СУЄТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

суєта́

псл. *sujь «пустий, незначний, марний»;
не зовсім ясне;
можливо, споріднене з дінд. śῡˊnam «пустота, порожнина», śūnyáḥ «пустий, порожній», ав. a-sūna- «який не має недоліків», вірм. sor «діра, нора», лат. cavus «порожній, пустий; вигнутий», гр. ϰόος «глибока ущелина, безодня; міжгір’я», ϰοĩλος «порожній, пустий», сірл. cūa «тс.», брет. kēo «грот», що зводяться до іє. *k῀eu-/k῀ouo- «порожній, пустий; западина»;
пов’язується також (Варбот Этимология 1983, 37–39) з псл. sovati, sujǫ «совати» (пор. р. суети́ться «соватися, метатися»);
пов’язання псл. *sujь з лит. sáuja «жменя», лтс. saũja «тс.» (Bezzenberger BB 2, 157; 23, 305) необґрунтоване;
р. суета́ (з цсл.), бр. [суяці́цца] «метушитися; турбуватися», болг. суета́, стсл. соуи «марний, пустий», соуѥта «незначність, марність, суєта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

всу́є «даремно, марно» (заст., кн.)
суєта́ти «неспокійно метатися» (собою)] Нед
суєтли́вий
су́є́тний
сує́тник «неспокійний чоловік»
су́єть «неспокій; занепокоєння»
суя́т «занепокоєння, не-спокій, загроза»
суята́ «турбота, неспокій, острах, пригніченість; скрутний стан»
суяти́ти «турбувати, непокоїти, мучити; сумувати, плакати під час сну Ба; вередувати, присікуватися (до когось) О»
суяти́тися «турбуватися, непокоїтися, мучитися; терпіти злидні Нед, Г, ВеЗн; доглядати (когось під час хвороби) Ба; неспокійно крутитися, вертітися, журитися, без толку робити О»
суятли́во «сумно; журливо»
суятни́й «поганий, скрутний»
суятни́к «неспокійний, боязливий чоловік»
суя́тник «людина, яка працює без толку»
суятня́ «неспокій»
суять «мука, катування»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
a-sūna- «який не має недоліків» авестійська
суяці́цца «метушитися; турбуватися» білоруська
суета́ болгарська
kēo «грот» бретонська
sor «діра, нора» вірменська
ϰόος «глибока ущелина, безодня; міжгір’я» грецька
śῡˊnam «пустота, порожнина» давньоіндійська
*k῀eu-/k῀ouo- «порожній, пустий; западина» індоєвропейська
cavus «порожній, пустий; вигнутий» латинська
saũja «тс.» латиська
sáuja «жменя» литовська
*sujь «пустий, незначний, марний» праслов’янська
sovati праслов’янська
*sujь праслов’янська
суета́ (з цсл.) російська
cūa «тс.» середньоірландська
соуи «марний, пустий» старослов’янська
соуѥта «незначність, марність, суєта» українська
śūnyáḥ «пустий, порожній» ?
ϰοĩλος «порожній, пустий» ?
sujǫ «совати» (пор. р. суети́ться «соватися, метатися») ?


Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.