СУЛИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сули́ти «обіцяти» (заст.)
очевидно, пов’язане з др. сулѣи «кращий», стсл. соулѣи «тс.», яке зіставляється з лит. šulnas «визначний, чудовий», дінд. śῡˊraḥ «сильний, хоробрий», гр. ϰυÃρος«сила, міць»;
р. сули́ть «обіцяти», бр. [сулі́ць (сюлі́ць)] «пропонувати; обіцяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
посу́ла
«обіцянка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сулі́ць «пропонувати; обіцяти» (сюлі́ць)] | білоруська |
| ϰυÃρος «сила, міць» | грецька |
| śῡˊraḥ «сильний, хоробрий» | давньоіндійська |
| сулѣи «кращий» | давньоруська |
| šulnas «визначний, чудовий» | литовська |
| сули́ть «обіцяти» | російська |
| соулѣи «тс.» | старослов’янська |
сули́ти «скакати»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з [суля́ти] «совати», су́ну́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
сули́тися
«нападати»
(про собаку)
сулі́ти
«тс.»
суля́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| суля́ти «совати» | ? |
| су́ну́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України