СІРОМАШНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

сіро́ма́ «бідняк; бідолаха; (заст.) бездомний неодружений козак Бі; (зб.) біднота»

очевидно, пов’язане із сирота́, псл. sirъ «осиротілий»;
кореневе сі- на місці давнішого си- з’явилось у результаті зближення зі словами сі́рий, сіря́к;
р. [сирома́ха] «сирота», [сирома́] (зб.), болг. сирома́х «бідняк, бідолаха», м. сиромав «сіромаха, бідолаха», схв. сира̏мах «бідняк, бідолаха», слн. siromák «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сиро́ма «тс.»
сирома́нка «осиротіла бідна жінка»
сирома́тя «біднота, сірома»
сирома́ха «тс.»
сирохма́н «сіромаха»
сірома́нець «простий селянин, сіряк»
сірома́нський «бідолашний»
сірома́ха «сірома»
сірома́ша «тс.»
сірома́шний «тс.»
сірома́шня «біднота»
сірома́шшя
сорохма́н «тс.; лобур, горлань»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сирома́х «бідняк, бідолаха» болгарська
сиромав «сіромаха, бідолаха» македонська
sirъ «осиротілий» праслов’янська
сирома́ха «сирота» російська
мах «бідняк, бідолаха» сербохорватська
siromák «тс.» словенська
сирома́ (зб.) українська
сирота́ ?
сі́рий ?
сіря́к ?


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.