СУЧАК — ЕТИМОЛОГІЯ
су́ка «самиця собаки; [велика заскочка, якою закріплюється триб у ткацькому верстаті Ме]»
псл. [suka];
очевидно, споріднене з лит. šuõ (род. в. šuñs) «собака», лтс. suns, прус. sunis, дінд. śúvā (śvā, род. в. śunaḥ), ав. spā (род. в. sunō), вірм. šun, гр. ϰύων (род. в. ϰυνός), лат. canis, гот. hunds, тох. ku, хет. ієрогліфічним šuvana- «тс.»;
недостатньо обґрунтовані реконструкції псл. sǫka (Petersson AfSlPh 36, 139–140), *pk῀euka із зближенням з дінд. paśukā «дрібна худоба» (Osthof Parerga I 199, 256–257), як і виведення від вигуку для підкликання собак tsu-tsu (Machek ESJČ 592);
р. бр. су́ка, др. сука, п. ч. діал. слц. suka, [каш. sёka], полаб. saō˘ko «шлюха»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пересу́чий
(лайл.)
суча́к
«щеня»
су́чий
су́чище
су́чка
«сука, молода сука; [частина ткацького верстата]»
су́ччин
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spā (род. в. sunō) | авестійська |
| су́ка | білоруська |
| šun | вірменська |
| hunds | готська |
| ϰύων (род. в. ϰυνός) | грецька |
| śúvā (śvā, род. в. śunaḥ) | давньоіндійська |
| paśukā «дрібна худоба» | давньоіндійська |
| сука | давньоруська |
| canis | латинська |
| suns | латиська |
| šuõ «собака» (род. в. šuñs) | литовська |
| saō˘ko «шлюха» | полабська |
| suka | польська |
| suka | праслов’янська |
| sǫka | праслов’янська |
| sunis | прусська |
| су́ка | російська |
| suka | словацька |
| šuvana- «тс.» | хетська |
| suka | чеська |
| ku | ? |
| *pk῀euka | ? |
| suka | ? |
| sёka | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України