СТРАМНА — ЕТИМОЛОГІЯ
страмни́й «вимучений, виснажений, кволий»
неясне;
срам «сором»
запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. стсл. срамъ «сором» відповідає укр. со́ром;
р. срам, [страм], бр. [страм, страмні́к], др. срамъ «сором, ганьба; образа, паплюження»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
срами́ти
срами́тися
срамни́к
срамо́вище
срамота́
срамо́тний
срамо́тниця
срамо́тній
страм
страма́
«ганебна справа»
страми́ти
страми́тися
стра́мни́й
страмни́к
страмню́чий
страмо́висько
страмо́вище
страмо́та
страмо́тний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| страм | білоруська |
| страмні́к | білоруська |
| срамъ «сором, ганьба; образа, паплюження» | давньоруська |
| срам | російська |
| страм | російська |
| срамъ «сором» | старослов’янська |
| со́ром | українська |
| срамъ «сором» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України