СУЯТА — ЕТИМОЛОГІЯ
суєта́
псл. *sujь «пустий, незначний, марний»;
не зовсім ясне;
можливо, споріднене з дінд. śῡˊnam «пустота, порожнина», śūnyáḥ «пустий, порожній», ав. a-sūna- «який не має недоліків», вірм. sor «діра, нора», лат. cavus «порожній, пустий; вигнутий», гр. ϰόος «глибока ущелина, безодня; міжгір’я», ϰοĩλος «порожній, пустий», сірл. cūa «тс.», брет. kēo «грот», що зводяться до іє. *k῀eu-/k῀ouo- «порожній, пустий; западина»;
пов’язується також (Варбот Этимология 1983, 37–39) з псл. sovati, sujǫ «совати» (пор. р. суети́ться «соватися, метатися»);
пов’язання псл. *sujь з лит. sáuja «жменя», лтс. saũja «тс.» (Bezzenberger BB 2, 157; 23, 305) необґрунтоване;
р. суета́ (з цсл.), бр. [суяці́цца] «метушитися; турбуватися», болг. суета́, стсл. соуи «марний, пустий», соуѥта «незначність, марність, суєта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
всу́є
«даремно, марно»
(заст., кн.)
суєта́ти
«неспокійно метатися»
(собою)] Нед
суєтли́вий
су́є́тний
сує́тник
«неспокійний чоловік»
су́єть
«неспокій; занепокоєння»
суя́т
«занепокоєння, не-спокій, загроза»
суята́
«турбота, неспокій, острах, пригніченість; скрутний стан»
суяти́ти
«турбувати, непокоїти, мучити; сумувати, плакати під час сну Ба; вередувати, присікуватися (до когось) О»
суяти́тися
«турбуватися, непокоїтися, мучитися; терпіти злидні Нед, Г, ВеЗн; доглядати (когось під час хвороби) Ба; неспокійно крутитися, вертітися, журитися, без толку робити О»
суятли́во
«сумно; журливо»
суятни́й
«поганий, скрутний»
суятни́к
«неспокійний, боязливий чоловік»
суя́тник
«людина, яка працює без толку»
суятня́
«неспокій»
суять
«мука, катування»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| a-sūna- «який не має недоліків» | авестійська |
| суяці́цца «метушитися; турбуватися» | білоруська |
| суета́ | болгарська |
| kēo «грот» | бретонська |
| sor «діра, нора» | вірменська |
| ϰόος «глибока ущелина, безодня; міжгір’я» | грецька |
| śῡˊnam «пустота, порожнина» | давньоіндійська |
| *k῀eu-/k῀ouo- «порожній, пустий; западина» | індоєвропейська |
| cavus «порожній, пустий; вигнутий» | латинська |
| saũja «тс.» | латиська |
| sáuja «жменя» | литовська |
| *sujь «пустий, незначний, марний» | праслов’янська |
| sovati | праслов’янська |
| *sujь | праслов’янська |
| суета́ (з цсл.) | російська |
| cūa «тс.» | середньоірландська |
| соуи «марний, пустий» | старослов’янська |
| соуѥта «незначність, марність, суєта» | українська |
| śūnyáḥ «пустий, порожній» | ? |
| ϰοĩλος «порожній, пустий» | ? |
| sujǫ «совати» (пор. р. суети́ться «соватися, метатися») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України