СУК — ЕТИМОЛОГІЯ

сук

псл. sǫkъ «сук, гілка», очевидно, пов’язане з формою без назалізації soxa «соха»;
споріднене з лит. at-šankė˜ «гак, крюк; виступ на дереві, палка», дінд. śaŋkúḥ «гострий кілок, дерев’яний гвіздок, кіл», кімр. cainc «сук» (‹*k῀ankī), ірл. géc «гілка, сук», дісл. hār «кілок, кочет» (‹*hanha-), hǣll «кіл» (‹*hanhila);
р. бр. сук, п. sęk, ч. слц. вл. нл. suk, болг. сък, м. сак, схв. су̑к, слн. [sọ̑k], стсл. сѫкъ «тріска, сучок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зсукува́тіти «стати сучкуватим»
підсу́ччя «шворка, до якої прив’язаний поплавок ([су́чка]) до якоря човна»
сука́тий
сука́ч «сукувата палка»
суко́ва́тий «сукуватий»
суко́вий «з гілок»
сукува́тий
су́ча́ «гілки хвойних дерев, з яких городять тини» (зб.)
суче́чкова́тий «сукуватий»
сучи́стий «тс.»
сучкува́тий
сучо́к
су́ччя (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сук білоруська
сък болгарська
suk верхньолужицька
śaŋkúḥ «гострий кілок, дерев’яний гвіздок, кіл» давньоіндійська
hār «кілок, кочет» (‹*hanha-) давньоісландська
géc «гілка, сук» ірландська
cainc «сук» (‹*k῀ankī) кімрська
at-šankė˜ «гак, крюк; виступ на дереві, палка» литовська
сак македонська
suk нижньолужицька
sęk польська
sǫkъ «сук, гілка» праслов’янська
сук російська
к сербохорватська
suk словацька
sọ̑k словенська
сѫкъ «тріска, сучок» старослов’янська
suk чеська
soxa «соха» ?
hǣll «кіл» (‹*hanhila) ?


сич «сук від обломаної гілляки на стовбурі»

неясне;
можливо, пов’язане чергуванням голосних із сук (псл. syčь ‹ *sūkjь : sukъ ‹ *soukъ);
Фонетичні та словотвірні варіанти

сичь «шип»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
syčь праслов’янська
*sūkjь праслов’янська
sukъ праслов’янська
*soukъ праслов’янська
сук (псл. syčь ‹ *sūkjь : sukъ ‹ *soukъ). українська

су́ка «самиця собаки; [велика заскочка, якою закріплюється триб у ткацькому верстаті Ме]»

псл. [suka];
очевидно, споріднене з лит. šuõ (род. в. šuñs) «собака», лтс. suns, прус. sunis, дінд. śúvā (śvā, род. в. śunaḥ), ав. spā (род. в. sunō), вірм. šun, гр. ϰύων (род. в. ϰυνός), лат. canis, гот. hunds, тох. ku, хет. ієрогліфічним šuvana- «тс.»;
недостатньо обґрунтовані реконструкції псл. sǫka (Petersson AfSlPh 36, 139–140), *pk῀euka із зближенням з дінд. paśukā «дрібна худоба» (Osthof Parerga I 199, 256–257), як і виведення від вигуку для підкликання собак tsu-tsu (Machek ESJČ 592);
р. бр. су́ка, др. сука, п. ч. діал. слц. suka, [каш. sёka], полаб. saō˘ko «шлюха»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пересу́чий (лайл.)
суча́к «щеня»
су́чий
су́чище
су́чка «сука, молода сука; [частина ткацького верстата]»
су́ччин
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spā (род. в. sunō) авестійська
су́ка білоруська
šun вірменська
hunds готська
ϰύων (род. в. ϰυνός) грецька
śúvā (śvā, род. в. śunaḥ) давньоіндійська
paśukā «дрібна худоба» давньоіндійська
сука давньоруська
canis латинська
suns латиська
šuõ «собака» (род. в. šuñs) литовська
saō˘ko «шлюха» полабська
suka польська
suka праслов’янська
sǫka праслов’янська
sunis прусська
су́ка російська
suka словацька
šuvana- «тс.» хетська
suka чеська
ku ?
*pk῀euka ?
suka ?
sёka ?

су́ка «тарган, чорний тарган, Blatta orientalis L. (Periplaneta orientalis L.)» (ент.)

неясне;
можливо, результат перенесення назви су́ка «самка собаки»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
су́ка «самка собаки» ?

гунт «собака» (заст.)

очевидно, походить від нвн. Hund «тс.», спорідненого з гот. hunds, гр. κύων, лит. šuõ «тс.», укр. су́ка;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гу́нственний «собачий, негідний»
гу́нственський (гунственська душа)
гу́нство «негідництво»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hunds готська
κύων грецька
šuõ «тс.» литовська
Hund «тс.» нововерхньонімецька
су́ка українська

сука́ти

псл. *sъkati «в’язати вузли, зв’язувати, сукати, скручувати», sukati «тс.»;
споріднене з лит. sùkti «крутити, звивати», лтс. sukt «тс.; зникати», можливо, також лат. sucula «коловорот, мотовило»;
іє. *seuk-, похідне від *seu-/sū˘- «гнути, вертіти, підганяти», відображеного в дінд. suváti «приводить в рух», savá- «стимул, поштовх», дірл. sō(a)id «крутить, повертає», sūa(i)nem «мотузка, шнур»;
р. сука́ть, [скать] «сукати», бр. сука́ць, др. съкати «тс.», сукъно, п. ст. вл. sukać «сукати», ч. soukati, skáti, слц. súkat’, нл. sukaś, полаб. sáuknö, болг. су́кам, су́ча, м. сука, суче, схв. су́кати, слн. súkati, стсл. сукно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́сукень «надмірно скручена частина нитки»
підсу́каний «високий і тонкий»
посуко́нний «який складається з чистих вовняних ниток»
посуко́нщина «сукно з чисто вовняних ниток»
присука́льник «робітник, який присукує нитку»
су́ка(л)ниці «різновид страви з тіста»
сука́йло «знаряддя для намотування пряжі з клубків на цівки»
сука́лка
су́кало
сука́льний
сука́льник
су́каний
су́канка «товсті нитки для ятера; рибальське веретено для змотування тонких вірьовок»
су́кань «надмірно скручена частина нитки»
сука́тися «встрявати»
сука́ч «тс.»
суке́нка
суке́нце
сукна́р
сукни́на
сукно́
су́кня
сукня́ний
сукня́нка
суко́нка
суко́нний
суко́нник «сукнороб»
суконни́цтво «сукноробство»
суко́нце
суко́нщик «тс.»
сукота́ти «сукати»
суч «сукані нитки; дратва; основа в тканні Нед»
сучи́ти «тс.»
сучи́тися «нав’язуватися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сука́ць білоруська
су́кам болгарська
sukać «сукати» верхньолужицька
suváti «приводить в рух» давньоіндійська
sō(a)id «крутить, повертає» давньоірландська
съкати «тс.» давньоруська
*seuk- індоєвропейська
sucula «коловорот, мотовило» латинська
sukt «тс.; зникати» латиська
sùkti «крутити, звивати» литовська
сука македонська
sukaś нижньолужицька
sáuknö полабська
sukać «сукати» польська
*sъkati «в’язати вузли, зв’язувати, сукати, скручувати» праслов’янська
сука́ть російська
су́кати сербохорватська
súkat' словацька
súkati словенська
сукно старослов’янська
скать «сукати» українська
сукъно українська
су́ча українська
суче українська
soukati чеська
skáti чеська
sukati «тс.» ?
*seu-/sū˘- «гнути, вертіти, підганяти» ?
savá- «стимул, поштовх» ?
sūa(i)nem «мотузка, шнур» ?
sukać «сукати» ?

суля «сука»

очевидно, результат видозміни су́ка, зумовленої впливом слів на -уля, часто вживаних у лемківських говорах (пор. [бейдуля] «дурепа», [бозуля] «ґуля», [бортуля] «дурна людина; дурна, вайлувата жінка» тощо);
не виключений вплив [суля́тися] «хапати» (про собаку);
Фонетичні та словотвірні варіанти

сулька «сучка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
су́ка ?
-уля ?
суля́тися «хапати» (про собаку) ?

суни́ці «Fragaria L.» (бот.)

псл. *sǫnica, утворене за допомогою префікса sǫ- «су-» від nicь «обернений униз», nіknǫti «никнути, схилятися додолу, нахилятися» (букв. «поникла, нахилена до землі ягода»);
пор. інші назви суниці [поземка, позьомка, землянка, земляника] Mak, а також р. земляни́ка, п. poziomka, схв. [jaгода-поземљух(ш)а, поземљух(ш)а], зумовлені тим, що її плоди никнуть до землі;
менш імовірним є зв’язок з дінд. śōṇaḥ «червоний», śōṇitam «кров, смола дерева» (Потебня РФВ 1885/4, 283; Rozwadowski RO 1, 94; Schuster-Šewc 1378; Petersson PBrB 40, 87);
недостатньо обґрунтовані інші етимології: виведення з *samonika, зіставлюваного з р. сам і возни́кнуть «виникнути», букв. «яка сама виникає» (Преобр. І 607);
зіставлення з лтс. sûna(s) «мох», sûnûkslis «наривчик, пузирчик», букв. «ягода, що росте в моху» (Endzelin RSl 10, 221; Schuster-Šewc ZfSl 1961/3, 380), з гр. ϰύων«собака», лтс. suns «тс.», р. су́ка «сука», букв. «собача ягода» (Погодин Следы 274–275; Schrader Reallexikon I 85), з дінд. śunám «ріст, процвітання», лит. šaũnas «славний, доблесний», šaunùs «тс.» (Iljinskij PF 13, 503–504);
р. [суни́ца (суни́ка)] «суниці» (з бр.?), бр. суні́цы, суні́ца, п. [sunica, sumnica, sonica, sonycia], нл. sunica, полаб. saunaićă «тс.», болг. [зу́ница] «малина», схв. су̀ница «тс.», [сунице] «суниці лісові»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сониця
сонни́ця
сунєчник «тс.»
суниня «суниці лісові, Fragaria vesca L.»
суни́ця
суничкова́тий (у сполуці [суничкова́та конюши́на] «конюшина суницевидна, Trifolium fragiferum L.»)
суни́чник
суни́чник «тс.; ділянка землі, на якій ростуть суниці»
сунишник
суні́шник
шуни́ця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
суні́цы білоруська
зу́ница «малина» болгарська
ϰύων «собака» грецька
śōṇaḥ «червоний» давньоіндійська
śunám «ріст, процвітання» давньоіндійська
sûna(s) «мох» латиська
suns «тс.» латиська
šaũnas «славний, доблесний» литовська
sunica нижньолужицька
saunaićă «тс.» полабська
poziomka польська
sunica польська
sumnica польська
sonica польська
sonycia польська
*sǫnica праслов’янська
земляни́ка російська
сам «виникнути» російська
возни́кнуть «виникнути» російська
су́ка «сука» російська
суни́ца «суниці» (суни́ка)] (з бр.?) російська
jaгода-поземљух(ш)а сербохорватська
поземљух(ш)а сербохорватська
су̀ница «тс.» сербохорватська
суні́ца українська
сунице «суниці лісові» українська
sǫ- «су-» ?
nicь «обернений униз» ?
nіknǫti «никнути, схилятися додолу, нахилятися» (букв. «поникла, нахилена до землі ягода») ?
інші ?
śōṇitam «кров, смола дерева» ?
*samonika ?
sûnûkslis «наривчик, пузирчик» ?
šaunùs «тс.» ?

суці́га «пройдисвіт, негідник; сутяга»

не зовсім ясне;
може розглядатися як похідне утворення із суфіксом -іга від су́ка або як результат видозміни слова сутя́га;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
-іга ?
су́ка ?
сутя́га ?

кані́кули

запозичення з латинської мови;
лат. canīcula «сучка» (dies canīculares, букв. «собачі дні»), застосовуване в давнину для позначення зорі Сіріуса як калька гр. κύων «пес; зоря Пес Оріона», а звідси й для позначення періоду літньої спеки, коли Сонце зближалося з Сіріусом (бл. 1000 р. до н. е.), є похідним від лат. canis «собака, пес», спорідненого з гр. κύων, дінд. śván-, вед. śuvan-, ав. spā, тох. ku, вірм. šun, гот. hunds, лит. šuõ, лтс. suns, можливо, також з псл. suka, укр. су́ка;
р. кани́кулы, бр. кані́кулы, п. kanikuła (жін. p.), слц. kanikuła, болг. кани́кула;
Фонетичні та словотвірні варіанти

канікуля́рний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spā авестійська
кані́кулы білоруська
кани́кула болгарська
šun вірменська
hunds готська
κύων «пес; зоря Пес Оріона» грецька
κύων грецька
śván- давньоіндійська
canīcula «сучка» (dies canīculares, букв. «собачі дні») латинська
canis «собака, пес» латинська
suns латиська
šuõ литовська
kanikuła (жін. p.) польська
suka праслов’янська
кани́кулы російська
kanikuła словацька
ku тохарська А
су́ка українська
śuvan- ?

цині́зм «відверта зневага загальноприйнятих норм моралі; вчення циніків»

запозичення з латинської мови;
пізньолат. cynismus «учення і спосіб життя циніків (кініків)» походить від гр. ϰυνισμός «тс.», утвореного з першого компонента гр. Κυνόσαργες «Кіносарг – пагорб в Афінах, де була розташована гімназія, в якій викладав Антістен», пов’язаного з гр. ϰύων (род. в. ϰυνός) «пес», спорідненого з лат. canis «тс.», що зводиться до іє. *k῀won- «собака, пес», з яким пов’язані також дінд. śván- «собака, пес», ав. spā, тох. А ku, лит. šuõ «тс.», укр. су́ка;
р. цини́зм, бр. цыні́зм, п. вл. cynizm, ч. cynismus, слц. cynizmus, болг. цини́зъм, м. цини́зам, схв. цинѝзам, слн. cinízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ци́нік «безсоромна людина; послідовник філософської школи, заснованої Антістеном у Давній Греції в IV ст. до н. е.»
цині́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spā авестійська
цыні́зм білоруська
цини́зъм болгарська
cynizm верхньолужицька
ϰυνισμός «тс.» грецька
Κυνόσαργες «Кіносарг -- пагорб в Афінах, де була розташована гімназія, в якій викладав Антістен» грецька
ϰύων «пес» (род. в. ϰυνός) грецька
śván- «собака, пес» давньоіндійська
*k῀won- «собака, пес» індоєвропейська
canis «тс.» латинська
šuõ «тс.» литовська
цини́зам македонська
cynismus «учення і спосіб життя циніків (кініків)» пізньолатинська
cynizm польська
цини́зм російська
цинѝзам сербохорватська
cynizmus словацька
cinízem словенська
су́ка українська
cynismus чеська
А ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.