СЯБЕР — ЕТИМОЛОГІЯ

ся́бер «учасник земельного володіння, компаньйон у торговому підприємстві Г; спільник по роботі Л; суперник; рідний брат жінки Л»

псл. *sębrъ, не зовсім ясного походження;
на думку деяких дослідників, виникло з *sěm-ro (із вставним -b-) і пов’язане з sěmьja «сім’я» (Трубачев Терм. родства 166; Kalima ZfSlPh 17, 343; Vaillant Gr. comp. I 95);
менш надійними є виведення від іє. *se-, so- «собі, свій» (Преобр. II 267; Fraenkel LP II 265), від східногерманського *sēmbura-›*sēmbъrъ «який віддає половину доходу» (Jokl Сб. Милетич 131);
неприйнятним є припущення про фінське походження слова (Mikl. EW 297), як і пов’язання з гунською племінною назвою Σάβειροι (Mikl. EW 289);
р. сябёр «сусід; пайовик; [товариш; знайомий, приятель]», сябр «тс.», бр. ся́бар «товариш, приятель», ся́бра «тс.», [сябр] «родич, брат; товариш», др. сябьръ «сусід, член однієї общини», п. siaber «побратим, родич, кум, брат; товариш, колега», [siabr] «тс.», схв. се̏бар «плебей, людина нижчого стану», ст. себрь «учасник, половинщик, компаньйон», слн. [srebǝr] «селянин»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

себравать «тс.; жити в згоді, дружити; перевозити по черзі одним конем два вози»
себро́ «супряжник»
сі́бри «учасники спільного землеволодіння общини або кількох общин»
ся́бра «спільне землеволодіння общини або кількох общин» (сі́бра)] Нед
сябри́нний «артільний, товариський, який знаходиться в спільному користуванні»
ся́бри́чка «суперниця»
сябро́ «спільник по роботі Л; сусід Пі, Нед; спільник у якійсь поганій справі Чаб»
сябрува́т «спрягатися для спільної обробки землі»
сябрува́ти «водити компанію»
сяпра «суперниця, супротивниця»
сяпро «супротивник»
цаброва́ть «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ся́бар «товариш, приятель» білоруська
сябьръ «сусід, член однієї общини» давньоруська
*se- індоєвропейська
siaber «побратим, родич, кум, брат; товариш, колега» польська
*sębrъ праслов’янська
сябёр «сусід; пайовик; [товариш; знайомий, приятель]» російська
бар «плебей, людина нижчого стану» сербохорватська
srebǝr «селянин» словенська
сябр «тс.» українська
ся́бра «тс.» українська
сябр «родич, брат; товариш» українська
siabr «тс.» українська
sěmьja «сім’я» (із вставним -b-)(Трубачев Терм. родства 166; Kalima ZfSlPh 17, 343; Vaillant Gr. comp. I 95) ?
so- «собі, свій» ?
*sēmbura-›*sēmbъrъ «який віддає половину доходу» ?
себрь «учасник, половинщик, компаньйон» ?

сембре́ля «плата наймитам; винагорода пастухам»

запозичення з румунської мови;
виведення рум. sómbră від уг. cimbora «побратим, приятель» (DLRM 775) або від стсл. сѫпрѫгъ ««парна упряжка», схв. су̀пруг «чоловік у шлюбній парі» (MNTESz I 436–437) позбавлене підстав;
рум. simbríе «жалування, заробітна плата» є похідним від заст. sómbră «об’єднання, артіль», яке зводиться як запозичення до псл. *sębr- (пор. др. сябръ «сусід, член общини», укр. [ся́бер] «учасник, здольщик», сербське ст. себрь «учасник, спільник, компаньйон»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

сембри́ла «тс.»
сембри́ля
сембри́ня «служба; винагорода за службу»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сябръ давньоруська
сябръ давньоруська
*sębr- (пор. др. сябръ «сусід, член общини», укр. [ся́бер] «учасник, здольщик», сербське ст. себрь «учасник, спільник, компаньйон») праслов’янська
sıˆmbră румунська
simbríе «жалування, заробітна плата» румунська
sıˆmbră «об’єднання, артіль» румунська
су̀пруг «чоловік у шлюбній парі» сербохорватська
сѫпрѫгъ ««парна упряжка» старослов’янська
cimbora «побратим, приятель» угорська
ся́бер українська
ся́бер українська
себрь ?
себрь ?

па́серб «пасинок; [брат чоловіка О]»

утворене за допомогою префікса па- від іменника *серб (‹ *sьr̥bъ), який загальноприйнятої етимології не має;
зіставлявся (Вrückner 398) з п. заст. sarbać (укр. сьо́рбати), як назва «того, хто сьорбав (ссав) те саме молоко»;
пов’язувався (Преобр. ІІ 20, 266) з етнонімом серб та словом [ся́бер] «учасник земельного володіння, спільник у торговельній справі»;
р. бр. [па́серб], п. pasierb, цсл. пасръбъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пасербиня́ «нерідна дитина»
па́сербиця «падчірка»
па́сербля «нерідна дитина»
па́сербник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па́серб білоруська
sarbać (укр. сьо́рбати) польська
pasierb польська
па́серб російська
пасръбъ церковнослов’янська
серб ?
ся́бер «учасник земельного володіння, спільник у торговельній справі» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.