СТРУГ — ЕТИМОЛОГІЯ

струг «старовинне річкове судно»

псл. [strugъ/struga] «човен», очевидно, пов’язане з strъgati (stružǫ) «стругати»;
менш переконливе виведення від іє. *sreō˘-/sru- «текти» і зіставлення з псл. ostrovъ «острів», struja «струмінь» (Преобр. II 402; Brückner 520);
р. струг «човен», бр. (заст.) струг «дерев’яне річкове судно», др. стругъ «човен, судно», п. strug «плоскодонне веслове судно, струг», struga «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

струга́ «вид човна»
стружє «човен»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
струг «дерев’яне річкове судно» (заст.) білоруська
стругъ «човен, судно» давньоруська
*sreu̯-/sru- «текти» індоєвропейська
strug «плоскодонне веслове судно, струг»«тс.» польська
struga «плоскодонне веслове судно, струг»«тс.» польська
strugъ / struga «човен» праслов’янська
strъgati праслов’янська
stružǫ праслов’янська
ostrovъ «острів» праслов’янська
struja «струмінь» праслов’янська
струг «човен» російська

струг «схил, укіс»

неясне;

стру́га́ «потік, струмок з швидкою течією; рівчак Л; струмок, рукав проточної води ВеБ, ВеУг; болотяне, у сльоту проточне місце ЛексПол»

іє. *sreō˘-/ srou-/sru- «текти»;
псл. struga «течія, проточна вода», пов’язане з struja «струмінь», ostrovъ «острів»;
зближується з лтс. straũga «низьке місце, де можна провалитися», struga «болото», strūga «струмінь води», strũgla «тс.»;
р. [стру́га] «ковбаня в річці, яка літом пересихає», бр. [стру́га] «затока; грузьке болото», п. struga «струмінь, течія», ч. strouha «канава, рів», слц. struha «тс.», нл. tšuga «канава; струмок, течія», слн. strúga «річище; канава», стсл. строуга «струмінь, течія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

струг «потік; лісовий струмок»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стру́га «затока; грузьке болото» білоруська
*sreu̯ / srou-/sru- «текти» індоєвропейська
straũga «низьке місце, де можна провалитися» латиська
struga «болото» латиська
strūga «струмінь води» латиська
strũgla «тс.» латиська
tšuga «канава; струмок, течія» нижньолужицька
struga «струмінь, течія» польська
struga «течія, проточна вода» праслов’янська
struja «струмінь» праслов’янська
ostrovъ «острів» праслов’янська
стру́га «ковбаня в річці, яка літом пересихає» російська
struha «тс.» словацька
strúga «річище; канава» словенська
строуга «струмінь, течія» старослов’янська
strouha «канава, рів» чеська

струга́ти «знімати стружку; нарізати пластинками; сильно віяти»

іє. *streug-, похідне від *st(e)reu- «намазувати, гладити, робити смуги, торкатися» (‹*ster- «гладити, зачіпати, торкатися»), паралельне до *streig- «тс.», до якого зводиться псл. *strigti «стригти»;
споріднене з лтс. strũgaóns «смугастий» (*strūga «смуга»), дісл. striūka «гладити; прасувати», гр. στρεύγομαι «знесилююся, чахну, сохну», норв. strokk «рубанок, струг», фриз. [strôk] «смуга», дангл. stroccian «гладити, намазувати; торкатися», гол. strooken «гладити»;
псл. strъgati, stružǫ «скребти, стругати»;
р. строга́ть, струга́ть, бр. струга́ць, др. стругати, стръгати, п. strugać, ч. strouhati «терти на тертці; стругати», ст. sestrhal (koru) «зішкрябав», strúhati, слц. strúhat’ «дрібно різати; застругувати», вл. truhać «терти на тертці; скребти; брити», нл. tšugaś «тс.», болг. стру́жа «обробляю на токарному верстаті», м. струже «точить; струже», схв. стру́гати «точити; стругати», слн. stŕgati «скребти; терти на тертці», strúgati «точити», стсл. стръгати (строугати) «шкрябати, зішкрябувати, здирати», стръгати сѧ «бритися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

виструга́йло «високий тонкий чоловік»
застру́г «сніговий замет»
застру́га «тс.»
за́стружка «інструмент для застругування олівців»
обстру́жка
остру́жини «стружки»
о́стру́жок «стружка»
підстру́жка
состру́г «струг»
струг
струга́к «ніж, яким чистять картоплю»
струга́льний
струга́льник
стру́ганий
струганиця «стружка»
струга́нок «інструмент для стругання, струг»
струга́ч «[тс. О]; ніж, яким стружуть деревину; вид лопати для розчищання доріжок»
струга́чка «тс.»
стру́гель «тс.»
стругну́ти
струго́льня «столярний (стругальний) верстат»
струже́на «дерев’яна стружка»
стру́жка
стружо́к «тріска, скіпка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
струга́ць білоруська
стру́жа «обробляю на токарному верстаті» болгарська
truhać «терти на тертці; скребти; брити» верхньолужицька
strooken «гладити» голландська
στρεύγομαι «знесилююся, чахну, сохну» грецька
stroccian «гладити, намазувати; торкатися» давньоанглійська
striūka «гладити; прасувати» давньоісландська
стругати давньоруська
стръгати давньоруська
*streug- індоєвропейська
*st(e)reu- «намазувати, гладити, робити смуги, торкатися» (‹*ster- «гладити, зачіпати, торкатися») індоєвропейська
*streig- «тс.» індоєвропейська
*ster індоєвропейська
strũgaıˆns «смугастий» (*strūga «смуга») латиська
*strūga латиська
струже «точить; струже» македонська
tšugaś «тс.» нижньолужицька
strokk «рубанок, струг» норвезька
strugać польська
*strigti «стригти» праслов’янська
strъgati праслов’янська
строга́ть російська
струга́ть російська
стру́гати «точити; стругати» сербохорватська
strúhat' «дрібно різати; застругувати» словацька
stŕgati «скребти; терти на тертці»«точити» словенська
strúgati «скребти; терти на тертці»«точити» словенська
стръгати «шкрябати, зішкрябувати, здирати» (строугати) старослов’янська
стръгати сѧ «бритися» старослов’янська
строугати старослов’янська
strôk «смуга» фризька
strouhati «терти на тертці; стругати» чеська
sestrhal «зішкрябав» (koru) чеська
strúhati «зішкрябав» (koru) чеська
stružǫ «скребти, стругати» ?

пструг «форель, Salmo trutta L.» (іхт.)

псл. діал. *pьstrǫgъ// //*pьstrǫgа «форель», утворене за допомогою суфікса -ǫgъ//-ǫgа від pьstrъ «пістрявий, рябий» (риба покрита червоними цяточками);
від цього ж прикметника, але з іншими суфіксами утворено і болг. пъстъ́рва «форель», схв. па̏стрма, па̏стрва, слн. postŕv «тс.»;
р. [пеструха], п. pstrąg, ч. слц. pstruh, вл. pstruha, нл. pstrug «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пеструг
пестру́ха «тс.»
пестрю́га
пструглі «веснянки»
струг
струга́ч
струх
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пъстъ́рва «форель» болгарська
pstruha верхньолужицька
pstrug «тс.» нижньолужицька
pstrąg польська
pьstrъ «пістрявий, рябий» (риба покрита червоними цяточками) праслов’янська
пеструха російська
па̏стрма сербохорватська
па̏стрва сербохорватська
pstruh словацька
postŕv «тс.» словенська
pstruh чеська

стри́жень «найглибше місце річки, бистрина»

викликає сумнів ототожнення (Фасмер III 757–758; Преобр. II 394; Bezlaj Eseji 138; Trautmann 290) зі стри́жень (р. сте́ржень) «серцевина»;
пов’язувалося також (Соболевский РФВ 64, 116; ЖМНП 1886, вересень 155) з р. [стру́га] «течія» (укр. [струга́] «тс.»);
очевидно, споріднене з шв. streke «стрижень течії», яке зіставляється з двн. strīhhan «гладити, проводити, терти», псл. *strigti «стригти»;
реконструюється псл. *strьžьnь або *strьgy, *strьžene;
р. стре́жень, [стреж, стрежа́], бр. стры́жань «тс.», ч. ст. strziess «вир», слн. stržén «найглибше місце річки, бистрина»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
стры́жань «тс.» білоруська
strīhhan «гладити, проводити, терти» давньоверхньонімецька
*strigti «стригти» праслов’янська
*strьžьnь праслов’янська
*strьžene праслов’янська
*strьgy праслов’янська
сте́ржень російська
стру́га «течія» (укр. [струга́] «тс.») російська
стре́жень російська
стреж російська
стрежа́ російська
stržén «найглибше місце річки, бистрина» словенська
стри́жень «серцевина» (р. сте́ржень) українська
струга́ українська
strziess «вир» чеська
streke «стрижень течії» шведська

стружи́на «морошка, Rubus chamaemorus L.» (бот.)

псл. ostrǫga «тс.», похідне від ostrъ «гострий»;
п. ostrężyna, ст. ostręga, каш. [ostružene], ч. слц. ostružina, вл. [wostružina], схв. а̏струга, слн. ostróga «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

острожина «тс.»
стругві́на «ожина сиза, Rubus caesius L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wostružina верхньолужицька
ostružene кашубський
ostrężyna польська
ostrǫga «тс.» праслов’янська
струга сербохорватська
ostružina словацька
ostróga «тс.» словенська
ostružina чеська
ostrъ «гострий» ?
ostręga ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.