍдопāд | сербохорватська |
| vodopád | словацька |
| vodopàd | словенська |
| vodopád | чеська |
| вода | ? |
| па́дати | ? |
| Wasser «вода» | ? |
| fallen «падати» | ? |
| також | ? |
все́світ
зворотне утворення від всесві́тній, яке виникло на основі словосполучення весь світ;
зразком для зворотного утворення стала, очевидно, польська форма;
пор. також ч. слц. vesmír «всесвіт»;
п. wszechświat;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wszechświat | польська |
| vesmír «всесвіт» | словацька |
| vesmír «всесвіт» | чеська |
| всесві́тній | ? |
| весь світ | ? |
| також | ? |
гарсимі́н «дереза» (бот.)
неясне;
можливо, запозичене з перської мови (через посередництво тюркських?);
пор. перс. хаr «колючка», sämim «запашний, пахучий», тур. semen «жасмін»;
пор. також тур. gars «насадження, посадка», яке походить від ар. garasa «садити; сіяти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| garasa «садити; сіяти» | арабська |
| хаr «колючка» | перська |
| semen «жасмін» | турецька |
| gars «насадження, посадка» | турецька |
| хаr «колючка» | ? |
| sämim «запашний, пахучий» | ? |
| також | ? |
ґоґома́н «дурень»
запозичення з румунської мови;
рум. gogomán «тс.» є похідним від [gog] «тс.», яке, можливо, через посередництво сербохорватської мови (схв. гȍга – жартівливе прізвисько вихідців з півдня Югославії) походить від алб. gogë «привид» (прізвисько, яке албанці-мусульмани давали словʼянам, православним);
пор. також алб. gogól, gogomel «опудало, потвора», походження якого не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gogë «привид» (прізвисько, яке албанці-мусульмани давали словʼянам, православним) | албанська |
| gogól | албанська |
| gogomán «тс.» | румунська |
| gog «тс.» | ? |
| також | ? |
| gogomel «опудало, потвора» | ? |
го́лоть «ожеледь»
псл. golotь, gol-ъtь, похідне від golъ «голий»;
первісне значення, очевидно, – «голе місце взагалі» (пор. на голоте́чі, голоті́ч), пізніше «голе місце, вкрите льодом, ожеледь»;
пор. лтс. gàla, gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі», gālas «гладкий, як лід», споріднені з псл. golъ, укр. го́лий;
пор. також р. гололе́дица, ч. holomráz «ожеледь»;
зіставлення на підставі р. [го́лодь] з цсл. жлѣдица «ожеледь», укр. о́желедь, лат. gelū «холод», нім. kalt «холодний» (Потебня РФВ 3, 98) менш певне через сумнівність цієї форми як первісної;
р. [го́лоть] «ожеледь», [го́лодь], др. голоть, голотъ, голъть «тс.», п. gołoć «голий простір», ч. ст. holet (род. в. holti) «іній, паморозь», [holot] «тс.», слц. holoť «голота», сболг. голоть «лід; кристал, кришталь», схв. (ст.) голот «кришталь» (очевидно, з цсл.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
голоте́ча
«тс. Я; голе місце»
голоте́чина
«відкрите, голе місце»
голоти́ка
голотіч
«тс.»
голоті́ч
«тс.»
на
«просто неба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голоть | давньоруська |
| gelū «холод» | латинська |
| gàla | латиська |
| kalt «холодний» | німецька |
| gołoć «голий простір» | польська |
| golotь | праслов’янська |
| golъ | праслов’янська |
| гололе́дица | російська |
| го́лодь | російська |
| го́лоть «ожеледь» | російська |
| голот «кришталь» (ст.)(очевидно, з цсл.) | сербохорватська |
| голоть «лід; кристал, кришталь» | середньоболгарська |
| holoť «голота» | словацька |
| го́лий | українська |
| о́желедь | українська |
| го́лодь | українська |
| голотъ | українська |
| голъть «тс.» | українська |
| holot «тс.» | українська |
| жлѣдица «ожеледь» | церковнослов’янська |
| holomráz «ожеледь» | чеська |
| holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | чеська |
| gol-ъtь | ? |
| golъ «голий» | ? |
| gàla | ? |
| gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі» | ? |
| gālas «гладкий, як лід» | ? |
| також | ? |
| holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | ? |
голубки́ «орлики, Aquilegia vulgaris L.» (бот.)
похідне утворення від го́луб;
назва пояснюється подібністю квітки рослини до птаха;
пор. іншу назву тієї самої рослини о́рлики, р. [о́рлики], бр. [во́рлікі, го́рлікі] «тс.», п. orlik, orlica, ч. слц. orlíček, слн. orlica, orliček;
пор. також нім. Adlersblume «тс.» (букв. «орлина квітка»);
останній ряд назв зумовлений впливом лат. Aquilegia «тс.», сприйнятого як дериват від aquila «орел», хоча воно, очевидно, утворене з основ іменника aqua «вода» і дієслова lego «збираю», пор. р. водосбо́р «тс.»;
заміна назви о́рлики на голубки́ могла бути повʼязана з голубим кольором квітів одного з різновидів рослини;
р. голубо́к, голубки́ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́рлікі, го́рлікі «тс.» | білоруська |
| Aquilegia «тс.» | латинська |
| Adlersblume «тс.» (букв. «орлина квітка») | німецька |
| orlik | польська |
| о́рлики | російська |
| водосбо́р «тс.» | російська |
| orlíček | словацька |
| orlica | словенська |
| голубки́ «тс.» | українська |
| orlíček | чеська |
| го́луб | ? |
| іншу | ? |
| orlica | ? |
| orliček | ? |
| також | ? |
| aquila «орел» | ? |
| aqua «вода» | ? |
| lego «збираю» | ? |
| водосбо́р «тс.» | ? |
| о́рлики | ? |
| голубки́ | ? |
| голубо́к | ? |
го́мзатися «вертітися, копошитися; капризувати О»
псл. *gъmъzati (sę), *gъmъziti, *gymъ›zati (укр. гимзі́ти), *gomъzati (слн. gomázati, gomezéti), похідні від *gъm-, *gom(пор. р. [гомоти́ть] «галасувати», слн. gomot «штовханина, гомін, плутанина»);
дальші за значенням, але споріднені також р. гам, [гом] «галас, гомін», укр. го́мін;
первісне значення скрізь «кишіти, роїтися», звідки потім у частини слів також «мішанина голосів, галас; лоскотання»;
дальше походження не ясне;
пояснювалося як звуконаслідувальне з іє. *ghem- (укр. го́мін) (Ильинский РФВ 63, 339 – 340; ИОРЯС 16/4, 1 – 29), реконструювалося в зіставленні з свн. wimmen «кишіти», нвн. wimmeln «тс.» як маловірогідне іє. *guhem-: *guhom«кишіти» (Stender-Petersen Mel. Mikkola 277 – 283), виводилося з іє. *gem- «іти» (дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.») (Потебня РФВ 3, 164), повʼязувалося з лит. [gumúoti (gūmúoti)] «іти, перевалюючися з боку на бік» (Būga RR I 442), виводилось від псл. *gъmyzъ як видозміни давнішого гіпотетичного *gъmysъ «ґедзь», що зводилось до іє. *guou- «худоба» і *mus- «муха» (Trubačev ZfSl 1958/5, 677 – 679);
малоймовірне припущення про спорідненість з нвн. krabbeln «лоскотати», нн. krämeln «кишіти, повзати» (Machek ESJČ 164 – 165);
р. [гомози́ться] «крутитися на одному місці; кишіти», [гомози́ть] «метушитися, турбуватися», ст. гомъзати «рухатися, ворушитися, повзти», гомъзити «тс.», бр. [гамзі́ць] «мʼяти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити», [гамзаць] «повільно їсти», п. (ст. діал.) giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти», ч. hemžiti se «кишіти, повзати», ст. діал. hemzati (se), слц. hemžiť sa «тс.», болг. гъмжа́ «кишу, копошуся», м. [гомжи] «кишить», схв. гàмизати «кишіти, роїтися», га́мзити, слн. gomezéti, gom(a)zéti «тс.», р.-цсл. гомъзати «повзати, рухатися», гомъзити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гомзи́ло
«неспокійна, непосидюча людина»
гомзи́ти
(безос. у виразі мене гомзи́ть «неприємно лоскоче на піднебінні перед блюванням»)
згомози́тися
«прийти в рух, заметушитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гамзі́ць «мʼяти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити» | білоруська |
| гъмжа́ «кишу, копошуся» | болгарська |
| *ghem- (укр. го́мін)(Ильинский РФВ 63, 339 -- 340; ИОРЯС 16/4, 1 -- 29) | індоєвропейська |
| *g «кишіти» | індоєвропейська |
| *gem- «іти» (дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.») | індоєвропейська |
| *g «худоба» | індоєвропейська |
| gumúoti «іти, перевалюючися з боку на бік» (gūmúoti)] (Būga RR I 442) | литовська |
| гомжи «кишить» | македонська |
| krämeln «кишіти, повзати» | нижньонімецька |
| wimmeln «тс.» | нововерхньонімецька |
| krabbeln «лоскотати» | нововерхньонімецька |
| giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти» | польська |
| *gъmъzati (sę) | праслов’янська |
| *gъmyzъ як видозміни давнішого гіпотетичного *gъmysъ «ґедзь» | праслов’янська |
| гам | російська |
| гомози́ться «крутитися на одному місці; кишіти» | російська |
| гомъзати «повзати, рухатися» | русько-церковнослов’янська |
| гàмизати «кишіти, роїтися» | сербохорватська |
| wimmen «кишіти» | середньоверхньнімецька |
| hemžiť sa «тс.» | словацька |
| gomezéti «тс.» | словенська |
| gom(a)zéti «тс.» | словенська |
| го́мін | українська |
| гомози́ть «метушитися, турбуватися» | українська |
| гомъзити «тс.» | українська |
| гамзаць «повільно їсти» | українська |
| га́мзити | українська |
| гомъзити «тс.» | українська |
| hemžiti se «кишіти, повзати» | чеська |
| *gъmъziti | ? |
| *gymъ›zati (укр. гимзі́ти) | ? |
| *gomъzati (слн. gomázati, gomezéti) | ? |
| *gъm- | ? |
| гомоти́ть «галасувати» | ? |
| gomot «штовханина, гомін, плутанина» слн. | ? |
| гом «галас, гомін» | ? |
| скрізь «кишіти, роїтися» | ? |
| також «мішанина голосів, галас; лоскотання» | ? |
| *mus- «муха» | ? |
| гомъзати «рухатися, ворушитися, повзти» | ? |
| giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти» | ? |
| hemzati (se) | ? |
| hemzati (se) | ? |
гундо́сий «гугнявий»
неясне;
можливо, давніше *гугноно́сий, утворене з основ дієслова гугни́ти або прикметника гугня́вий та іменника ніс;
пор. також п. ст. gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом», утворене з основ звуконаслідувального дієслова gęgać «ґелґотати (про гусей); (ст.) гугнявити», спорідненого з псл. *gǫgъbnati, укр. гугня́вий, та іменника głos, спорідненого з укр. го́лос;
р. [гундо́с] «жебрак, прошак», [гунда́с] «гугнявий», [гундо́ска] (чол., жін. р.) «гугнявий», [гундо́сить] «гугнявити; жебрати, випрохувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гундо́с
«тс.»
гундо́сити
«гугнявити»
(Me)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом» | польська |
| *gǫgъbnati | праслов’янська |
| гундо́с «жебрак, прошак» | російська |
| гугня́вий | українська |
| го́лос | українська |
| гунда́с «гугнявий» | українська |
| гундо́ска «гугнявий» (чол., жін. р.) | українська |
| гундо́сить «гугнявити; жебрати, випрохувати» | українська |
| гугноно́сий | ? |
| гугни́ти | ? |
| або | ? |
| гугня́вий | ? |
| ніс | ? |
| також | ? |
| gęgogłosy «гугнявий, з гусячим голосом» | ? |
| gęgać «ґелґотати (про гусей); (ст.) гугнявити» | ? |
дже́ґи «остень, палка з гачком (для рибальства)»
неясне;
можливо, пов’язане з [джоґа́н] «палка з залізним наконечником», [джаґа́н, джуґа́н, джиґу́н] «тс.»;
пор. також болг. же́гол «кілок, до якого прив’язують худобу», джи́гля «тс.», м. жегол «паличка, що закріплює шию вола у ярмі», жеголач «кочерга»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| же́гол «кілок, до якого прив’язують худобу» | болгарська |
| жегол «паличка, що закріплює шию вола у ярмі» | македонська |
| джоґа́н «палка з залізним наконечником» | ? |
| джаґа́н «тс.» | ? |
| джуґа́н «тс.» | ? |
| джиґу́н «тс.» | ? |
| також | ? |
| джи́гля «тс.» | ? |
| жеголач «кочерга» | ? |
дзвенка́ч «зеленяк, Chloris chloris L.» (орн.)
утворення від основ дзвені́ти), дзвон-;
назви птаха зумовлені, очевидно, характером його співу – журкітливими трелями із своєрідним завершенням, що нагадує слово дзво́ниш;
пор. також інші звуконаслідувальні назви цього ж птаха: дзьорка́ч, ч. cvunče, вл. čvunč, н. Schwanschel;
р. [звоно́к] «морський птах з родини мартинових, що дзвенить крилами в польоті», [звону́ха, звонокры́лка] «тс.», п. dzwoniec «птах з родини в’юркових», ч. zvonek «зеленяк», слц. zvonec, zvončok «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзвіно́к
дзвоне́ць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čvunč | верхньолужицька |
| Schwanschel | німецька |
| dzwoniec «птах з родини в’юркових» | польська |
| звоно́к «морський птах з родини мартинових, що дзвенить крилами в польоті» | російська |
| zvonec «тс.» | словацька |
| zvončok «тс.» | словацька |
| звону́ха | українська |
| звонокры́лка «тс.» | українська |
| cvunče | чеська |
| zvonek «зеленяк» | чеська |
| дзвені́ти | ? |
| дзвон- | ? |
| дзво́ниш | ? |
| також | ? |
дзінь (вигук, що передає тонкий дзвін)
звуконаслід. утворення, аналогічне до дзень, цінь і под;
пор. також лит. dzìn, англ. jingle;
р. дзинь, дзи́нькать, бр. дзын, дзы́нкаць, п. dzin, dzyń, ч. dzin, dzinkati, болг. дзън;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзінь-дзі́нь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jingle | англійська |
| дзын | білоруська |
| дзън | болгарська |
| dzìn | литовська |
| dzin | польська |
| dzyń | польська |
| дзинь | російська |
| дзи́нькать | українська |
| дзы́нкаць | українська |
| dzin | чеська |
| dzinkati | чеська |
| утворення | ? |
| дзень | ? |
| також | ? |
ди́нда «швендя»
утворення звуконаслідувального характеру (найімовірніше, пов’язане з відтворенням звуку, що видає било в дзвоні, пор. п. [deńdać] «дзвонити; висіти і хитатися»);
пор. також лит. dindeti «дзвонити», dundeti «гучати», фр. dandiner «хитатися»;
п. dynda «річ, що висить і хитається», ч. dynda «гойдалка; підвісок, дзвінок; серга», слц. dyndať «висіти і хитатися», нл. dundaś «швендяти», болг. диндя́кам «підкидаю дитину на руках»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дендува́ти
«шукати їжу»
(мисливський термін, переважно про лисиць)
ди́ндати
«швендяти; дриґати ногами»
диндили́ндати
«теліпатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| диндя́кам «підкидаю дитину на руках» | болгарська |
| dindeti «дзвонити» | литовська |
| dundaś «швендяти» | нижньолужицька |
| dynda «річ, що висить і хитається» | польська |
| dyndať «висіти і хитатися» | словацька |
| dandiner «хитатися» | французька |
| dynda «гойдалка; підвісок, дзвінок; серга» | чеська |
| також | ? |
| dundeti «гучати» | ? |
дід «батько матері або батька; стара людина; жебрак»
р.дед, бр. дзед, др. дѣдъ, п. dziad, ч. děd, слц. ded, вл. dźed, нл. źed, болг. дя́до, де́да, м. dedo, схв. дjȅd(а), слн. déd, стсл. дѣдъ – псл. dědъ «батько матері або батька; стара людина» виникло в дитячій мові внаслідок редуплікації приголосного d з голосним;
до псл. dědъ найближчі лтс. dęds «стара людина; опудало», dedêt «кволіти» (лит. dedė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов), гр. τήϑη «бабуся», τηϑις «тітка», ϑεĩος «дядько», δεία «тітка»;
пор. також тур. dede «дід»;
зближення з лит. dìdis «великий» (Брандт РФВ 21, 218–219) невірне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дедове́й
«дід»
деду́хно
діди́
«предки; поминки; тіні по темних кутках»
дідизна
«спадщина»
діди́зний
«успадкований; дуже старий»
ді́дик
діди́на
«жебрак»
діди́сько
діди́ха
«жебрачка»
діди́цтво
«спадщина»
ді́дич
«поміщик, [спадкоємець Ж]»
дідича́нка
«дочка поміщика»
діди́чене
«успадковане»
ді́дичка
«дружина поміщика»
діди́чний
«успадкований»
діди́чність
«спадщина»
діди́чня
«родовий маєток»
дідиччу́к
«син поміщика»
діді́вський
діді́вщина
«спадщина; давні часи»
ді́днина
«тс.»
ді́до
«дід»
дідова́
«старі люди; жебраки»
(зб.)
дідови́н
«жебрак»
дідо́к
дідо́ра
«здоровий, кремезний дід; жебрак»
дідора́ка
«здоровий, кремезний дід»
дідуpя́га
«дід великого зросту»
дідува́ти
«бути дідом; жебракувати; сторожувати на баштані»
дідуга́
дідуга́н
діду́й
діду́ник
діду́нь
діду́ньо
діду́сь
одіди́чити
«успадкувати»
пра-
пра́дід
пра́дідизна
пра́дідівщина
прапра́дід
пре́дід
«прадід»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзед | білоруська |
| дя́до | болгарська |
| dźed | верхньолужицька |
| τήϑη «бабуся» | грецька |
| дѣдъ | давньоруська |
| dęds «стара людина; опудало» | латиська |
| dìdis «великий» | литовська |
| dedo | македонська |
| źed | нижньолужицька |
| dziad | польська |
| dědъ «батько матері або батька; стара людина» | праслов’янська |
| dědъ | праслов’янська |
| дjȅd(а) | сербохорватська |
| ded | словацька |
| déd | словенська |
| дѣдъ | старослов’янська |
| dede «дід» | турецька |
| děd | чеська |
| р | ? |
| дед | ? |
| де́да | ? |
| dedêt «кволіти» (лит. d$edė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов) | ? |
| τηϑις «тітка» | ? |
| ϑεĩος «дядько» | ? |
| δεία «тітка» | ? |
| також | ? |
ді́йшлий «зрілий; досвідчений»
колишній дієприкметник від дієслова дійти́ в значенні «досягти якогось рівня, межі; дозріти»;
пор. також р. у́шлый;
р. до́шлый «зрілий, досвідчений», [дошля́к] «досвідчена людина; пройда», [дошле́ц, дошля́чка] «тс.», [дошлёнок] «шалапут»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ді́йшлість
«зрілість, досвідченість; [здійснення; сучасність Ж]»
дойшлый
«який дійшов»
(XVII ст.)
неді́йшлий
«незрілий, молодий»
неді́шлий
«слабий, хворобливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| у́шлый | російська |
| до́шлый «зрілий, досвідчений» | російська |
| дошля́к «досвідчена людина; пройда» | українська |
| дошле́ц | українська |
| дошля́чка «тс.» | українська |
| дошлёнок «шалапут» | українська |
| дійти́ «досягти якогось рівня, межі; дозріти» | ? |
| також | ? |
додіва́ти «докучати Ж; заподіювати шкоду ВеУг.»
псл. doděvati «тс.», утворене за допомогою префікса do- «до-» від děvati, ітератива до děti «діти; робити», пізніше також «говорити»;
первісне значення «доторкатися, зачіпати» (пор. р. заде́ть «зачепити»);
р. [додева́ть] «набридати, докучати», бр. дадзява́ць «тс.», п. [dodziewać] «діяти на когось, спонукати когось», слц. dodievať «дражнити», болг. додя́вам «набридати, докучати», доде́я «тс.», м. додева, схв. додијáвати «тс.», стсл. додѣвати «примушувати, наполягати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дадзява́ць «тс.» | білоруська |
| додя́вам «набридати, докучати» | болгарська |
| додева | македонська |
| dodziewać «діяти на когось, спонукати когось» | польська |
| doděvati «тс.» | праслов’янська |
| додева́ть «набридати, докучати» | російська |
| додијáвати «тс.» | сербохорватська |
| dodievať «дражнити» | словацька |
| додѣвати «примушувати, наполягати» | старослов’янська |
| доде́я «тс.» | українська |
| do- «до-» | ? |
| děti «діти; робити» | ? |
| також «говорити» | ? |
| значення «доторкатися, зачіпати» (пор. р. заде́ть «зачепити») | ? |
докла́дний «дуже повний, ґрунтовний»
очевидно, запозичення з польської мови;
п.dokładny утворено від dokład(ka) «додаток», яке походить від дієслова dokładać «докладати», утвореного за допомогою префікса do- (відповідає укр. до-) від kłaść, kładę (відповідає укр. кла́сти, кладу́);
до семантики пор. також п. ст. dołożny «детальний, докладний», dołożliwy «тс.», р. приле́жный «ретельный, старанний», пов’язані з синонімічним дієсловом ложи́ти (лежати);
бр. дакла́дны, ч. důkladný, слц. dôkladný, вл. dokładny «тс.», слн. dokláden «додатковий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дакла́дны | білоруська |
| dokładny «тс.» | верхньолужицька |
| dołożny «детальний, докладний» | польська |
| приле́жный «ретельный, старанний» | російська |
| dôkladný | словацька |
| dokláden «додатковий» | словенська |
| důkladný | чеська |
| dokład(ka) «додаток» | ? |
| dokładać «докладати» | ? |
| do- (відповідає укр. до-) | ? |
| kładę (відповідає укр. кла́сти, кладу́) | ? |
| також | ? |
| dołożny «детальний, докладний» | ? |
| dołożliwy «тс.» | ? |
| ложи́ти (лежати) | ? |
до́сто- (перша частина складних прикметників типу достові́рний, достопа́м’ятний, має значення «достойний чогонебудь» або підсилює значення другої частини)
з’явилося в старослов’янській мові з достоинъ внаслідок калькування грецьких складних слів з першою частиною ἀξιο«достойно-», пов’язаною з ἄξιος «достойний»: стсл. достославьнъ (гр. ἀξιόπαινος), цсл. достовѣрьнъ (гр. ἀξιόπιστος), цсл. достодивьнъ (гр. ἀξιοθαύμαστος) і под;
пор. також паралельні стсл. достойновѣрьнъ і цсл. достовѣрьнъ, цсл. достойнохвальнъ і достохвальнъ та ін;
менш обґрунтована думка про те, що досто- походить з до́ста (БЕР І 415), оскільки у старослов’янській мові прислівник доста не засвідчений;
р. др. болг. схв. досто-, стсл. досто-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
досто
(чесний)(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| досто- | болгарська |
| досто- | давньоруська |
| досто- | російська |
| досто- | сербохорватська |
| достославьнъ (гр. ἀξιόπαινος) | старослов’янська |
| достойновѣрьнъ | старослов’янська |
| досто- | старослов’янська |
| ἀξιο «достойно-» | ? |
| ἄξιος «достойний» | ? |
| достовѣрьнъ (гр. ἀξιόπιστος) | ? |
| достодивьнъ (гр. ἀξιοθαύμαστος) | ? |
| також | ? |
| достовѣрьнъ | ? |
| достойнохвальнъ | ? |
| досто- | ? |
| до́ста | ? |
| доста | ? |
дригна́віти «пліснявіти і тому ставати крихким»
очевидно, пов’язане з [дрегва́] «грузьке болото, драговина», [дрягва́] «тс.» (у болоті звичайно цвіте вода й утворюється пліснява);
пор. також лит. dregnas «вологий», лтс. drêgns «тс.»;
можливий зв’язок з формами [древні́ти] «сиріти», [здре́нтвіти] «запліснявіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
здрегнаві́ти
«запліснявіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| drêgns «тс.» | латиська |
| dregnas «вологий» | литовська |
| дрегва́ «грузьке болото, драговина» | ? |
| дрягва́ «тс.» (у болоті звичайно цвіте вода й утворюється пліснява) | ? |
| також | ? |
| древні́ти «сиріти» | ? |
| здре́нтвіти «запліснявіти» | ? |
друг
псл. *drugь «товариш, приятель»;
споріднене з лит. draũgas «супутник, товариш», draũg, draugè «разом, спільно», sudrùgti «приєднатися», лтс. dràugs «товариш, колега; другий член пари; інший», прус. draugi- «з-» (draugiwaldunen (зн. в.) «співспадкоємець»);
пор. також гот. gadraúhts «солдат», driugan «воювати, боротися», двн. truht «громада, загін, кортеж», truhtīn «воєначальник», дісл. drōtt «загін охоронців, почет», дангл. druht «тс.»;
іє. *dhrugh- (*dherough-) «бути готовим, міцним», похідне від *dher-;
за іншим поясненням (Трубачев Терм. родства 172 – 173; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 205 – 207) псл. drugъ виводиться з іє. *dhreu-/dhru- «міцний, тривкий, надійний, вірний» (звідки й іє. *dhereuo- «дерево; надійний, вірний», пор. нім. trauen «вірити»);
в такому разі пов’язується з гот. triggws «вірний», дісл. tryggr, дангл. getrywe, днн. triuwi, двн. gitriuwi «тс.»;
Мартинов висловлює припущення про запозиченість прагерманських форм (прагерм. *drauga «друг», *draugti «дружина») з праслов’янської мови;
із сполучень типу стсл. дроугъ дроуга розвинулися прикметникове і числівникове значення «інший, другий», засвідчені в усіх слов’янських мовах;
останнім часом запропоновано нове зіставлення з дінд. druh- «ворожа демонічна істота», ав. druxš «Друг – демонічна істота, уособлення злих сил» (Иванов Сл. и балк. языкозн. 67 – 70);
р. бр. друг, др. другъ, п. druh (з укр. чи бр.), [druch, druchna], ст. drug «друг», drugi «другий, інший», ч. druh, druhý, слц. druh, вл. druh «друг», druhak «інший», нл. ст. drug, drugi, полаб. draug «інший», болг. м. друг «інший», болг. друга́р «товариш», схв. друг, дрỳгāр «тс.», другӣ «другий», слн. drúg «товариш», drúgi «інший, другий», стсл. дроугъ «товариш; інший»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
друга́к
«тс.; дворічне лоша чи теля»
дру́гий
другинець
«другий рій бджіл»
други́ня
«подруга»
дру́жа
«подруга»
дру́жба
«приязнь; [весільний товариш]»
дру́жбити
«бути дружкою»
дружикува́ти
«тс.»
дружина
«загін»
дружи́на
«загін, почет; жінка»
дружи́нник
дружи́ти
«товаришувати»
дружи́ще
дру́жка́
«подруга нареченої»
дружко́
«весільний товариш»
дружкува́ти
дру́жний
«одностайний»
дру́жник
«охоронець»
дру́жній
«товариський»
дру́жчини
«свято дружок»
дру́жчити
друзь
«тс.»
друзя́ка
«друг»
за́дру́га
«патріархальна сімейна община у південних слов’ян»
(іст.)
за́друге
«вдруге»
здружи́ти
не́друг
одру́жений
одру́жувати
пі́ддру́жба
«помічник весільного товариша»
піддру́жбик
піддру́жжя
піддру́жий
пі́ддружка
«помічниця подруги нареченої»
пі́ддружко
пі́ддружний
«тс.»
по-дру́зьки
по́друг
«чоловік,, подружжя»
подру́га
подругува́ти
подру́жжя
подру́жий
подру́жи́на
«подруга»
подру́жниця
«тс.»
подру́жній
удру́ге
удружи́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| druxš «Друг -- демонічна істота, уособлення злих сил» | авестійська |
| друг | білоруська |
| друг «інший» | болгарська |
| друга́р «товариш» | болгарська |
| druh «друг»«інший» | верхньолужицька |
| druhak «друг»«інший» | верхньолужицька |
| gadraúhts «солдат» | готська |
| triggws «вірний» | готська |
| druht «тс.» | давньоанглійська |
| getrywe | давньоанглійська |
| truht «громада, загін, кортеж» | давньоверхньонімецька |
| gitriuwi «тс.» | давньоверхньонімецька |
| druh- «ворожа демонічна істота» | давньоіндійська |
| drōtt «загін охоронців, почет» | давньоісландська |
| tryggr | давньоісландська |
| triuwi | давньонижньонімецька |
| другъ | давньоруська |
| *dhrugh- «бути готовим, міцним» (*dherough-) | індоєвропейська |
| *dhreu-/dhru- «міцний, тривкий, надійний, вірний» (звідки й іє. *dhere$uo- «дерево; надійний, вірний», пор. нім. trauen «вірити») | індоєвропейська |
| dràugs «товариш, колега; другий член пари; інший» | латиська |
| draũgas «супутник, товариш» | литовська |
| друг «інший» | македонська |
| drug | нижньолужицька |
| drugi | нижньолужицька |
| draug «інший» | полабська |
| druh (з укр. чи бр.) | польська |
| *drugь «товариш, приятель» | праслов’янська |
| drugъ | праслов’янська |
| draugi- «з-» (draugiwaldunen (зн. в.) | прусська |
| друг | російська |
| друг | сербохорватська |
| druh | словацька |
| drúg «товариш»«інший, другий» | словенська |
| drúgi «товариш»«інший, другий» | словенська |
| дроугъ дроуга розвинулися прикметникове і числівникове значення «інший, другий» | старослов’янська |
| дроугъ «товариш; інший» | старослов’янська |
| druch | українська |
| druchna | українська |
| дрỳгāр «тс.» | українська |
| другӣ «другий» | українська |
| druh | чеська |
| druhý | чеська |
| draũg | ? |
| draugè «разом, спільно» | ? |
| sudrùgti «приєднатися» | ? |
| також | ? |
| driugan «воювати, боротися» | ? |
| truhtīn «воєначальник» | ? |
| *dher- | ? |
| drug «друг»«другий, інший» | ? |
| drugi «друг»«другий, інший» | ? |
| drug | ? |
| drugi | ? |
дру́цкати «роздрібнювати, товкти, розбивати»
псл. druzgati (*druskati) «з тріском ламати, кришити»;
найближчими відповідниками є лит. druzgeti «кришитися», лтс. druskât «тс.», druska «крихта», пор. також гр. ϑραύω «дроблю, розламую»;
іє. *dhreu«ламати, трощити»;
цк- в основі слова замість -зг- розвинулося, очевидно, внаслідок дисимілятивного оглушення кінцевих приголосних основи;
бр. друзгата́ць «трощити», п. (z)druzgotać, ст. druzgać, drzuzgotać, слц. drúzgať, drizgať «тс.», схв. друзгати «давити, чавити», здрóзгати «розтрощити», слн. [drȗzgati] «чавити, розминати», drózgati «розчавлювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
подру́цкати
«потовкти (варену картоплю); побити когось»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| друзгата́ць «трощити» | білоруська |
| ϑραύω «дроблю, розламую» | грецька |
| *dhreu «ламати, трощити» | індоєвропейська |
| druskât «тс.» | латиська |
| druzgeti «кришитися» | литовська |
| druzgati (*druskati) «з тріском ламати, кришити» (*druskati) | праслов’янська |
| друзгати «давити, чавити» | сербохорватська |
| drúzgať «тс.» | словацька |
| drizgať «тс.» | словацька |
| drȗzgati «чавити, розминати»«розчавлювати» | словенська |
| drózgati «чавити, розминати»«розчавлювати» | словенська |
| здрóзгати «розтрощити» | українська |
| druska «крихта» | ? |
| також | ? |
| -цк- | ? |
| druzgać | ? |
| drzuzgotać | ? |
ду́ти (дму)
псл. dǫti, dъmǫ, зближене пізніше з псл. duti, dujǫ;
споріднене з лит. dùmti, dumiù «дути, віяти»;
пор. також прус. dumsle «сечовий міхур», дінд. dhámati «дме», ос. dumun «дути, курити», свн. dimpfen «парувати, курити»;
іє. *dhm-/dhem-/dhemə«дути, дим, туман; хмарний, темний»;
очевидно, неслушним слід вважати припущення (Vaillant RÉS 21, 168 – 170) про первісну форму інфінітива без носового (*duti замість *dǫti) і про вторинний характер польських і словенських назалізованих форм;
р. дуть, ст. дму, бр. дуць (дму), др. дути (дъму), п. dąć (dmę), ч. douti, dmouti, dmu, полаб. dåmě «дме», схв. ст. ду́ти (дмȇм), слн. (na)dóti se, (na)dmem, стсл. дѫти, дъмѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдима́ти
видима́ти
ви́дма
«піщане місце, з якого вітер зносить пісок»
віддима́ти
ду́тель
«порожній горіх»
ду́тий
ду́тик
«щось порожнє; опецькувате обличчя»
ду́тися
«сердитися»
ду́тка
«бусинка; [дудка Ж]»
дутча́стий
«порожній»
задима́ти
надима́ти
нади́ми
«пахова грижа»
обде́мкуватий
«повний»
обде́мок
«той, хто об’ївся, з надутим животом»
обдима́ти
«здувати»
(про живіт)
оду́тлий
подима́ти
«повівати»
(про вітер)
продима́ти
роздима́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуць (дму) | білоруська |
| dhámati «дме» | давньоіндійська |
| дути (дъму) | давньоруська |
| *dhm-/dhem-/dhemə «дути, дим, туман; хмарний, темний» | індоєвропейська |
| dùmti | литовська |
| dumun «дути, курити» | осетинська |
| dåmě «дме» | полабська |
| dąć (dmę) | польська |
| dǫti | праслов’янська |
| duti | праслов’янська |
| dumsle «сечовий міхур» | прусська |
| дуть | російська |
| ду́ти (дмȇм) | сербохорватська |
| dimpfen «парувати, курити» | середньоверхньнімецька |
| дѫти | старослов’янська |
| дъмѫ | українська |
| douti | чеська |
| dmouti | чеська |
| dmu | чеська |
| dъmǫ | ? |
| dujǫ | ? |
| dumiù «дути, віяти» | ? |
| також | ? |
| дму | ? |
| ду́ти (дмȇм) | ? |
насе́рдник «м’ята холодна, Mentha piperita L.» (бот.)
похідне утворення від прикметника [насе́рдний] «серцевий», також «внутрішній» Ж, пор. [насе́рдниця] «хвороба, біль у ділянці серця; коліки» Ж, [насердна] «біль у серці» О;
назва зумовлена тим, що м’яту холодну застосовують для лікування серцевих і легеневих захворювань (Носаль 79);
Фонетичні та словотвірні варіанти
насе́рник
«яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| насе́рдний «серцевий» | ? |
| також «внутрішній» | ? |
| насе́рдниця «хвороба, біль у ділянці серця; коліки» | ? |
| насердна «біль у серці» | ? |
оби́да
псл. obida;
загальноприйнятої етимології не має;
найбільш вірогідним є припущення про походження від дієслова *ob-viděti «дивитися мимо»;
пор. також р. зави́да «заздрість» (при дієслові зави́довать, пов’язаному з р. ви́деть, укр. ви́діти), р. [обизо́р] «сором, ганьба» (префіксальне утворення від зреть «бачити»), лат. invidia «заздрість, недоброзичливість» (при invidēre «заздрити, бажати зла», похідному від vidēre «бачити»), р. ненави́деть, укр. нена́видіти;
менш переконливе припущення (Преобр. I 627; Младенов 365; Mikl. EW 12; Schmidt KZ 23, 339; Uhlenbeck 189; Matzenauer LF 11, 337–338; Kalima Neuphilol. Mitt. 1948, 66–67, 1949, 225–226, 1950, 38–39; ZfSlPh 21, 94–95) про спорідненість з біда́;
р. болг. оби́да, бр. [абі́да] (з р.?), др. обида, п. ст. obida, obyda, ч. слц. obida, стсл. обида;
Фонетичні та словотвірні варіанти
изобиджа́ти
изоби́дити
обиджа́ти
оби́ди́ти
оби́дливий
обидний
оби́дник
оби́дчивий
оби́дчик
обижа́ти
обі́дити
обі́дник
обі́дчик
обіжа́ти
обіжда́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| абі́да (з р.?) | білоруська |
| оби́да | болгарська |
| обида | давньоруська |
| invidia «заздрість, недоброзичливість» (при invidēre «заздрити, бажати зла», похідному від vidēre «бачити») | латинська |
| obida | польська |
| obyda | польська |
| obida | праслов’янська |
| зави́да «заздрість» (при дієслові зави́довать, пов’язаному з р. ви́деть, укр. ви́діти) | російська |
| обизо́р «сором, ганьба» (префіксальне утворення від зреть «бачити») | російська |
| ненави́деть | російська |
| оби́да | російська |
| obida | словацька |
| обида | старослов’янська |
| нена́видіти | українська |
| obida | чеська |
| *ob-viděti «дивитися мимо» | ? |
| також | ? |
| біда́ | ? |
| obida | ? |
| obyda | ? |
мартинга́л «ремінь у кінській упряжі»
запозичення з французької мови;
фр. martingale «хлястик, мартингал» зіставляється з пров. martegalo, пов’язаним з Martigues, назвою міста на півдні Франції, а також з ісп. almartaga «вид вуздечки», арабського походження;
пор. також іт. martingala (з фр.);
р. мартынга́л «тс.», п. [martyngał] «деталі кінської упряжі», ч. martingal, схв. мартùнгал, мартенгал «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| almartaga «вид вуздечки» | іспанська |
| martingala (з фр.) | італійська |
| martyngał «деталі кінської упряжі» | польська |
| martegalo | провансальська |
| мартынга́л «тс.» | російська |
| мартùнгал | сербохорватська |
| мартенгал «тс.» | українська |
| martingale «хлястик, мартингал» | французька |
| martingal | чеська |
| також | ? |
марти́шка «невелика мавпа з породи макак, Cercopithecus» (зоол.)
пов’язане з чоловічим ім’ям Марти́н;
як назва мавпи з’явилося, очевидно, під впливом нвн. Martin, поширеної клички мавпи;
пор. також снн. Marten «мавпа», снідерл. Martijn «тс.»;
до перенесення власних імен людей на тварин пор. рос. ми́шка «ведмідь», рум. martín «тс.»;
р. бр. марты́шка «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марты́шка «тс.» | білоруська |
| Martin | нововерхньонімецька |
| ми́шка «ведмідь» | російська |
| марты́шка «тс.» | російська |
| martín «тс.» | румунська |
| Marten «мавпа» | середньонижньонімецька |
| Martijn «тс.» | середньонідерландська |
| Марти́н | ? |
| також | ? |
| ми́шка «ведмідь» | ? |
ме́та «край земельної ділянки, потя» (у виразі [граничити мета о мету])
не зовсім ясне;
може бути пов’язане як з мета́ти «кидати, викидати» (орану землю при закінченні скиби), так і з ме́та́ «ціль», давніше також «закінчення, фініш» (з лат.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ме́ти
«місце на кінці ораного поля, де плуг викидає скибу»
ме́тла
«суголовок, межа, дорога між двома полями»
ме́тлище
«тс.»«місце, зручне для полювання»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мета́ти «кидати, викидати» (орану землю при закінченні скиби) | ? |
| ме́та́ «ціль» | ? |
| також «закінчення, фініш» (з лат.) | ? |
фрас «слово, що виражає удар»
звукообразне утворення, що передає звук пострілу, паралельне до праск!, хоч звукообразність, очевидно, вторинна;
зводиться до псл. *per- «бити»;
пор. також укр. [праск] (вигук, що передає звук пострілу), схв. пра̏с «гук, гуркіт», пра̏сак «тс.», болг. прас «трах!»;
болг. фра́скам «бити», м. фраска «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фра́снути
фрась
«тс.»
фра́цкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прас «трах!» | болгарська |
| фра́скам «бити» | болгарська |
| фраска «тс.» | македонська |
| *per- «бити» | праслов’янська |
| пра̏с «гук, гуркіт» | сербохорватська |
| пра̏сак «тс.» | сербохорватська |
| праск | українська |
| праск (вигук, що передає звук пострілу) | українська |
| також | ? |
льо́нок «Linaria L.» (бот.)
похідні утворення від льон ([лен]) назви зумовлені частково подібністю листя деяких із цих рослин до льону (льонок, льонолисник], що підтверджується існуванням синонімічних назв укр. [лен] «льонок» (при [лен] «льон»), ч. ст. len Matky Boží «льонок», Marie len, polný len, нл. Marijcyny lan «тс.», пор. також слат. linaria (звідки сучасна латинська наукова назва рослини) від лат. linum «льон», нім. Leinkraut «льонок», складне утворення з Lein «льон» і Kraut «травах, Leinblatt «льонолисник», з Lein «льон» і Blatt «лист», фр. faux lin «льонок», petit lin «тс.» (букв. «несправжній льон», «малий льон»), частково тим, що більшість рослин, які носять назви, похідні від льон, зустрічаються часто в посівах льону як бур’яни;
р. лене́ц «льонолисник», лено́к «радіола», льня́нка «льонок; [льонолисник льонолистий, Thesium linophyllum L.]», бр. [ляно́к] «льонок», [лясная льніца] «тс.», п. lenek «радіола», ст. lnek «тс.», leniec «льонолисник», lnica «льонок», ч. lněnka «льонолисник», lnice «льонок», слц. l’anček «радіола», вл. lenčk «льонок», схв. лáнак «льонолисник», [ланика] «льонок», [ланчац, ланчић] «тс.», слн. laníka «льонолисник», lanovo zele «льонок звичайний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ленник
«льонок»
лєнок
«льонок звичайний, Linaria vulgaris (L.) Mill.; льонолисник, Тhesium L.»
лєнок
«тс.»
лино́к
«тс. ВеБ; гвоздики дельтовидні, Dianthus deltoides L.; козельці лучні, Tragopogon pratensis L.»
лісовий
«китятки чубаті, Polygala comosa Schrank.»
льнянка
льонець
льонок
«радіола льоновидна, Radiola linoides Roth.»
льонток
«тс.»
люнец
«льонок»
польовий
«хрінниця польова, Lepidium campestre (L.) R. Br.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ляно́к «льонок» | білоруська |
| лясная льніца «тс.» | білоруська |
| lenčk «льонок» | верхньолужицька |
| linum «льон» | латинська |
| Marijcyny lan «тс.» | нижньолужицька |
| Leinkraut «льонок» | німецька |
| Lein «льон» | німецька |
| Kraut «травах, Leinblatt «льонолисник» | німецька |
| Lein «льон» | німецька |
| Blatt «лист» | німецька |
| Leinblatt | німецька |
| lenek «радіола» | польська |
| lnek «тс.»«льонолисник»«льонок» (ст.) | польська |
| leniec «тс.»«льонолисник»«льонок» (ст.) | польська |
| lnica «тс.»«льонолисник»«льонок» (ст.) | польська |
| лене́ц «льонолисник» | російська |
| лено́к «радіола» | російська |
| льня́нка «льонок; [льонолисник льонолистий, Thesium linophyllum L.]» | російська |
| лáнак «льонолисник» | сербохорватська |
| ланика «льонок» | сербохорватська |
| ланчац | сербохорватська |
| ланчић «тс.» | сербохорватська |
| linaria (звідки сучасна латинська наукова назва рослини) | середньолатинська |
| l'anček «радіола» | словацька |
| laníka «льонолисник»«льонок звичайний» | словенська |
| lanovo zele «льонолисник»«льонок звичайний» | словенська |
| льон ([лен])(льонок, льонолисник], що підтверджується існуванням синонімічних назв укр. [лен] «льонок» (при [лен] «льон») | українська |
| лен | українська |
| льонок | українська |
| льонолисник | українська |
| лен | українська |
| льон | українська |
| faux lin «льонок» | французька |
| lin «тс.» (букв. «несправжній льон», «малий льон») | французька |
| len Matky Boží «льонок» (ст.) | чеська |
| Marie len (ст.) | чеська |
| polný len (ст.) | чеська |
| lněnka «льонолисник»«льонок» | чеська |
| lnice «льонолисник»«льонок» | чеська |
| також | ? |
сока́ч «кухар»
очевидно, запозичення з угорської мови;
уг. szakáсs «тс.» є словом неясного походження, наявним також у південнослов’янських мовах: схв. со̏кāч, слн. sokáč, стсл. сокачии «тс.»;
пор. також р.-цсл. сокачии, сокачиа «тс.», сокало «кухня», сокалъкъ, сокальница «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сокачии | русько-церковнослов’янська |
| со̏кāч | сербохорватська |
| sokáč | словенська |
| сокачии «тс.» | старослов’янська |
| szakáсs «тс.» | угорська |
| також | ? |
| сокачиа «тс.» | ? |
| сокало «кухня» | ? |
| сокалъкъ | ? |
| сокальница «тс.» | ? |
іка́ти
звуконаслідувальне утворення, що, можливо, виникло незалежно в кожній мові;
пор. також фр. hoquet «гикавка», англ. hickup, hickugh, вал. hikket, брет. hoc, hic «тс.», нім. [hicken] «гикати» такого ж походження;
пов’язування з стсл. ѩчати «стогнати» (Skok І 705; Matzenauer IF 3, 83–84) непереконливе;
немає достатніх підстав пов’язувати і з двн. jëhan «говорити», кімр. iaith «мова» (Stokes 223);
р. ика́ть, бр. і́каць, п. [ikać], ч. jíkati, hykati, вл. hikać, нл. һуkaś, болг. и́кам, м. ика, схв. ȕцати, слн. íkati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
и́кавка
и́ка́тися
і́кавка
ї́кавка
і́ківка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hickup | англійська |
| hickugh | англійська |
| і́каць | білоруська |
| и́кам | болгарська |
| hoc | бретонська |
| hic «тс.» | бретонська |
| hikket | валлійська |
| hikać | верхньолужицька |
| jëhan «говорити» | давньоверхньонімецька |
| iaith «мова» | кімрська |
| ика | македонська |
| һуkaś | нижньолужицька |
| hicken «гикати» | німецька |
| ikać | польська |
| ика́ть | російська |
| ȕцати | сербохорватська |
| íkati | словенська |
| ѩчати «стогнати» | старослов’янська |
| hoquet «гикавка» | французька |
| jíkati | чеська |
| hykati | чеська |
| також | ? |
козе́льці́ «Tragopogón L.; [холодок лікарський, Asparagus officinalis L. Ж]» (бот.)
похідне утворення від козе́л «цап», пов’язане з складною назвою козельців укр. діал. р. козлоборо́дник, бр. казлабаро́д, схв. [козобрад], слн. [kozjebradnik, kozobradka] і складеними назвами типу укр. [козя борода];
назва зумовлена подібністю до козиної бороди нерозкритого кошика або листя у козельців і холодка лікарського;
пор. також нвн. Bocksbart «козельці» (букв. «цапина борода»), нлат. tragopogon «козельці», утворене з гр. τράγος «цап» і πώγων «борода»;
р. [козеле́ц] «Tragopogon», [козёлик] «козельці лучні», бр. [казяло́к] «тс.», ч. [kozica] «Tragopogon», слц. [koziak], схв. [кȍзјāк] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
козел
«козельці великі, Tragopogon major Jacq.»
козе́лець
«козельці»
козе́лик(и)
«тс.»
козе́лки
«козельці лучні, Tragopogon pratensis L.»
козе́лок
«тс.»
козе́льки
«козельці»
козе́льок
«тс.»
козельци
«козельці великі»
козельчики
«козельці лучні»
козли
«козельці великі; козельці лучні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| казлабаро́д | білоруська |
| казяло́к «тс.» | білоруська |
| τράγος «цап» | грецька |
| Bocksbart «козельці» (букв. «цапина борода») | нововерхньонімецька |
| tragopogon «козельці» | новолатинська |
| козлоборо́дник | російська |
| козеле́ц «Tragopogon» | російська |
| козобрад | сербохорватська |
| кȍзјāк «тс.» | сербохорватська |
| koziak | словацька |
| kozjebradnik | словенська |
| kozobradka | словенська |
| козлоборо́дник | українська |
| козя борода | українська |
| козёлик «козельці лучні» | українська |
| kozica «Tragopogon» | чеська |
| козе́л «цап» | ? |
| козлоборо́дник | ? |
| також | ? |
| πώγων «борода» | ? |
югну́ти «шмигнути, побігти»
не зовсім ясне;
можливо, експресивне утворення, пов’язане з юга́ «завірюха»;
пор. також р. [ю́кнуть] «стукнути; зникнути»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ю́кнуть «стукнути; зникнути» | російська |
| юга́ «завірюха» | ? |
| також | ? |
щабе́ль «поперечка в драбині, у полудрабку»
псл. [*ščebьlь];
зіставлялося з лит. skebérda «уламки», лтс. skabarda «тс.», лат. sсobis «опилки», укр. скобли́ти, які зводяться до іє. *skabh- «вирізати», отже, первісне значення слова «щось вирізане», а також «щось нарізане, наскоблене»;
припускалася спорідненість з р. шта́бель (Фасмер IV 476), щебло́ «тріска» (Brückner 542);
п. szczebel «щабель; [стебло; держак]», ч. štebel «щабель», слц. štebel’, [stebel’] «тс.», вл. štela «щабель; спиця (в колесі)», štel «щабель»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
щабли́на
щаблюва́тий
«худий такий, що видно ребра»
щабля́стий
«такий, що має щаблі»
щебе́ль
«тс.»
щебельча́стий
(щебельча́сті но́ги «цибаті ноги»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| štela «щабель; спиця (в колесі)»«щабель» | верхньолужицька |
| štel «щабель; спиця (в колесі)»«щабель» | верхньолужицька |
| *skabh- «вирізати» | індоєвропейська |
| sсobis «опилки» | латинська |
| skabarda «тс.» | латиська |
| skebérda «уламки» | литовська |
| szczebel «щабель; [стебло; держак]» | польська |
| *ščebьlь | праслов’янська |
| шта́бель | російська |
| štebel' | словацька |
| скобли́ти | українська |
| stebel' «тс.» | українська |
| štebel «щабель» | чеська |
| слова «щось вирізане» | ? |
| також «щось нарізане, наскоблене» | ? |
| щебло́ «тріска» | ? |
щолпа́к «щиголь (удар)»
очевидно, споріднене з човпти́ «бити»;
щодо чергування щ і ч пор. щебре́ць і чебре́ць, щодо ол і ов пор. толк і товк;
пор. також р. щелчо́к;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| щелчо́к | російська |
| човпти́ «бити» | ? |
| щебре́ць і чебре́ць | ? |
| толк і товк | ? |
| також | ? |
чашогубок «Chiloscyphus Corda» (бот.)
неясне;
можливо, часткова або неточна калька греко-латинської (латинізованої грецької) назви рослини, що становить собою складне слово, перший компонент якого chilo- пов’язаний з гр. χīλός «зелений корм (для худоби), фураж», а другий – з гр. σχύφος «чашка, кухоль»;
пор. також лат. (з грецької) scyphus «чаша, кубок, бокал»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| χīλός «зелений корм (для худоби), фураж» | грецька |
| σχύφος «чашка, кухоль» | грецька |
| scyphus «чаша, кубок, бокал» (з грецької) | латинська |
| chilo- | ? |
| також | ? |
чече́нець «представник одного з народів Північного Кавказу»
назва, що пов’язується з кабард. šešen «тс.» або з топонімом Чачан;
пор. також ос. cacan, авар. čačan, чаг. крим.-тат. чäчäн «красномовний»;
р. чече́нец, (розм.) чече́н, бр. чачэ́нец, п. Czeczeniec, ч. Čečenec, болг. Чече́нец;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чече́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чачэ́нец | білоруська |
| Чече́нец | болгарська |
| чäчäн «красномовний» | кримсько-татарська |
| cacan | осетинська |
| Czeczeniec | польська |
| чече́нец (розм.) | російська |
| чäчäн «красномовний» | чагатайська |
| Čečenec | чеська |
| šešen «тс.» | ? |
| Чачан | ? |
| також | ? |
| čačan | ? |
чобота́р «шилодзьобка, Recurvirostra avocetta L.» (орн.)
пов’язане з чобота́р «швець»;
птах дістав свою назву за подібність дзьоба до шила, знаряддя шевця-чоботаря (пор. іншу його назву – шилодзьо́бка);
пор. також назви інших птахів за професією людини: вівча́р, кова́лик, пого́нич і т. ін;
р. [чебота́рь] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чебота́рь «тс.» | російська |
| чобота́р «швець» | ? |
| також | ? |
| кова́лик | ? |
| пого́нич | ? |
| ін | ? |
ха́зія «здоровило»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з озі́я́ «щось велике, незграбне; громаддя»;
пор. також п. chasa «зграя; велика кількість»;
р. ха́зина «велика розміром річ; здоровило»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| chasa «зграя; велика кількість» | польська |
| ха́зина «велика розміром річ; здоровило» | російська |
| озі́я́ «щось велике, незграбне; громаддя» | ? |
| також | ? |
хва́ла́ «похвала, уславлення; урочисте звеличання, прославляння кого-, чого-небудь; гімн»
псл. xvala ‹ *su̯ōl-;
припускається спорідненість з xula «ганьба» (ЭССЯ 8, 118–119);
зіставлялося також з xyliti «нахиляти, згинати» (щодо чергування голосних у корені пор. укр. квас – ки́снути, р. хвата́ть – хити́ть), а первісне значення псл. xvaliti пов’язувалося з уявленням нахиляння, згинання, поклону, пор. лит. garbė˜ «честь, хвала», gárbinti «шанувати, поклонятися», прус. garbis «гора», псл. *gъr̥bъ «кривизна, випуклість, горб» (Бодуэн де Куртенэ ЖМНП 1903, май, 22; Лопатин ЭИРЯ IV 40);
зіставлялося з дінд. svaráti «звучить, виспівує, вихваляє», а також «блищить, сяє», пор. давню асоціацію ідей блиску і слави (Потебня РФВ 1880/4, 203);
висловлювалось припущення про спорідненість з дісл. skval- «балаканина, пусті слова», skvaldr- «голосна розмова», skvala «голосно розмовляти, кричати, кликати», які зводяться до іє. *(s)u̯ē˘l-/(s)u̯ō˘l- «кликати, дзвеніти (дзвонити)» (Brückner 187; Черных II 335; Pokorny I 550);
у такому разі на слов’янському ґрунті відбулася метатеза початкових sk (› ks › kх › х);
були спроби пов’язати хвала із slava, припускаючи заміну s на х і метатезу l – v (Meyer Donum nat. Schrijnen 413; Machek Slavia 16, 214);
недостатньо обґрунтоване виведення з двн. swёllan, н. schwellen «пухнути, набрякати» (Bern. I 407; Brückner 187);
р. бр. др. болг. хвала́, п. нл. chwała, ч. слц. chvála, вл. chwała, [khwała], нл. chwalba «похвала», схв. хва́ла, слн. hvála, стсл. хвала;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вихва́ла
вихва́лець
ви́хвалка
вихваля́ти
нахваля́тися
«погрожувати»
нехвали́тний
«нехвалений»
охва́ла
охваля́ти
перехвала́
пере́хвалка
пере́хвалки
перехва́лювати
по́хвал
«погроза»
похва́ла́
похвале́нство
по́хвалка
«погрози»
похва́льба́
по́хва́льний
при́хва́льба
прихва́льно
схва́лення
схва́льний
уфа́ла
ухва́ла
ухвали́ти
ухва́лювати
хвале́бник
хвале́ник
хвали́ти
хвали́тися
«задаватися; розповідати»
хвалі́й
хва́лка
«поговір, похвала; погроза»
хва́лощі
хвальба́
хвалько́
хвалькови́тий
хвалькува́тий
хва́льни́й
хвальни́цтво
«хвастовство, самохвальство»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвала́ | білоруська |
| хвала́ | болгарська |
| chwała | верхньолужицька |
| swёllan | давньоверхньонімецька |
| svaráti «звучить, виспівує, вихваляє» | давньоіндійська |
| skval- «балаканина, пусті слова» | давньоісландська |
| хвала́ | давньоруська |
| *(s)u̯ē˘l-/(s)u̯ō˘l- «кликати, дзвеніти (дзвонити)» | індоєвропейська |
| garbė˜ «честь, хвала» | литовська |
| chwała | нижньолужицька |
| chwalba «похвала» | нижньолужицька |
| schwellen «пухнути, набрякати» | німецька |
| chwała | польська |
| xvala | праслов’янська |
| xvaliti | праслов’янська |
| *g «кривизна, випуклість, горб» | праслов’янська |
| garbis «гора» | прусська |
| хвала́ | російська |
| хва́ла | сербохорватська |
| chvála | словацька |
| hvála | словенська |
| хвала | старослов’янська |
| khwała | українська |
| chvála | чеська |
| xula «ганьба» | ? |
| xyliti «нахиляти, згинати» (щодо чергування голосних у корені пор. укр. квас -- ки́снути, р. хвата́ть -- хити́ть) | ? |
| garbė˜ «честь, хвала» | ? |
| gárbinti «шанувати, поклонятися» | ? |
| також «блищить, сяє» | ? |
| давню асоціацію ідей блиску і слави | ? |
| skvaldr- «голосна розмова» | ? |
| skvala «голосно розмовляти, кричати, кликати» | ? |
| хвала | ? |
| slava | ? |
хі-хі́ «звуконаслідування, що позначає сміх»
давня редуплікація;
псл. xі-xі імітує сміх, регіт;
пор. також лит. kikånti «хіхікати», двн. kichazzen, kachazzen тощо;
р. болг. хи-хи́, бр. хі-хі́, п. chy-chy, chichi «смішки, хахоньки», ч. chichi, chychy, вл. chichotać, нл. chychotaś, схв. хи, хи, слн. hihi;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хіхі́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хі-хі́ | білоруська |
| хи-хи́ | болгарська |
| chichotać | верхньолужицька |
| kichazzen | давньоверхньонімецька |
| kikånti «хіхікати» | литовська |
| chychotaś | нижньолужицька |
| chy-chy «смішки, хахоньки» | польська |
| chichi «смішки, хахоньки» | польська |
| xі-xі | праслов’янська |
| хи-хи́ | російська |
| хи | сербохорватська |
| hihi | словенська |
| хи | українська |
| chichi | чеська |
| chychy | чеська |
| також | ? |
холмі́вка «морська зірка, ореастра, Oreaster» (зоол.)
штучний термін, що є частково калькою лат. Oreaster – складного слова, яке зводиться до гр. ὄρος «гора» і ἀστήρ «зірка»;
пор. також н. Buckelstern «морська зірка», дослівно «горбата зірка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ὄρος «гора» | грецька |
| Oreaster | латинська |
| Buckelstern «морська зірка» | німецька |
| ἀστήρ «зірка» | ? |
| також | ? |
| дослівно «горбата зірка» | ? |
хрусти́ «сухе печиво, смажене на олії» (кул.)
запозичення з польської мови;
п. chrust «хворост» означає також «хрусти», можливо, за зовнішньою формою тонких паличок (пор. укр. хворосте́ць «тс.»);
назва тлумачиться також як звуконаслідувальна, пов’язана з хрустом, хрумтінням при розламуванні чи споживанні печива (Brückner 184–185);
такого самого, очевидно, походження п. chrîst, chrust «молоде листя капусти»;
бр. хруст «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хруст «тс.» | білоруська |
| chrust «хворост» | польська |
| chrîst | польська |
| також «хрусти» | ? |
| chrust «молоде листя капусти» | ? |
хті́ти
псл. xъtěti, чергуванням пов’язане з xotěti;
фонетичний варіант виник унаслідок редукції вокалізму, спричиненої частим вживанням цього дієслова як допоміжного, пор. дальше його скорочення в болг. ща ‹ хъшту «хочу», ще «хоче», яке вживається для утворення майбутнього часу дієслів: ще пиша «писатиму»;
пор. також і схв. ћу, ћеш, ће і т. ін. в тій самій функції;
бр. [хцець], п. chcieć, ч. chtíti, слц. chciet’, вл. chcyć, нл. kśěś, схв. хте̏ти, стсл. хътhти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хти́вий
хти́вість
хті́вши
«якщо треба, коли хочеш»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хцець | білоруська |
| ща «хочу» | болгарська |
| хъшту «хочу» | болгарська |
| chcyć | верхньолужицька |
| kśěś | нижньолужицька |
| chcieć | польська |
| xъtěti | праслов’янська |
| ћу | сербохорватська |
| ти | сербохорватська |
| chciet' | словацька |
| хътhти | старослов’янська |
| chtíti | чеська |
| дальше | ? |
| ще «хоче» | ? |
| ще пиша «писатиму» | ? |
| також | ? |
| ћеш | ? |
| ће | ? |
| в | ? |
| в | ? |
ца́хнути «падати, валитися»
очевидно, афективне суфіксальне утворення, подібне до ба́хнути, жа́хнути, пор. також со́хнути;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́хнути | ? |
| жа́хнути | ? |
| також | ? |
ци́ця
давнє слово дитячої мови звуконаслідувального походження з характерною в утвореннях такого типу редуплікацією (пор. баба, мама);
пор. також рум. ţîţă «жіночі груди», гр. τιτϑός «сосок», н. Zitze, англ. teat, іт. tetta, zizza, фр. tette, ісп. пров. teta «тс.»;
р. ти́тька, бр. цы́цка, [цы́ца], п. сус, сусу (мн.), ч. [сeсek] «сосок», слц. cecok, вл. нл. сус «тс., носик (чайника)», болг. м. ци́ца, схв. ци̏ца «циця; дерев’яна фляжка; обточений камінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цицаня
циці́й
«мамій, матусин синок»
цицка
ци́цка
цицкати
«ссати»
цицу́ля
ци́цька
цицька́та
цицькови́й
«грудний»
(про дитину)
циця́тий
ціца́ня
«солодка груша»
ціца́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| teat | англійська |
| цы́цка | білоруська |
| ци́ца | болгарська |
| сус «тс., носик (чайника)» | верхньолужицька |
| τιτϑός «сосок» | грецька |
| teta «тс.» | іспанська |
| tetta | італійська |
| ци́ца | македонська |
| сус «тс., носик (чайника)» | нижньолужицька |
| Zitze | німецька |
| сус | польська |
| teta «тс.» | провансальська |
| ти́тька | російська |
| ţîţă «жіночі груди» | румунська |
| ца «циця; дерев’яна фляжка; обточений камінь» | сербохорватська |
| cecok | словацька |
| цы́ца | українська |
| сусу (мн.) | українська |
| tette | французька |
| сeсek «сосок» | чеська |
| також | ? |
| zizza | ? |
цьва́пкати «плямкати» (про свиню)
звуконаслідувальне утворення, подібне до чва́кати, цвя́кати, джвя́кати;
до словотвору пор. також ця́пкати, чала́пкати тощо;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чва́кати | ? |
| цвя́кати | ? |
| джвя́кати | ? |
| також | ? |
| чала́пкати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України